Пост-хорор підкорює світовий кінематограф, але в Україні з ним щось не зрослося

Розповідаємо про новий субжанр кіно, який за останні роки став одним з найпопулярніших. У чому його секрет, які пост-хорори потрібно обов'язково подивитися та чому українським режисерам не вдається лякати?

У 2017 році автор авторитетного британського видання The Guardian Стів Роуз написав текст про новий напрямок у жанрі жахів. Йдеться про низку сучасних фільмів, які знімаються дедалі більше та частіше. Вони експлуатують людські страхи. Кінокритик Стів Роуз назвав цей напрямок пост-хорор. І рейтинги на авторитетному ресурсі IMDb свідчать про те, що цей підвид жахів сьогодні на піку популярності.

Як усе починалося: режисер показав особисті страхи

За кілька місяців до публікації статті на The Guardian вийшов фільм "Воно приходить уночі". Сюжет стрічки будується навколо сім'ї, яка, рятуючись від невідомої епідемії, живе глибоко в лісі, однак через непроханих гостей тендітній безпеці настає кінець.

Після прем'єри з'явилася маса незадоволених відгуків. Справа в тому, що назва та опис картини казали глядачам про те, що це буде справжній жах. До цього підштовхував і трейлер фільму, де розгортається пост-апокаліптичний сценарій: хатина в лісі, протигази, дробовики, укладені та попередження ніколи не залишати двері незамкненими і не виходити вночі. У фільмі ж не було "класичних жахів" - режисер "грав на нервах" не за допомогою річок крові, монстрів і масових смертей, а на психології особистих страхів.

І все ж, попри початковий негатив, фільм оцінили багато критиків. Та й доволі велика частина глядачів теж кайфонула від нестандартного кіно-адреналіну. У результаті "Воно приходить уночі" на тому ж IMDb отримав рейтинг 6,2 - "вище середнього".

Режисер і автор сценарію так пояснив свій хід в інтерв'ю The Guardian:

Я не збирався знімати класичний фільм жахів. Я просто вирішив зайнятися чимось особистим... і вклав в нього багато своїх власних страхів.
Режисер Трей Едвард Шульц

Класичні жахи стали передбачуваними

Більшою мірою, ніж у будь-якому іншому жанрі, фільми жахів регулюються правилами та кодексами: вампіри не мають відбиття у дзеркалі, "остання дівчина" обов'язково виживе, попередження обслуговуючого персоналу автозаправної станції/містичного корінного американця/моторошної старої жінки залишаться без уваги, а зло наприкінці здолається. Правила є ліхтариком, з яким глядач іде в "невідомість", але в цілком передбачувану.

Саме тому деякі режисери почали думати: а що буде, коли відхилитися від правил? А якщо взагалі все переінакшити? І таке відгалуження від класики жахів стали називати "пост-хорором".

- Для глядача, який думає та аналізує, "Воно приходить уночі" набагато страшніше якогось "Жаху на вулиці В'язів", адже тепер він точно не знає, звідки прийде справжній жах, - пояснює практичний психолог Олена Сисоєва. - Тут і апокаліпсис цілої цивілізації, і заразний вірус, і страшний ліс, який для багатьох символізує глибинні страхи з дитинства. При цьому сам фільм націлений саме на внутрішні страхи: переживання горя, провини та постійна параноя. 

У цьому пост-хорорі кожен глядач ставить себе на місце героїв - і живе ці півтори-дві години його емоціями, наближеними до реальних.
Фото: freepik.com

ТОП-5 найкращих пост-хорорів - рейтинг "Йоду"

"Бабадук" (2014) 

Саме з нього почалася трансформація фільмів жахів. Тут уже почали приділяти велику увагу соціально-філософським підтекстам, а лякати глядачів покликана атмосфера фільму, а не скримери, що давно набили оскому. Головним же злом стають не потойбічні сили або монстри, а люди.

По суті, "Бабадук" - це сімейна драма, яка показує всі труднощі виховання і те, як нереально людям буває пережити втрату. Хоч фільм і намагається трохи лякати картинками з книжки про монстра Бабадука, однак головний страх - це демонстрація того, що навіть найближча, найрідніша та найкоханіша людина може стати в рази страшніше за будь-яке чудовисько.

"Відьма" (2015)

Тут теж і назва, і трейлер натякають глядачеві на класичний хорор і жахливу відьму, яка всіх шматуватиме. Але ні.

Тут немає скримерів, класичних втеч від сил зла, а сама відьма з'являється на екрані лише декілька раз. Лякає тут не вона, а похмура атмосфера, вічна параноя всередині сім'ї і навіть, здавалося б, звичайні домашні тварини.

Головний же посил фільму - жахливі наслідки, які можуть нести релігійні упередження. Показані вони на прикладі однієї звичайної сім'ї. До слова, бюджет фільму становив лише 4 млн доларів, а в прокаті картина зібрала $40 млн.

Фільми Джордана Піла - "Пастка" (2017) і "Ми" (2019).

Перший навіть отримав "Оскар" за найкращий оригінальний сценарій. Цікаво, що сам режисер є коміком, але всесвітньо відомим став завдяки створенню хорорів.

Його картини не тільки лякають глядача та зачіпають філософські питання, а й обговорюють актуальні соціальні та політичні проблеми.

Наприклад, якщо в "Пастці" за основу взято питання расизму, то в "Ми" Піл каже про залежність сучасної культури від ностальгії. У них також найстрашнішим стають атмосфера, люди та страхи цих конкретних людей.

"Сонцестояння" (2019)

Головна особливість цього фільму в тому, що він практично повністю знятий при денному сонячному світлі, а не традиційно для фільмів жахів - у сутінках.

Тут хоч і йдеться про давні язичницькі обряди, але головне зло - не монстри, духи або стародавні боги, а звичайні люди.

До того ж фільм порушує актуальні питання сучасності, зокрема, фемінізму та токсичних стосунків, від яких страждає головна героїня.

Проблема українських хорорів: розбір кінокритиків

За словами відомого кінокритика та члена Українського оскарівського комітету Олександра Гусєва, наші звернення до жанру хорор наводять на думку про ковдру Франкенштейна, сяк-так зшитому з клаптиків другосортних молодіжних жахів, яким прикрита відсутність скільки-небудь оригінальних ідей.

- На жаль, поки що вітчизняні режисери не проявляли розуміння, що для створення по-справжньому вдалого фільму жахів недостатньо набору шок-сцен у декораціях з гламурного журналу, приправлених декількома нескладними псевдоміфами, в чиїй безглуздості плутаються навіть їхні автори, - вважає кінокритик. - Як для справжнього віскі необхідний ячмінний солод, вода, що збігає струмками в шотландські долини, дим торфу та дихання океану, справжній хорор настояний на історії, культурі та, в першу чергу, релігії.

Ще один кінокритик, головний редактор ресурсу про кіно та комікси Vertigo Анна Дацюк вважає, що жанр хорор ще на початку 2000-х зупинився в своєму стилістичному розвитку:

- Нові візуальні прийоми, нова природа страху все ніяк не могли прорватися в цей певною мірою маргіналізований дешевими слешерами напрямок кіно.

Наприкінці 1990-х - початку 2000-х нас нажахав мінімалістичний, наповнений скреготом і шурхотом J-horror.

Потім з'ясувалося, що немає нічого страшнішого за дійсність і стилістику Found fottage.

"Відьма з Блер" не лякала містичними й страшними кадрами маніяків. Але її псевдодокументальний підхід виявився ключовим для побудови нового виду хорора. А потім сталася пауза.

Жах, як жанр, легко розібрати на стилістичні кліше, тому саме його змістовий, а не візуальний розвиток мені здається логічним тепер. Адже пост-хорор якраз про зміну природи страху, про нові сенси жахів, які всі ми переживаємо.

Пост-хорор - це новий спосіб режисерів говорити про болісне минуле та лячне майбутнє. Те, що раніше було прерогативою соціальної драми. 

Можливо, саме тому пост-хорор стає тепер таким популярним - у питаннях майстерного психологічного впливу на свого глядача у нього просто немає конкурентів.

В Україні Дацюк згадала тільки один подібний хорор. Та й той ще тільки готується до виходу - "Нетерпимість" Станіслава Битюцького. В основі історії - реальні події 1890-го року. Тоді при загадкових обставинах у поліському селі померла людина, в чому жителі звинуватили місцеву знахарку, засудивши її до спалення живцем як відьму.

- Причин, чому такого кіно у нас зовсім мало, може бути безліч, але основна, напевно, одна - слабка сценарна школа, - пояснює Анна. - Тому що осмислювати українцям у жанрі пост-хорору вже точно є що. Але таке кіно передбачає чисту жанровість, на яку не кожен кінематографіст готовий наважитися.

Олексій Симончук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту