Повний профайл режисера Іллі Хржановського: від генералісимуса Суворова до "Дау" і "Бабиного Яру"

Недавній скандал навколо "тортур дітей-сиріт" на зйомках фільму "Дау" підштовхнув нас покопатися в біографії творця цього проєкту, який ще й арт-директор Меморіалу "Бабин Яр". Ілля Хржановський - у словах його рідних, друзів і недругів, колег по цеху і меценатів.

Ілля Хржановський став найскандальнішою персоною останніх тижнів. Насильство над дітьми, психологічні експерименти, зв'язки з російськими олігархами, московське походження - лише мала частина звинувачень до відомого режисера.

Йод.media детально вивчив його біографію та вирішив розібрати кожну з його іпостасей, таких ми виділили шість.

1. Син забороненого аніматора

Ілля Хржановський ріс у середовищі московських інтелектуалів. Його батько - Андрій Хржановський - відомий мультиплікатор, який створював прогресивну на той час анімацію для дорослих, що прямо або побічно висміювала тоталітарний режим. Не дивно, що його роботи лежали "на полицях" роками.

"Світогляд сина, його погляди на світ і творчість" анітрохи в глухий кут мене не ставлять". Час нинішній провокує на цинічніше ставлення до життя і до мистецтва, ніж це проявляють найкращі представники молодого покоління (до яких без остраху бути викритим в упередженості відношу свого сина),"

- говорив Андрій Хржановський в інтерв'ю журналу "Мистецтво кіно" ще в 2000 році

Мати Іллі - філолог і кіноредактор Марія Нейман. До її історії Ілля зазвичай апелює, коли йому ставлять запитання: "Чому московський режисер взявся за роботу над Національним меморіалом "Бабин Яр" у Києві?" Марія Фроймівна народилася в 1940 році в родині вінницьких євреїв, а вже в 1941 році разом з батьками втекла спершу до Ташкента, а потім до Москви.

Ілля Хржановський.

"Цей факт дав можливість мені народитися, тому в нашій сім'ї історія про Голокост не чужа, а прожита і триває в душі",

- пояснює Ілля Хржановський.

Батьки Іллі хотіли, щоб син став художником, уникнувши складної режисерської долі: "Тато роками не працював, бо його фільми забороняли - це був єдиний випадок у мультиплікації".

Сам майбутній режисер згадує, що мріяв стати генералісімусом - також, як і герой його улюбленої дитячої книги "День генералісимуса Суворова".

"Це історія боротьби і того, як очолювати боротьбу за щось. Мені здавалося, що це дуже важливо",

- ділиться спогадами Хржановський

Проте 10 років він провчився в художній школі, ще рік провів у Боннської академії мистецтв, а невдовзі звідти втік. У Москві Ілля закінчив режисерський факультет ВДІКу.

Там же Хржановський познайомився зі своєю, вже колишньою дружиною, акторкою Олександрою Куліковою. У них є 22-річний син, якого Ілля назвав Андрієм на честь свого батька.

Ілля Хржановський в юності.

2. Визнаний майстер арт-хаусу

Свій дебютний повнометражний фільм Хржановський презентував тільки в 2004-му - на той момент йому виповнилося 28 років. Сюрреалістична драма "4" була поставлена ​​за сценарієм Володимира Сорокіна.

А одну з головних ролей зіграв Сергій Шнуров.

У центрі сюжету - трійця випадкових знайомих, які за випивкою діляться небилицями про себе. Спочатку планувалося, що це буде короткометражка, але за чотири роки зйомок вона виросла в повноцінний кінопроєкт.

Попри те, що цей фільм ігровий - знаковою для нього стала сцена, яка фактично є документальною. Зйомки однієї з історій відбувалися в далекій російській глибинці, основна частина населення якої - дуже літні люди. Коли знімальна група познайомилася з місцевими бабусями, з’ясувалося, що у них є традиція: напиватися, співати матюкливі частівки, роздягатися і хапати себе за груди.

"Як же він змусив бабусь грати те, що вони грають?" - дивувалися європейські кінокритики, які віддали фільму один з головних призів Роттердамського фестивалю - лише одну з безлічі отриманих Хржановським нагород. Однак відповідь була проста: вони не грали.

3. Реконструктор радянської дійсності

Свій наступний проєкт - фільм, заснований на долі фізика Льва Ландау, Ілля Хржановський почав готувати в 2006 році.

Основна частина зйомок фільму тривала в Харкові з 2008 по 2011 рік. По-перше, тут упродовж трьох років жив і працював сам Ландау. По-друге, Хржановський визнав місцевий антураж максимально відповідним для створення атмосфери радянського часу.

Кадри зі зйомок в Харкові, 2010 р. 📷 © Павло Ейлер

Спеціально для проєкту було збудовано декорації Інституту фізичних проблем і московської квартири Ландау. Крім професійних акторів - грецького диригента Теодора Курентзіса і українки Радміли Щоголевої (більшість глядачів пам'ятає її як Гелю з "СВ-шоу"), які зіграли Льва Ландау та його дружину Кору - в проєкті було задіяно непрофесіоналів: як прості харків'яни (кастинг пройшли 50 000 місцевих жителів), так і українські політики - Геннадій Кернес, Леонід Черновецький, Нестор Шуфрич.

Життя сім'ї Ландау дуже швидко відійшло на другий план, ставши лише однією з багатьох сюжетних ліній, які розвивалися імерсійно: режисер ставив акторам певні ситуації, а далі ті діяли за натхненням.

4. "Мучитель" дітей і "порнорежисерів"

Про те, що 60 годин відзнятого матеріалу - це сцени сексу між героями - Ілля Хржановський розповідає з якоюсь незрозумілою загадковою усмішкою. Однак тут же підкреслює, що це не було порно.

"Ми визначаємо порно тим, що це знімається для збудження того, хто дивиться. Тут завдання було дещо інше - ми показували певний важливий бік фізіологічного та емоційного життя людини".

Найбільший резонанс викликала сцена зґвалтування пляшкою в фільмі "Дау: Наташа" - однієї з двох частин проєкту, що вже доступна онлайн. Наташа - це буфетниця, яка після сексу з іноземним гостем - теж справжнього - потрапляє на допит у КДБ. Сам епізод фізичного насильства вражає не так сильно, як те, що відбувається потім - непрофесійна акторка заходиться в риданнях людини, яка щойно дістала моральної травми.

Ілля Хржановський.

За словами режисера, цю сцену допустила сама Наташа, бо на майданчику діяло правило: актор міг подивитися в камеру і сказати "стоп":

"Якщо ви побачите фільм - зрозумієте, що там її не ґвалтують. Вона могла і відмовитися. Це залежить від гри і відносин між героями. Найголовніші ризики для акторів полягають у тому, що вони йдуть на ці ситуації психологічно".

Кадр фильму "Дау: Наташа".

Ще один епізод, який збентежив перших глядачів - сцена дослідів над немовлятами, в якій знялися вихованці Харківського дитбудинку. Однак режисер запевняє: сцена була бутафорською, всі необхідні дозволи вони отримали, а діти плакали просто тому, що діти плачуть.

"Це можна порівняти з ефектом глядачів, які бігли від поїзда - вони думали, що він їх розчавить. Я думаю, чи не засудять Ейзенштейна за те, що дитину у візочку по сходах опускав?"

- коментує Хржановський, уникаючи етичної сторони питання залучення до зйомок сиріт.

З'ясовувати це доведеться Харківській прокураторі, яка в квітні 2020-го відкрила справу за фактами катувань, що могли бути заподіяні неповнолітнім на зйомках "Дау".  

Кадр фильму "Дау: Наташа".
Кадр фильму "Дау: Наташа".

5. Фаворит російських політиків та оліграхів

Режисер з гордістю розповідає, що на знімальний майданчик прилітали російський олігарх Роман Абрамович тоді ще з дружиною Дариною Жуковою, а також Мучія Прада. Правда, не зніматися, а просто перейнятися атмосферою радянського тоталітаризму. Той, хто заходив на територію Інституту, мав носити одяг радянського часу і грати за правилами "гри" Хржановського. 

Кадр фильму "Дау: Наташа".

Спочатку планувалося, що на зйомки знадобиться 3,5 мільйона доларів - уже чимала сума для артхаусного фільму.

Гроші на зйомки виділили Держкіно України, Мінкульт Росії, а також декілька європейських організацій.

Однак невдовзі стало зрозуміло: в перший заявлений бюджет проєкт не вписується. І тут на руку Хржановського зіграв інтерес з боку московської богеми. Підтримати проєкт погодився російський бізнесмен Сергій Адоньєв.

Остаточний бюджет фільму режисер не розкриває. За оцінками експертів, він може сягати 60 мільйонів доларів. Про це свідчить і розмах виробництва, і масштаби постпродакшену: 700 годин відзнятого матеріалу команда "Дау" розділила на 13 фільмів і декілька серіалів, витративши на це майже 8 років.

Світова прем'єра проєкту "Дау" відбулася в Парижі торік. Упродовж декількох днів на кількох майданчиках тривали перформанси, інсталяції та самі покази. Відвідувачі могли переміщатися в межах декількох зон, крім однієї з промовистою назвою "Боги" - там розмістився Хржановський зі своєю командою.

Друга презентація відбулася цього року на Берлінале. Однак, як зазначили західні ЗМІ, ажіотаж навколо "Дау" виявився цікавішим за самий продукт.

Презентація на Берлінале. 📷 © berlinale.de

6. Художній керівник меморіального центру "Бабин Яр"

Весь період постпродакшену команда "Дау" провела в Лондоні. Один з олігархів, який підтримує проєкт, надав їм свій розкішний особняк на Пікаділлі. Саме на цьому етапі у Хржановського сталося близьке знайомство з Михайлом Фрідманом - російським бізнесменом українського походження, співзасновником і членом Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

📷 © Jens Koch

"У якийсь момент він попросив мене подивитися на цей проєкт [Меморіальний центр], сказавши: "Ти можеш подивитися, як його можна зробити цікавіше, емоційніше, виходячи з того, як змінюється світ? Як розповісти цю історію, щоб люди могли щось відчувати? "

- розповідає про своє входження в команду меморіального центру Хржановський.

Спершу він навідувався до Києва як консультант проєкту, а в грудні 2019 офіційно став його художнім керівником.

Втім, перше рішення Іллі, що спричинило подив старої команди, стосувалося не меморіалу, а офісу. Він вирішив, що команда має переїхати на територію меморіального комплексу, а поки що вони змінили сучасний оупен-спейс на офіс в старій будівлі з безліччю окремих кімнат.

Ексспівробітники меморіалу, які покинули проєкт після призначення Іллі, запевняють, що "кабінетні рішення" лежать і в основі роботи нового начальства. Раніше всі рішення обговорювали разом, а тепер ухвалюються нагорі й спускаються іншим.

Так було і з першою публічною заявою Хржановського на новій посаді, яка стосувалася нової назви станції метро "Дорогожичі".

Він заявив, що її необхідно перейменувати в "Бабин Яр". Але не врахував: українці не з тих, хто готові просто приймати спущені згори рішення, тому його слова спровокували скандал і широке громадське обговорення.

Не дивно, що інноваційні ідеї Хржановського приймають з насторогою. Напруження підлили чернетки нової концепції меморіального центру, які потрапили до журналістів:

Щоб зробити можливим досвід історичної трагедії масового знищення для сучасної аудиторії, можливо використовувати апарати віртуальної реальності (VR). Надягаючи апарат, ви станете героєм трагедії, який носить маску і переживає катастрофічну подію з точки зору учасника. Волонтери та відвідувачі будуть працювати і жити на території Меморіалу. Від них вимагатимуть ретельно дотримуватися всіх елементів одягу, зачісок і навіть повсякденного способу життя в довоєнному Києві.

Також у документі йдеться про можливе використання технологій відомих психологічних експериментів: Стенфордського тюремного експерименту, експерименту Мілгрема, експерименту апатичного спостерігача, експерименту доброго самаритянина, ефекту Пігмаліона, експерименту парку Роберта Кейва та соціального руху "Третя хвиля".

Такий підхід призвів до того, що на сьогодні майже вся стара команда покинула проєкт. Яна Баринова, яка була виконавчим директором Меморіального центру з моменту заснування і до минулого літа, коментує те, що відбувається так:

Простір меморіалу не повинен лякати, придушувати, фруструвати і відбирати у відвідувачів віру в людство. Так, людина має пройти по краю прірви, в якій - жах і безнадійність, заглянути в обличчя розпачу, але не повинна йому програти, не повинна провалитися в цю порожнечу.
Яна Баринова.

Наглядова рада меморіалу стверджує: концепція ще не затверджена, а сама рада поки що не збиралася для її обговорення. Тизери своїх проєктів нова команда Меморіального центру планує офіційно презентувати 15 червня.

Тим часом ряд українських культурних діячів опублікували лист, в якому вимагають звільнити режисера з посади художнього керівника центру

Ілля Хржановський на всі звинувачення реагує з упевненістю людини, якій його керівництво пообіцяло: він нікуди не піде. Звинувачення і судові розгляди, які посипалися на його адресу, він називає замовленням зацікавлених груп, які хочуть прибрати його з посади. 

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту