Прес-секретар президента Юлія Мендель: "Маю два татуювання. Одне з них на спині - красиве та патріотичне"

Приводом для розмови стала фотосесія, яку Юлія виклала в Інстаграмі. У практиці українського інституту прес-секретарства голови держави – це щось непересічне.

- Юліє, ці фотографії були зроблені після призначення?

- Так. Фотосесія була на Липській. Я все життя мріяла мати професійні фотографії. І якось зранку подумала: "Все, я маю це зробити". Буквально тоді ж одна з моїх фейсбучних подружок написала: "Влаштовую акцію: роблю фотосесії три дні поспіль недорого!" і додала чітке місце, можливі години. 

Її пост став поштовхом, якого мені бракувало. Бо основною перешкодою до фотосесії була її організація: завжди не вистачало часу продумати, де і коли зустрічатися, перевірити фотографа. І тут дівчина пише: "Липська (а це недалеко від Офісу), готова у найближчі три дні і можна вибрати час самій".

- Сукні та квіти, з якими фотографувалися, самі вигадали?

- Це вона принесла.

- Там рожевий і чорний кольори одягу. Це ваші найулюбленіші?

- У мене працює формула "подлецу все к лицу". Я не маю улюбленого кольору, люблю насичені. Хоча рожевий дуже часто купую, в моєму гардеробі є багато кольорів: чорний, червоний, зелений, білий, жовтий.

- На світлинах тримаєте статицю. Це польова рослина, а домашні квіти любите?

- Такий самий сухоцвіт стоїть на моїй кухні, мені його подарувала мама. Я обожнюю квіти. Мій колишній хлопець дуже часто мені надсилав букети, балував? Вдома у мене є рослина, але, здається, вона скоро помре. Це навіть не квітка, а щось схоже на пальмочку? Коти, на жаль, об'їли її.

Буває треба написати текст о другій ночі, у вихідний можуть викликати на роботу або буває й вихідних немає. Мені подобається ця робота: я бачу, що маю енергію її виконувати й мені подобається робота з інформацією. Я розумію, що все-таки інформація може нести в собі багато того, що змінює суспільство та змінює підхід до президентства, змінює імідж президента, мій та Офісу в цілому.

Але в парі було багато образ, ми якийсь час намагалися бути разом, але не витримали. Ми зустрічалися рік?

- Розділяєте тезу, що для кращих стосунків графік партнерів має бути максимально однаковим? 

- Ні, я думаю, що в будь-якому разі треба шукати партнера, що ввійде у твою ситуацію. Це не про жінку або чоловіка, або про якийсь графік, ідеться про підтримку того, чим займається людина, до якої у тебе є почуття.

Я завжди ставила соціальний аспект вище за себе, для мене важливо робити щось для інших. І це основне заохочення в кар’єрі. У мене ніколи не було роботи в корпоративному бізнесі. Коли була у Світовому банку, то це була робота над реформами. У міжнародній журналістиці мені було важливо поставити Україну у глобальний контекст. А зараз – це безпосередньо державотворення.

Я не хочу сказати, що будь-які стосунки програли би на цьому фоні, але ці програли.

- Є думка, що спочатку дівчина скаржиться, що парнер нехтує її потребами та бажаннями, а потім виховує сина таким чином, що, ставши чоловіком, він нехтує потребами та бажаннями своєї жінки. І так по колу.  

- Я б не хотіла накладати стереотипи. Я думаю, що у нас дуже розвинене суспільство. Багато прогресивних людей, які дозволяють собі не лише поєднувати роботу із сім'єю, а й бути розкутими, говорити про проблеми, які замовчувалися багатьма десятиріччями. Звісно, таких людей більше в мегаполісах: в Києві, Харкові, Одесі. По Україні суспільство розвинене та дуже розмаїте.

Аби відповісти на ваше питання, потрібно зрозуміти, що треба кожній чи кожному від партнера. Тоді стане зрозуміло, що означає нехтувати кимось. 

Звісно, питання часу - в сучасному світі основне. В Америці дуже гостро стоїть питання, чи може жінка поєднувати роль матері, родину та продовжувати кар'єру? Ця тема відкрита й ретельно досліджується. 

Я вважаю, що я доволі самостійна людина, серед іншого, і у фінансовому плані. І, звісно, я пропадаю на роботі. Тому від партнера мені не потрібно матеріальне забезпечення чи дуже багато часу проводити разом. Та якщо чоловік вимагатиме від мене змінитися, то нам нічого не світить.

- Окрім "цінувати", що ще є принциповим у стосунках?

- Я би дуже цінувала, якби мій чоловік був настільки ж активним, як я, щоби йому не думалося, що я його уникаю. Можливо, легким настільки, щоб ставився до мого графіка роботи з гумором, бо я ставлюся до цього з гумором. Якщо ми щось не встигаємо, то гумор рятує.

Треба цінувати людей, які поряд, які завжди допоможуть і на роботі, і будь-де. Дім – це те, що завжди має приносити натхнення, спокій і підтримку, а не те, що ти думаєш: "О боже, зараз знову буде скандал".

Якщо ви хочете будувати стосунки, то маєте бути до цього готовими. Треба відчувати, що все можна пережити, якщо є МИ. А якщо людина не захотіла мене підтримати, хоча я дуже довго пояснювала, наскільки важливо мені спробувати посаду прес-секретаря, то я не бачу, як нам рухатися далі.

- Хочу повернутися до розмови про фотосесію. Вона стала досвідом чи надала розраду?

- Це було fun. Я б не казала, що здобула якийсь досвід. Тоді були дуже важкі тижні, і це допомогло створити хороший настрій, я отримала велике задоволення.

Наступна моя фотозйомка буде з дівчинкою із закладу для дітей без батьків. 

- Ви наставниця? 

- Два з половиною роки тому я подалася на програму наставництва, започатковану колись громадською організацією. Вона передбачає, що доросла людина може стати наставником, ментором для дітей без батьківської турботи. Нині в різних закладах таких дітей проживає понад 100 тисяч. 

Мені знайшли дівчинку, якій я можу допомогти, лише влітку цього року. Її звати Маша, їй 12 років.

Перехід програми з-під порядкування громадської організації до державного рівня був забюрократизованим, тому тривав так довго. За цей час я декілька разів спілкувалася з представниками соціальних центрів, пройшла всіх потрібних лікарів, курси, які навчають особливостей спілкування з такими дітками, і от, нарешті, дочекалася своєї Марусі. 

Ми бачимося раз на тиждень, спілкуємося, вивчаємо англійську, вона пише неймовірні листи англійською. Думаю про те, щоб знайти компанії, де б Маша могла постежити за роботою юристів. Вона хоче бути міжнародним юристом і читає кримінальний кодекс?

Нещодавно одна журналістка спитала мене, що мені особисто дає ця програма, і, чесно, я розгубилася, бо не думала про це. Але тепер готова відповісти, що це відчуття щирості й відвертості, яких бракує в політиці. 

Так от, наступна моя фотосесія буде з Марією, аби якісь із фото ми могли поставити онлайн і більше розповісти про цю програму. Тим паче, що нині не треба чекати так довго, як довелося мені, система наставництва дуже спростилася. 

- Попри те, що ми живемо у світі Інстаграма, луків і селфі, багато жінок кажуть: "Я не фотографуюся". Їм здається, що вони некрасиві, комплексують. Може, ви маєте поради, як перебороти себе?

- Я розумію, що кожна людина бачить у собі ті недоліки, які інші не помічають. І є два важливі аспекти: перший – це ставлення до самої себе. Я завжди кажу, що зазвичай цінується не зовнішність, а внутрішня енергетика.

Є дуже багато успішних жінок із, скажімо, зайвою вагою чи проблемною шкірою. 

Мені здається, це найкрасивіше, що може мати людина. Це те, що цінується. Тому що ми спілкуємося з людьми за їхньою енергетикою: когось відштовхуємо, з кимось зближуємося, це те, що ми називаємо чарівність, шарм.

Не питання в тому, чи я люблю фотографа, чи фотографуватися. Питання в тому, як я сама до себе ставлюся. І якщо є страхи, то їм треба давати відсіч. Тоді людина виростає над своїм страхом. Це перше. Якщо цей аспект не працює, то є другий момент – фотошоп? Звісно, кілограмів багато не прибере, але зможе багато чого підретушувати.

- Експерт телепередачі "Топ-модель по-українськи" сказав нам в інтерв'ю, що дівчина з оголеними грудьми на подіумі - це не вульгарно, а нормально. Як ставитесь до відвертих фотосесій?

- Ми живемо у сучасному суспільстві, і здивувати когось оголеним тілом майже неможливо. З іншого боку, я ніколи не мала таких фотосесій. Кілька років тому був скандал з однією з заступниць голови МВС щодо її оголених фотографій. Знаєте, не побачила в них чогось жахливого. Жінки не заслуговують на осуд у розвиненому суспільстві.

З часів Давньої Греції та до сьогодні людське тіло трактується як красиве, без урахування деяких періодів історії, коли релігійний вплив був надто сильним. Я не закликаю до того, що кожна людина повинна мати відверту фотосесію. І якщо казати про себе, то людина з моєю посадою не повинна викладати відверті фотографії. Існує певний кодекс етики. Але осуджувати, говорити, що це погано, не красиво, не етично – це неправильно.

Крім того, фотосесії можуть відігравати велику роль для людей, які соромляться свого тіла. Якщо показувати не винятково моделей, а людей різних комплекцій чи, можливо, зі шрамами, та робити їх справжніми, показувати в цьому красу людського тіла, то це буде знімати частину комплексів суспільства.

- Хейтерів у соцмережах багато маєте?

- Так, звісно. Це ті, кого ми називаємо ботами.

- А неполітичні приходять у коменти?

- Я не знаю, чи є там не лише політичні. От сьогодні отримала смску, що зі мною щось там зроблять. Так, пишуть іноді неприємні речі, погрожують, у коментарях багато хейтерського ставлення.

Моє ім'я стало публічним, тому засудити мене дуже просто. Люди лайкають, люди заходять, люди читають. Це пресинг не тільки для мене, а для багатьох людей, які працюють в Офісі президента. Це нормально, це політика.

- В житті не повірю, що погрози та образи не псують настрій, і ви байдуже кажете собі: "Все ок – це лише політика".  

- Найагресивніша соціальна мережа – Твіттер. Там є категорія людей, яка належить до певної політичної партії. Коментарі дуже дивні, бо чомусь вони йдуть врозріз не лише з моїм ставленням до світу, моєю філософією чи позицією, але всупереч здоровому глузду. Найчастіше мені дорікають, що я пишу англійською у Твіттері. Хоча ці самі твіти дублюються українською. Але люди цього не бачать і до того ж вирішили, що прес-секретар президента країни, яка прагне долучитися до ЄС, не може публікувати інформацію однією з найпоширеніших мов світу.  

Я вам так скажу: до нападів у соцмережах неможливо бути готовим і десь перші два тижні я переживала. Дуже. Але потім зрозуміла, що ця хвиля негативу колосальна, вона тебе огортає, але так вже буде завжди, і це не залежить від того, що ти пишеш. Певної миті цього  стало так багато, що я перестала реагувати.

- Ваші дописи у Твіттері та Фейсбуці дуже офіційні, а щодо Інстаграму – це приватна зона?

- Приватна. Але все одно я не дозволяю собі виставляти відверті фотографії. Хоча, наприклад, у мене є красиве татуювання на спині і я зробила собі фотографії, щоби побачити, яким воно стало у мої 33 роки? 

Я не займаюся йогою, але коли говорять про чакри, то вважається, що на попереку є точка, яка заводить енергію. Чомусь мені саме там і хотілось. Я не думаю тепер, що воно підходить дуже під ту частину тіла, але воно красиве. Це моє татуювання, повністю.

У багатьох людей є якесь своє бачення того, яким ти маєш бути. Але ти не можеш підлаштовуватися під бачення кожної людини. Якщо людина впевнена, що ти маєш виглядати по-іншому, говорити по-іншому, що твоя позиція та позиція Офісу неправильна, то ти навряд чи  можеш підлаштовуватися, бо з'являться інші люди, які скажуть, що ти маєш бути не такою, а іншою.

- Зустрічалися зі стереотипом, що на цій посаді має бути чоловік?

- Ні, не зустрічалась. Але була цікава ситуація. Ми поїхали з делегацією в Німеччину, Ангела Меркель тиснула руки, коли дійшла до мене, то сказала російською: "И одна женщина". Я відповіла: "We will improve gender balance". Вона засміялась і пішла далі. Німецьке, французьке посольство дуже зважало на те, чи є гендерний баланс.

В Офісі президента є жінки. Не можу сказати, їх більше чи менше. Є ті, що прийшли з новим президентом, є й ті, що працювали там до того. Є жінки радники, причому, в оборонній, волонтерській сфері, міжнародних справах. Можливо, гендерний баланс не дотримується, я не рахувала, але в будь-якому разі я там не одна.

- А як щодо сексизму в команді президента?

- Жодного разу нічого такого не було. Це по-перше. По-друге, я була дуже здивована, коли неправильно рознесли одне висловлювання президента. Я була здивована навіть, що це робили люди, які здобули освіту за кордоном у високих відомих вишах. Я тоді навіть сказала: "Невже, така хороша освіта не спонукає до цифрової грамотності?" Тому що треба просто зайти та передивитись відео. Звичайний фактчекінг.

- Це ви про історію "я тобі не бренд"?

- Так, ця справа абсолютно була неправильно інтерпретована. Навпаки ішлось про старий імідж країни, що Україна начебто відома винятково як аграрний бренд з гарними дівчатами. Але ми хочемо нову країну. Тобто сенс думки був такий. Там не йшлося, що жінки – наш бренд.

Володимир завжди дуже етичний, це людина дуже високих стандартів поведінки, навіть якщо ми говоримо про якусь закриту зустріч. Ніхто з його команди ніколи не говорив мені нічого такого, що спонукало б мене до думки, якщо я жінка, то гірша за чоловіка, чи що мої зовнішні дані щось там значать, чи що я буду лімітована.

- Три місяці тому, коли ми зустрічалися вперше, ви сказали, що маєте бажання змінити інститут прес-секретарства. Наближаємося до мрії?

- Я знаю, що багато журналістів скажуть, що я не беру слухавку і це справедливо. Таке трапляється через насичений графік, через те, що я завжди на нарадах, у від'їздах. Я стараюсь відповідати в месенджерах і стараюся не писати "не коментуємо", бо навіть це потім хапають і ставлять всюди.

Що мені вдалось змінити?

Я залучаюсь до дуже багатьох економічних ініціатив, мені це подобається, я прийшла все-таки зі Світового банку, і там було дуже багато питань, які я вивчала. Приміром, нині я активно долучилася до комунікації земельної реформи. Уявіть, Україна називає себе житницею Європи, але при цьому наші селяни – серед найбідніших у світі. І це тому, що ми – одна з лише шыстьох країн, де немає прозорих земельних відносин, тобто ринку землі. Поруч із нами Куба, Північна Корея, Таджикистан, Венесуела і Конго. 

Є певні групи, які впродовж років підтримують продовження мораторію на продаж земель і насаджують страхи про скупівлю українських чорноземів. Однак це безпідставні та навіть абсурдні страхи. Ринок землі захистить фермерів та селян, принесе Україні мільярдні доларові інвестиції та додасть до 4% ВВП зростання. Від цього вигоду здобудуть усі. 

Звісно мені є, куди рости у прес-секретарстві, завжди є gap, щоб improve relations with media. Я також вважаю, що я роззнайомилась добре з media environment, і ми зрозуміли, що стандарти української журналістики часом залишають бажати кращого. Я також побачила, що у нас є велика армія кваліфікованих журналістів, яких цікавить інформація. Я б наполягала на тому, щоби далі ми говорили про вагомість інформації, а не про хайп, адже це те, що ми дуже часто бачимо і це те, що не допомагає в роботі. Я зрозуміла, що є зливи інформації і їх дуже багато. З цим важко боротись, але треба спокійніше ставитись до цього.

Медіа – надважливий канал комунікації, дуже вдячна тим професійним медіа, яким важлива інформація і подача цієї інформації так, щоб інформувати суспільство, а не хайпувати, чи ображати, чи заробляти кліки. Я також розумію виклики, які стоять сьогодні перед медіа, бо вони мають трансформуватися. Ми бачимо соцмережі, які змінили медіа, і бачимо, що у медіа є певні образи на нас. І я готова до діалогу. Я за інформацію заради інформації.