В Амазонії та Сибіру згоріли "легені планети": яким повітрям тепер дихати?

"Йод" поговорив з представниками екоорганізацій про те, чи відчують українці наслідки масштабних пожеж?

Цього літа майже одночасно на двох континентах запалали ліси. У Сибіру горіло три мільйони гектарів (площа 30-ти таких міст як Київ). В Амазонії вогонь знищив біля 2 млн га рослинності. Від епіцентрів загоряння утворився небезпечний шар диму загальною площею понад 4,5 мільйона квадратних кілометрів. 

Екологи заговорили про неминучі кліматичні наслідки цієї катастрофи. Чи треба хвилюватися й нам?

Коментують керівниця відділу по роботі з громадами ГО "Екодія" Олена Міскун та голова ради організації "Екоклуб" Андрій Мартинюк.

Ліси Амазонії начебто легені планети. А тепер їх немає?

Та ні, згоріло не все. Але дихати на планеті стало складніше. 

При загоряннях дерев відбувається викид небезпечної для здоров'я сажі, що містить частинки вуглецю. І тепер їх стало в тисячі разів більше. Хоча, на думку екологів, пожежі лише тимчасова причина забруднення повітря. Біда з тим, що не зникають постійні.

Олена Міскун:

- Забруднення повітря – це не окрема історія, яка виникла сама по собі. Це наслідки економічної діяльності. Хтось один робить погано, але наслідки відчувають усі. 

Наприклад, шкідливі підприємства. Встановити фільтр на трубу – дорого. Власнику підприємства дешевше його не встановлювати. Однак не він буде платити за лікування усіх своїх працівників, а держава. На жаль, усе суспільство платить за те, що робить одна людина. І їй вигідно, щоб так було далі. Ось де біда.

На що впливає погане повітря?

Мешканці більшості країн, що перебувають далеко від епіцентрів спалаху, звернули увагу на цю інформацію тільки у перші дні, коли про це говорили всі світові ЗМІ. З кожним наступним днем ​​галас навколо катастрофи в Сибіру й Амазонії сходив нанівець. Пояснення криється у людській психології: "Це ж так далеко, мене точно не торкнеться".

Звісно, першими наслідки пожеж відчують на собі люди, що живуть поруч з ними. Але дим від пожеж - бомба уповільненої дії. До прикладу, хмара сажі з Амазонії вже досягла території Канади. 

Андрій Мартинюк: 

- Зрозуміло, що це не діє так: вчора згоріло – сьогодні вже щось кардинально змінилося. Пожежі мають довготривалі наслідки.

 Малоймовірно, що буде безпосередній вплив на здоров’я націй, що живуть поодаль – тих самих українців. Уточню: малоймовірно, що це станеться саме зараз

Але якщо оцінити довгострокову перспективу - загроза для здоров'я людей висока. Окрім звичного набору - бронхіт, астма, алергія, лікарі заговорили про збільшення кількості інфарктів, інсультів, проблем з вагітністю. 

А тепер згадайте високі труби над промисловими заводами, яких з них йде дим і чорний пил довкруж. Так само зараз чорним пилом від пожеж застелені льодовики.

Звичайно, проблема не в тому, що вони стали чорними:), а що пил пришвидшив їх танення.

Рівень Світового океану тепер підійматися і через пожежи. І загроза затоплення Каліфорнії, Лондона і Сінгапуру стала ще ближче. 

Чи можна поліпшити якість повітря?

І так, і ні. Чистота повітря - питання глобального рівня. Воно має вирішуватися на світовому і державному рівні. І не тільки припиненням вирубки лісів.

Серед очевидних заходів - розвиток громадського транспорту, встановлення спеціальних фільтрів на труби підприємств, які "душать".

Олена Міскун:

- Ситуація з очищенням повітря стосується всіх. Наприклад, на автомобілях з дизельними двигунами їздить менша кількість людей, проте від їхніх викидів страждає більшість.

Є також хороша ідея - перестати будувати транспортні розв'язки, а замість них споруджувати комфортне метро. Тоді люди самі будуть переходити на більш екологічні способи пересування.

Що може зробити кожен ?

У багатьох українських містах часто проходять акції з висадження дерев. Активісти збираються разом і в спеціально відведених місцях (так, у мегаполісах не скрізь можна займатися озелененням 👈) залишають саджанці дерев. Екологи подібні акції підтримують, оскільки це і ґрунт зміцнює, і температуру поверхонь зменшує. Звісно, також очищає повітря.

Але не менш важливо звертати увагу на інші ініціативи: не спалювати листя, шкідливість диму якого при вдиханні рівноцінна шкоді від паління, або викликати поліцію, коли хтось інший підпалює сміття. 

Андрій Мартинюк:

- Під час цих процесів у повітря потрапляє купа шкідливих речовин - особливо при підпалі трави або соломи.

Що ще можна зробити? Елементарно: брати участь у діяльності органів місцевого самоврядування. Наприклад, щоб налаштовувати систему збирання відходів електронних приборів чи організовувати кращий громадський транспорт.  

Не менш важливо також приєднуватися до місцевих ініціатив. У Києві це "Екодія" та інші, в Рівному - Екоклуб. Екологи наголошують: якщо в подібних організаціях буде працювати більше людей - країна буде зеленішою та комфортнішою для проживання.

Яке майбутнє нас чекає?

Нещодавно Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш оголосив "надзвичайну кліматичну ситуацію" на планеті.

У 2050-му році у світі очікується посуха, населення досягне цифри в 10 мільярдів, а рівень Світового океану через сто років підніметься на 2,4 метра (якщо людство доживе, звичайно).

Створюється відчуття, що всі ми приречені. Екологи не спростовують похмурих перспектив нашого майбутнього, але й оптимізму не втрачають.

Олена Міскун:

- Моя думка така: ніколи не можна здаватися. Треба боротися до кінця. Навіть якщо все погано, треба діяти. 

Тому справді важливо і саджати дерева, і виходити на кліматичні марші.

От коли людина сяде, склавши руки, то це буде невідворотно.

Андрій Мартинюк:

- В ООН вказують, що потрібно скоротити викиди приблизно на 50% до 2035 року, і на 100% - до 2050-го. Якщо точніше, то це не викидів треба позбутися повністю, а має бути досягнутий баланс: висадити стільки лісів, скільки можуть поглинути вуглекислий газ, і домовитися з підприємствами.

Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту