Письменниця з Василькова – одна із засновниць жанру "життєвих мелодрам"

Сьогоднішня героїня рубрики #(не)відомі-українці - Юлія Іванівна Яковлєва (псевдонім – Юлія Безрідна) - прозаїк, драматург, публіцистка, казкарка, громадська діячка.

Жінка-сирота, яка створила себе сама

У XIX столітті "шлях до зірок" для жіноцтва, та ще на теренах Російської імперії, був вимощений складовими відомої німецької ідіоми – "Kinder. Ktiche. Kirche" ("Діти. Кухня. Церква). Удвічі складніше доводилося сиротам. А якщо це жінка-сирота, то шлях той перетворювався на пральну дошку. Одна з self-mаdе woman того часу – Юлія Яковлєва з містечка Василькова (нині – Київська обл.).

Пані почала творити ще зовсім юною в Києві, а розкрилася як письменниця вже в Петербурзі. Ставши од­нією із засновниць піджанру "життєвих мелодрам" (не плутати з "жіночим романом") - одного з літературних трендів кінця XIX століття.

Головними персонажами більшості її доробків є не нещасні у коханні феміни, а обділені долею зазвичай провінційні жінки, жертви фатальних життєвих обставин. Яким, до того ж, випало "терти лямку" в атмосфері морального занепаду, де понад усе – гроші та чоловіче верховенство.

Літературні критики, левову частину яких складали ті ж "сюртуки", мусили визнати реалістичність подій і характерів дійових осіб у творах Юлії Іванівни, глибоке знання нею провінції. Підкреслюючи високу емоційність та напружений динамізм стилю й одночасно звинувачуючи в химерності, багатослівності та наявності штампів. А ще – в занадто романтичних уявленнях про ідеальний світ. Навіть один з найвідоміших поетів того часу Костянтин Бальмонт не утримався, аби не шпигонути "колегу в спідниці". "Мені доводилося в цей час читати різну маячню, розповіді Юлії Безрідної (дружини Мінського), вірші Червінського, німецьку книжку про Ібсена та новий роман Доде Rose et Ninette..." (Костянтин Бальмонт, лист від 3 березня 1892 року).

Але книги Яковлєвої, яка стала відомою вже як Юлія Безрідна, були дуже популярними. Найбільше: роман "Минуле" (1887), повіс­ті "Золо­те дно" (1907), "П’я­тий акт" (1909),  "Жит­тя мину­ло" (1912), п’єси "Русалка" (1902), "Тінь" (1910). А також десятки дитячих оповідань і казок, позначених тонким розумінням психології малолітніх "грамотіїв". Її твори при житті друкувались у десятках газет і журналів.

Перша сторінка оповідання "Ехо", опублікованого в журналі "Артист", 1894 рік. Фото: wikipedia.org
Перша сторінка повісті "Сестри", опублікованої в журналі "Мир Божий", 1901 рік. Фото: wikipedia.org
Читання відволікає від поганих вчинків.
Юлія Безрідна

Духовна їжа для арештантів

Попри те, що письменниця - дворянського роду, вона належала до симпатиків простого люду. І серед її друзів – десятки тих, хто сповідував філософію "зближення інтелігенції з народом", обстоював ідею розширення його прав. Тому не дивно, що Юлія Іванівна підписала колективний протест проти розправи над студентами 4 березня 1901 року на петербурзькій Казанській площі. 

А 1906-го у статті "Зі світу по книзі", опублікованій "Русскими ведомостями", Яковлєва-Безрідна (деякий час входила до партії есерів) закликала прогресивну громаду збирати друковані видання для переправляння їх до в'язниць та арештантських будинків. Заклик отримав небачену підтримку. Тонкими струмками книги потекли до Сибіру.

Понад те, в селище Колпашево Томської області для політичних засланців громадська діячка власноруч відправила шість возів з "духовною їжею". Причому "демократично" підбирала літературу різних політичних напрямів…

У цей час вона активно і багато пише. Саме в останні чотири роки життя (1906-1910) письменниця створила свої найвідоміші твори. Жінці було лише 51, коли її життя несподівано обірвалося - померла після хірургічної операції.

18 червня 1910 року газета "Русское утро" повідомила про трагічну подію: "Пошта принесла звістку про смерть відомої… письменниці Юлії Іванівни Яковлєвої, яка творила під псевдонімом Юлії Безрідної. Доробки покійної друкувалися в найкращих російських журналах і свого часу мали… значне коло шанувальників".

Могила Ю. І. Яковлевої в Даугавпілсі. Фото: wikipedia.org

Цікаві факти

  • Підлітком Юлія залишилася сиротою і тому обрала псевдонім Безрідна.
  • Родичі, які нею опікувалися, віддали дівчинку до навчального закладу для дітей бідних дворянських родин.
  • П’єса "Русалка" ("Перлинне намисто") йшла на сцені петербурзького Театру літературно-художнього товариства, однак була вилучена з репертуару на вимогу військового міністра Куропаткіна "за виставлення офіцерів у ганебному вигляді".
  • Поет Микола Мінський (справжнє прізвище – Віленкін) заради одруження на Юлії прийняв православ’я, помінявши віру (1882). Але згодом пішов від неї до маловідомої поетеси, присвятивши колишній дружині романс "Полишаю, кохаючи".
М. М. Мінський - чоловік Ю. І. Яковлєвої. Фото: wikipedia.org
  • Нині у будівлі приватного пансіону графині Лєвашової в Києві, де навчалася Юлія, розташована президія Академії наук України.
Будівля київського пансіону Левашової (нині - президія Академії наук України). Фото: wikipedia.org

З досьє Юлії Яковлєвої

👶На­ро­ди­ла­ся у грудні 1858-го року (за іншою версією – у травні 1859) у Ва­си­ль­кові Ки­ї­в­сь­кої губернії. 

👨‍🎓Закінчила жі­но­чий приватний па­н­сі­он гра­фи­ні Лєвашової (1869-1875), навча­ла­ся на іс­то­ри­ко-філологічному фа­ку­ль­те­ті пе­те­р­бу­р­зь­ких Ви­щих жіночих Бестужевських ку­р­сів (1878-1882).

😎Член Ві­ль­но­го еко­но­мі­ч­но­го то­ва­ри­с­т­ва.

💪Лауреат премії Петербурзького літературно-художнього товариства за п'єсу "Русалка", яку пізніше автор перейменувала на "Перлинне намисто" (1901). 

💀По­ме­р­ла 16 че­р­в­ня 1910 року після складної операції в Двінську (нині - Да­у­га­в­пілс, Латвія). Похована на місцевому православному цвинтарі.

Рецензія на тему

Професор Іллінойського університету (США) Марина Могильнер, аналізуючи один з найвідоміших творів Юлії Безрідної, написала:

"В оповіданні "Життя минуло" зі своїм партійним минулим прощалася група молоді: одні шукали порятунку в релігії, інші – в коханні. Молодь експериментувала з новими формами стосунків, відмінних від товариськи партійних".

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту