Пригоди київського Джокера на Хеллоуїн: від куражних відьом до сексу зомбі в рейв-підземеллі

Щороку, в районі 31 жовтня, народ по всьому світу одягається в костюми і накладає грим, щоб втілити в життя страшні сни, а іноді й збочені фантазії. Що відбувається в Києві "найстрьомнішої" ночі та навіщо це людям - з'ясовував "засланий маніячок" від "Йоду".

- Ти фарбуєш моє волосся чи паркан? - запитав я у Софії, глянувши на своє відбиття в дзеркалі. П'яній дівчині краще макіяж не довіряти 😊.

За зеленим волоссям і червоному кінчику носа можна було сказати, що я чимось скидаюся на Джокера. Але в костюмі, який я по частинах зібрав на секонд-хендах менше ніж за 300 гривень, швидше нагадував депресивного, худорлявого клоуна в шкільному піджаку.

Разом зі мною - Вілланель із серіалу "Вбиваючи Єву".

Відьми на Куражі

Ми поїхали на хеллоуїнський Кураж Базар, де була масштабна вечірка та безкоштовний вхід для всіх, хто прийшов у костюмі.

Щоб відчути міський настрій, вирішили скористатися громадським транспортом. Перед виходом з дому сподівалися, що в метро будуть вештатися зграї відьом і зомбі, але за поглядами перехожих стало ясно: помилилися. Діти тикали в нас пальцями, студенти розуміюче усміхалися, а бабусі відсаджувалися. Я навіть подумав: чи не помилилися ми з датою?

Перших відьом ми побачили тільки на території ВДНГ.

- Хеллоуїн і Санта Муерте - наша стихія.

Уже багато років поспіль ми отак вбираємося і виходимо, щоби полякати людей, - так мотивували свято три відьми, моторошно усміхаючись і потягуючи винце 😉.

По костюмах і макіяжу присутніх можна було одразу зрозуміти, хто відноситься до Хеллоуїну, як до головної події року, а хто, не заморочуючись, купує собі костюм в інтернеті.

Як я зрозумів зі слів опитаної "нечисті", в середньому костюм на Хеллоуїн у Києві коштує близько 800 гривень.

Як на мене - такий варіант виправданий, тільки якщо в цьому вбранні пронести на вечірку алкоголю на суму, що перевищувала вартість самого костюма 😏.

Шкода, я про це не подумав. Кілометрові черги по маленьке пиво за завищеною ціною нас страшно пригнічували. Але врятували друзі, які пронесли на Кураж пару пляшок пального 😎.

Після процедури "очищення" мені стало набагато легше, і я продовжив займатися справою - приставати до людей з питаннями.

- Мені подобається перебувати в стерво-відьомському образі, - поділилася зі мною Юля, поки я, похитуючись, думав, куди їхати після того, як закінчиться єгермейстер. - У цьому є щось прекрасне, що звільняє від соціальних правил і норм. Днем я була офісною Юлею, а зараз я - фатальна Юліана.

На питання, що їй у житті заважає бути фатальною, зухвала відьмочка відповіла словом з трьох літер: "муж".

Джокер на танцполі

У результаті у нас закінчився єгермейстер, і ми пішли на другий поверх Куражу - продумувати план відступу.

На наш подив, вечірка там мчала вже у всю. У центрі танцполу люди навіть утворили коло, немов Хома Брут в очікуванні Вія. Правда, це коло не рятувало від нечисті, а притягувало її. Сюди по черзі заходили сміливці й танцювали бозна-що всім на радість. Хто - брейк, хто - хіп-хоп. Я довго чекати на себе не змусив. Тим паче, що вже продумав номер "Загублений".

Для цього чекаємо миті, коли найсміливіші та п'яні своє відтанцювали, а решта ще соромляться. Повільним кроком перетинаємо танцпол найдовшою прямою, сповільнюючи крок у центрі - якраз, коли всі починають радіти і плескати: "Ось - Воно! А поруч - Воно-2". І починаємо обертатися на всі боки, визираючи кудись у далечінь, немов втратили друзів, взагалі не розуміючи, де ми опинилися. З таким же розгубленим виглядом залишаємо коло.

Ефектно вийшло. Всі одразу зрозуміли: Джокер шукає Бетмена.

"Хеллоуїн там щовихідних"

Пропозиція поїхати на електро/транс/гей-вечірку в таємному місці на Подолі лягла, як єгермейстер на мою сп'янілу душу. Залишилося тільки дозаправитися в барі.

Там за лічений час, з більш-менш наближеною версії Джокера, я перетворився на мандаринку - костюм, який був би актуальнішим новорічної ночі.

- Погнали в клуб, - рикнув один і, дивлячись на мене, додав: - Ти точно там зійдеш за свого - Хеллоуїн там щовихідних.

Прийшли, заплатили за вхід, нас ретельно промацали, перевірили металошукачем і наклеїли стікери на фотокамери телефонів. "Цікаво, навіщо?" - подумав я.

На вулиці музики зовсім не було чутно, та й взагалі не було ознак будь-якого клубу.

- Куди ти нас привів?

Друг Женя усміхнувся - він знав, навіщо клеїли стікери 😊.

Ми пройшли через одні двері, другі, потім крізь пластикові жалюзі, як у м'ясних відділеннях супермаркетів, і довгими сходами вниз. Немов спускалися в підземне царство: величезні стелі метрів у сім, колони, арки, грубі стіни та купа кімнат. 

Я просто не міг уявити, що в Києві під землею може бути заховане таке величезне приміщення. І це не метро.

Кімнати для сексу – тонка межа між світами

Там - море людей. Вірніше, зомбі, які рухали головами під монотонні електронні пасажі, немов у трансі. У хороших традиціях клубного життя Берліна - хтось цілувався, хтось смикався, хтось просто дивився в стінку. Ось, де потрібно було шукати "мертвечину". І щось мені підказувало: тут багато наркотиків і сексу.

Найбільше, напевно, підказували кімнати для сексу. Вірніше, лежанки, що "стогнали" за чорними шторами, які ми помітили, вивчаючи приміщення клубу. Я до кінця не розібрався в концепції - не зміг знайти адміністратора - але сенс вловив. І звук теж.

Ні природна цікавість, ні інтерес до екзотики не змусили нас залишитися в зомбі-клубі більше 20 хвилин. Здавалося, барабанні перетинки лопнуть з хвилини на хвилину. Та й з мораллю вечора ми теж начебто розібралися:

Ця тонка межа між Хеллоуїном і транс-рейвом - кімнатки для сексу.

Фото: Єгор Бахарєв/Йод

Матерiали по темi
Тест дня: Нello, Хеллоуїн!
Єгор Бахарєв
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту