Політ нормальний - весняно-карантинний репортаж письменника-гумориста для підняття настрою

Наш автор, не порушуючи правил карантину, вийшов на вулицю і побачив там те, що в звичайному – докарантинному - житті завжди лишалося "за кадром". Подивіться (тобто почитайте) - і ви, напевно, будете усміхатися. І навіть сміятися.?

Кожен короткий вихід на вулицю нині примітний. От і сьогодні вранці з дружиною моєю і собакою нашою ми вийшли з двору й одразу побачили на дереві чарівну темно-сіру пташку із жовтим дзьобом. Надопитливіша з нас трьох запитала:

- А що це за птах, не знаєш?

Відверто кажучи, з пернатих я миттєво та безпомилково ідентифікую тільки голубів, тому так і відповів:

- Це точно не голуб!

- А хто ж? - не вгамовувалася Найдопитливіша.

Я швидко зіставив весну, дерево і художника Саврасова і сміливо припустив:

- Можливо, це грак. По-перше, вони, судячи з усього, давно прилетіли, по-друге, вони теж невеликі й темного кольору.

- Граки - чорні, а ця пташка - не чорна. Ти ще назву якихось птахів знаєш, письменнику?

 Це був виклик. Так, я заробляю на життя письменницькою працею, колись я навіть багато читав, але мало хто такий далекий від Михайла Пришвіна з Віталієм Біанкі, як я. Проте захотілося блиснути інтелектом.

- Можливо, це іволга або жимолость? - видав я на-гора з глибин пам'яті.

- Ти впевнений, що жимолость - це птах? По-моєму, жимолость - це рослина, - заперечили мені.

Десь високо в небі летіла зграя жимолостей

- я уявив собі цю фразу написаною на папері, і вона мені не запала в око. Навпаки, речення типу: "За огорожею в саду зацвіла жимолость", - видалося переконливішим.

- Так, жимолость - це, швидше за все, рослина, - я погодився, але не заспокоївся, - а у тебе є варіанти?

Повисла тиша, всі задумалися.

 - До речі, кажуть, завдяки тому, що люди сидять по домівках, у природі відбуваються позитивні зміни, і збільшується поголів'я рідкісних видів флори і фауни. Може, це якись рідкісний птах залетів сюди, хто його знає, - перервав я тишу.

- Не виключено, - задумливо промовила супутниця мого життя, яка народилася і виросла в центрі великого міста, й несподівано видала-таки свою версію:

- Може, це плотва?!

"Плотва, що сидить на дереві, із жовтим дзьобом" - це цілком зійшло б за назву невідомої картини Сальвадора Далі, але навряд чи птаха. Я хотів сказати, що плотва - це ближче до риб, але не встиг.

У цей момент собака, якого втомила наша бесіда на одному місці, сіпнувся та гавкнув, а пташка випурхнула та полетіла. Темно-сіра із жовтим дзьобом іволга, плотва або жимолость майже вертикально піднялася вище дротів електропередачі й попрямувала в бік найближчого супермаркету "Сільпо" в пошуках кращого життя серед карантинного затишшя.

Вдома в інтернеті я по картинці легко відшукав її, вірніше, його. Це був дрізд. Ви чули, як співають дрозди? Я так і не почув... Може, наступного разу.

Ілюстрації: Таша Шварц

Олександр Володарський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту