Фото: Facebook Юлия Мелащук

Пішки Європою 280 км: "Після Каміно людина точно більше не буде жити одноманітним життям"

Київський психоаналітик Юлія Мелащук пройшла знаменитий Шлях пілігримів - і розповідає, кому й навіщо туди потрібно вирушати.

Шлях Святого Якова - найпопулярніший у світі пішохідний маршрут. Це дорога до ймовірної могили апостола Якова, покровителя всіх мандрівників, в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела. Шлях або Каміно, як його називають, має безліч варіантів проходження (різних за складністю і довжиною) і входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Католикам подолання мінімум 100 км дарує прощення гріхів.

Але в сучасному світі Каміно проходять, звісно, не тільки з релігійною метою - хтось хоче розібратися дорогою у власних думках і цілях, а комусь - просто фаново й цікаво випробувати себе. Як зважитися на свій Шлях і на які пригоди чекати - "Йоду" розповіла психолог, психоаналітик Юлія Мелащук, після повернення з Каміно.

Тижня-півтора на збори достатньо

- Як до вас прийшла ідея вирушити в Каміно та скільки часу на підготовку знадобилося?

- Почалося все з того, що одного разу, близько року тому, чоловік у машині ненароком бовкнув, що є, мовляв, такий шлях - Каміно, про який я не знала. З'ясувалося, що він про нього прочитав у книзі Пауло Коельйо "Щоденник мага". Я теж прочитала - і мені сподобалося, стало цікаво.

Але в книзі описано так званий Французький шлях, на який потрібно близько 40 днів витратити. Я подумала, що це занадто багато, і на деякий час забула про це.

А потім, у вересні минулого року, побачила анонс тематичного заходу і пішла туди. Там пілігрими ділилися своїм досвідом. І от вони розповіли, що у Каміно існує безліч маршрутів Європою, можна вибрати будь-який - і на 7 днів, і на 10, і на 12. І тоді я вже загорілася!

Для себе намітила, що у Шлях рушимо наприкінці травня-початку червня 2019 року. І чоловікові на день народження в листопаді подарувала квитки в Порту. Ми саме звідти виходили - вибрали Португальський прибережний шлях. І після цього потихеньку почала збиратися.

Тепер, після того як пройшла, мені здається - ну що там збиратися! Рюкзак спакувала й пішла. Але на це справді потрібен час, щоби посидіти в групах у соцмережах, поставити запитання, які турбують. Інформацію все одно збирати треба - для зняття тривожності.

Думаю, якщо людина вирішила для себе йти прямо зараз, то тижня-півтора буде досить, щоб у всьому розібратися.

- Що потрібно скласти в рюкзак, щоб там було все необхідне під час Шляху, але при цьому він не був занадто важким?

- Мій рюкзак важив близько 4-5 кілограмів. Напевно, з усіма моїми речами - все-таки 5, але кілограмчик я підкинула чоловікові. В принципі, з часом ці 4 кг вже не помічаєш. Трішки болять плечі, але не критично.

👕 Ідеально брати багато легких речей. Я, наприклад, взяла дві майже невагомі сукні, три футболки, двоє шортів, одну майку, сорочку, легкі спортивні штани (згодилися, оскільки було холодно вночі в альберге (хостел для пілігримів. - Авт.) спати, але можна і вдень в них ходити, лосини, дощовик. Зрозуміло, що також білизна.

🧥 З теплого - толстовку, вітровку типу winterstop. Дуже рекомендую саме таку - вона легка, поміщається у кишеню, але від вітру захищає прекрасно. Це важливо, бо коли йдеш вздовж океану, вітер пронизує до кісток.

👒 Головний убір - однозначно так, у мене був капелюшок від сонця. А на дощ згодилася кепка - разом з дощовиком захищає обличчя від крапель.

👟 Щодо взуття, обов'язково треба мати шльопанці. Це те, е чому ви будете ходити в альберге, щоб ноги відпочили. Я їхала в кросівках, які спеціально купила перед поїздкою. Вибрала на трекінговій підошві, але з легким верхом-сіткою. Носок у них буквально рятує пальці. Коли йдеш втомлений, ноги заплітаються, збираючи все каміння, пеньки й сучки дорогою. Також я взяла із собою сандалі, але мені вони практично не знадобилися.

🧦 Раджу також взяти саме трекінгові шкарпетки, із щільним носом і п'ятою. Звичайні протираються у Шляху до величезних дірок лише за день.

💊 Звісно, треба мати при собі аптечку з необхідними ліками. Свою я дуже довго збирала, але, на щастя, практично нічого звідти не знадобилося.

👣 Також брала крем від втоми ніг з п'явками. Він мав нормальний запах, але от "аромат" кремів деяких пілігримів ми відчували навіть з інших кімнат. Вибирайте менш смердючі.

Є ще секрет пілігримів, який я логічно пояснити не можу 🙄. Але всі радять вранці мазати ноги вазеліном перед тим, як надягати шкарпетки - нібито це рятує від мозолів. Я не зовсім зрозуміла, в чому механізм, але на всяк випадок наносила його тиждень - і в мене справді не було жодного мозоля. Але з якої причини - сказати складно. Чи то від зручного взуття, то чи справді вазелін допомагає.

Правда, коли я розслабилася після більшої частини шляху й мазати перестала - натерла ноги. Але, з іншого боку, чоловік взагалі не мазав - і в нього не було мозолів.

У будь-якому разі, якщо забудете щось із речей - нічого страшного, в дорозі все можна купити, з цим немає жодних проблем 😊.

Більша частина витрат – авіапереліт

- Наскільки важливо вгадати з порою року, погодою?

- Число пілігримів зазвичай збільшується в липні-серпні, коли настає пора відпусток. Навіть розуміючи, що спекотно, люди все одно йдуть - далеко не в кожного є можливість бути вільним для Шляху в інший час.

Ми вийшли в Каміно 17 червня. У Португалії 4 дні було досить прохолодно - градусів 15-16. Трішки некомфортно від того, що доводиться надягати на себе теплі речі, але з іншого боку - стає легшим рюкзак. А от іти приємно - зігріваєшся, рухаючись. В Іспанії було вже 23-24 градуси, місцями - досить жарко, не дуже приємно.

Тому, думаю, 18-19 градусів - найкраща погода для Каміно 😉. Мені здається, досить зручно проходити шлях у вересні, коли вже прогрівся океан. Адже ми жодного разу не викупалися - вода була холоднючою.

- На яку суму треба розраховувати, коли плануєш Шлях? З огляду на квитки, витрати в дорозі, зупинки в альбергу, харчування.

- Більша частина бюджету - це все-таки авіаквитки до місця, з якого ви починаєте Каміно.

Я брала квитки з пересадками, так дешевше (туди - через Гамбург, назад - через Мадрид). Авіапереліт в обидві сторони обійшовся на одну людину приблизно в 200 євро, на двох, відповідно, 400 євро.

У дорозі ми не сильно економили. Альберге коштували по 10-13 євро з людини, але за двох все одно виходило майже 30. Тому двічі або тричі ми знімали номер на двох в готелі, це виходило навіть вигідніше.

Харчування теж залежить індивідуально від потреб кожного. Але я для себе підрахувала, що в середньому 30-40 євро на день на одного - цілком достатньо. Якщо на 10 днів - це, грубо кажучи, 400 євро, можна для повного фінансового комфорту округлити до 500 - у цю суму цілком можна вкластися в 10-денному шляху ☝.

Дехто примудряється сильно економити. Ночувати в муніципальних альберге, що коштують 5-6 євро. Там, правда, по 20-30 людей в одній кімнаті. У такому випадку, напевно, взагалі можна обійтися і 15-20 євро на людину в добу.

Порада – йти з настоєм спостерігача

- Чи потрібно перед Каміно проходити якусь спеціальну фізичну підготовку? І до чого себе готувати психологічно?

- Я в минулому - тренер з фітнесу. Зараз займаюся без фанатизму - кілька разів на тиждень танці або спорт. А чоловік робить легкі пробіжки вранці, кілометрів 5.

Але в дорозі ми зустрічали людей з абсолютно різним фізичним рівнем. Були люди відверто із зайвою вагою, які при цьому нас легко обганяли. Були люди з травмами. Головне - правильно розраховувати свої сили та потихеньку набирати обертів, поступово нарощуючи темп.

Щодо психології, то перше, що я б порадила - йти без очікування. Адже багато хто туди йде з почуттям, що от-от на них прозріння зійде, чекають якогось дива, зцілення.

Звісно, я подібного не виключаю - в Каміно часом відбуваються неймовірні речі. Але якщо ти заздалегідь йдеш з таким настроєм, то можна просто розчаруватися. А якщо йдеш з настроєм спостерігача, як це робила я, тоді простіше. 

Моя мета була - отримати максимум нового досвіду та знань. Так і вийшло - круто, коли тебе постійно щось дивує!

Хоча мій чоловік інакше себе налаштовував - як мужчина ставив для себе конкретні питання, які бізнесу та життя стосуються. Як результат, після Каміно в нього з'явилися досить конкретні, скажімо так, осяяння. Точніше, підтвердилися. Що Каміно - це як у бізнесі шлях до своєї мети. Начебто глобально 300 км - це багато. Але якщо ти чітко знаєш, що щоранку, що б не сталося, прокидаєшся і проходиш певну кількість кілометрів, то постійно наближаєшся до своєї мети і рано чи пізно її досягаєш.

У передостанній день пройшли 46 кілометрів – поспішали

- У своїх постах у Фейсбуці ви радили відводити на 280 км Португальського шляху не 10 днів, а більше. Яка оптимальна кількість часу?

- Усе індивідуально, ясна річ. Є люди-спринтери, яким хочеться досягнень і перемог - у них все бігцем-бігцем. Таким вистачить і 10 днів. Але треба розуміти, що пройти за день 40 кілометрів - можна, але ви будете втомлюватися. Часу на відпочинок немає, в альберге приходиш пізно, одразу лягаєш спати.

Ми взяли 10 днів не тому, що спринтери, а тому, що чоловікові по роботі потрібно було повернутися до Києва. У передостанній день взагалі пройшли 46 кілометрів 💪, щоб наступного дня залишалося 26 - треба було поспішати на літак.

Якщо людина візьме 12 днів на Португальський прибережний шлях, то в середньому буде проходити 20-24 кілометри на день - і це зручний темп.

- Ви оформлювали спеціальні паспорти пілігримів. Для чого вони потрібні?

- Паспорти справді дуже важливі та потрібні, бо вони дають знижки на проживання в альберге. Їх видають у тому місті, з якого ви починаєте шлях. У нашому випадку це був Порту. Десь годину ми простояли в черзі в Кафедральний собор, взяли свої Креденсіаль (саме так називається паспорт пілігрима) і поставили в них першу печатку. Потім печатки ставили в альберге, у яких зупинялися.

Якщо людина ночує не в альберге, є можливість упродовж дня поставити печатку в церквах, які зустрічаєш на шляху. Вони відкриті, там нікого немає, але лежить печатка, а поруч - журнал відвідувань. Люди записують туди, з якої вони країни, скільки їм років, і самі ставлять печатку в паспорт.

Я погортала журнал - дуже багато 60-70-річних і старших пілігримів. Це дуже надихає, враховуючи, що в Україні в цьому віці люди вже, на жаль, часто дуже малорухливі та не активні.

А коли ми дійшли до місця призначення в Сантьяго-де-Компостела, з'ясувалося, що до збору печаток в паспорти ми з чоловіком все-таки не дуже серйозно поставилися. Їх потрібно не менше двох на день, хоча я такої інформації ніде раніше не зустрічала. Одна - з альберге, а друга - або з кафе, або десь з церкви, або просто зі Шляху. Одного разу на трасі ми зустріли чоловіка за кермом, який показував нам з вікна печатку й пропонував поставити - так теж можна.

Але нам все одно видали сертифікат (Компостела) про проходження, тож усе добре 😊.

- Є спеціальний документ, який видають після проходження Каміно?

- Так, існує ціла процедура! Біля кінцевої точки маршруту - Собору святого Якова збирається величезна черга пілігримів, щоб зафіксувати свій похід. Я засікала - ми простояли 2 години. У нас цього дня був літак, але, на щастя, час до нього ще був. У принципі, це навіть цікаво - стоїш, розглядаєш людей з усього світу, всі дуже-дуже різні.

Усередині собору, як у якомусь великому сервісному центрі. Працюють 20 віконець, тебе викликають і ставлять запитання: чому йшов Каміно, з якою метою (релігійною, туристичною або іншою).

Оскільки ми іноді проходили великі відстані - більше 40 км, у мене кілька разів уточнили: точно ми йшли пішки, а не під'їжджали на якомусь транспорті? Довго щось перевіряли в комп'ютері і тільки після цього видали сертифікат, де офіційно зафіксовано, що я пройшла пішки 280 км.

Я б, звісно, і без цієї грамоти обійшлася, нічого страшного. Але це приємно 😊.

Більше нічого не боїшся

- Що в психологічному плані дає людині Каміно?

- За всіх казати не буду, бо кожен знаходить своє. Скажу, що я здобула. Що мене справді вразило - усміхнені обличчя літніх людей, які йдуть свій Каміно! Цієї миті розумієш, що вік взагалі не має значення! Що в 60 років життя тільки починається.

Дуже багато зустрічаєш у Каміно щасливих людей, людей, які знають, що вони роблять і чого прагнуть. І це так круто! Коли бачиш цю радість, розслабленість в обличчях, відсутність якихось проблем. При цьому людина може сидіти ноги перебинтовувати, але все одно усміхатися, хоч і втомилася, хоч і важко.

А ще - здобуваєш якусь свободу. Відчуття, що світ дуже безпечний. Каміно здався мені дуже безпечним. Я посварилася з чоловіком і йшла кілька днів сама. В принципі, після того як я кілька років тому полетіла до Індії сама, мене вже ніщо не лякає 😊.

А в Каміно я знову зустріла це відчуття. Ти йдеш у єднанні з природою і розумієш, що можеш усе! Неймовірне відчуття.

Також з'явилося відчуття, що після Каміно ти точно не будеш жити одноманітним життям. Я не кажу, що після цього ти не будеш вилазити з подорожей. Усі розуміють, що є повсякденне життя, побут, робота. Але ти все одно навіть у своєму рідному місті будеш жити інакше - завжди спробуєш придумати щось цікаве. Це дуже розширює світогляд.

- Тобто навіть для однієї людини, яка вирішить іти самостійно, Каміно безпечний?

- Я не побачила, що там може загрожувати. Все одно в дорозі ти зустрічаєшся з іншими пілігримами. Вони запитують, чи все окей. І, в принципі, ти завжди можеш попросити у них про якусь допомогу чи підтримку.

Ну й потім - ти ж не лише лісом йдеш, проходиш якісь села, де тобі готові допомогти. Одного разу було таке, що, хоча я весь час йшла за стрілочками, ніяк не могла знайти альберге. Уже вечір, позаду 30 км, у мене все болить, я йду і реву. Розумію, що житла немає, і я вже пройшла ту місцину, де воно мало бути. І от якась жінка за допомогою телефону, португальською, яку я абсолютно не знаю, підказала мені, де найближчий альберга. І вона ж пропонувала, якщо я вже не можу йти (попереду було ще 4 км), залишитися ночувати у неї.

У самих альберге теж абсолютно безпечно. Люди спокійно залишали телефони й ноутбуки, коли йшли в душ або на прогулянку.

😇😇😇

Як це може не сподобатися?!

 - Чи легко розібратися з дорогою, щоб не загубитися? Чи потрібні мапа або навігатор?

- Мапи доступні. Нам їх видали, ще коли ми Креденсіаль отримували. Є і різні додатки, які можна завантажити. Але я вирішила ними не користуватися - мені цікаво було йти за стрілочками, які нанесені по всьому Каміно. Мені здається, що заблукати там майже неможливо. Можна не знайти житло вчасно - це так, але саме заблукати - ні.

- Ви як психолог можете назвати людей, яким Каміно точно потрібен, просто необхіден?

- Я, скоріше, скажу, що в цей шлях треба обов'язково йти за власним бажанням, і коли є внутрішня готовність. Інакше ніяк. Не йти тому, що психолог сказав або хтось інший пішов, або хтось порадив. Це - категоричне ні. Це як готовність до народження дитини. Тільки ти знаєш, коли насправді потрібно.

Звісно, особисто моє відчуття - що Каміно кожен має пройти. Як це може не сподобається?! Але як психолог я розумію, що люди всі різні, у кожного свої пріоритети. Комусь подобається просто лежати і потягувати коктейлі, комусь подобаються такі моменти.

Людина має бути готовою до авантюр, непередбачуваності, труднощів.
До речі

Чи можна в Каміно схуднути?

- І питання наостанок, цікаве багатьом дівчаткам, чи вдалося схуднути в Шляху?

- Напевно, я б схудла, якби мала зайву вагу 😉. Але в мене її особливо не було. Тому, чесно кажучи, після Каміно я навіть не зважувалася. Візуально - ребра стали просвічуватися більше, підсушеність якась з'явилася.

Чоловік, мені здавалося, схуднув кілограмів на 5. Він став сухішим - навіть у плечах, живіт, звісно, зник. Але коли зважився, з'ясувалося, що скинув лише 2 кг.

На мою думку, не на всіх цей шлях діє як спосіб схуднення, адже я бачила, наприклад, на початку або наприкінці шляху пілігримів, які абсолютно ніяк не змінилися.

👣👣👣

Відсьорбни скоріш 100 грам – і мерщій у Телеграм!

Ти не п'єш? Кури бамбук – і скоріш до нас в Фейсбук!

Юлія Мамойленко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Vladimir Timofeev
Дуже цікава розповідь! Дякую!
26 лип 2019 р., 20:23
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту