Примадонна з Луганщини, яку шанували королі й зневажали чиновники

Лідія Йосипівна Бабич, відома як Лідія Хинку, - оперна співачка з лірико-колоратурним сопрано, викладачка консерваторії. 24 вересня виповнюється 123 роки з дня народження.
Ніколи не нав’язувати того, що йде проти природи.
Лідія Бабич.

Співачка королівської опери

Одеський музично-драматичний інститут Лідія Бабич закінчувала не в найкращий час для високого мистецтва: в колишній Російській імперії щойно відгриміли дві революції, почалися визвольні перегони пригноблених народів й громадянська війна серед самих росіян (1918-1923). 1918-го, коли підросійська Бессарабія повернулася до складу Румунської держави, Бабич дебютувала на оперній сцені Кишиніва. Там вона виступатиме впродовж чотирьох років - до 1922-го. 

Після навчання в Мілані виходить на сцену Бухарестського королівського театру з партією Віолетти в "Травіаті" Джузеппе Верді (1925).

Публіка зустріла її тепло. Відзначали безумовний сценічний талант, витончений голос, неймовірну музичність і жіночий шарм. З нею бажали працювати відомі на той час диригенти: італієць Еджіціо Массіні, який згодом стане чоловіком, Альфред Александреску, Іонель Перля, Нона Оттеску, Ісаак Бейн. Вона бере собі сценічний псевдонім Лідія Хинку. Протягом 1930-х оперна дива з Луганщини - провідне сопрано румунської столиці: виконує головні ролі в операх Вольфганга Моцарта, Джузеппе Верді, Шарля Ґуно, Жуля Массне, Лео Деліба тощо.

Бабич-Хинку виступає на сценах Парижа, Відня, Риму, Берліна, Штутгарта, Праги, Варшави, Софії. В Бухаресті часто співає в Королівському палаці та престижному концертному залі "Атенеул". Її називали однією з найкращих солісток свого часу, і 1931 року румунський монарх Кароль II нагородив улюблену примадонну орденом "Meritul cultural" - за видатні заслуги в оперному мистецтві.

На сцені концертного залу "Атенеул". Бухарест, 1937 рік. ? wikipedia.org

Залишившись без сцени, стала викладачкою

Напередодні Другої світової війни Румунія схиляється на бік нацистської Німеччини. Хвиля ненависті не оминула й світ мистецтва - з театрів звільнили митців єврейського походження, в тому числі й Бабич.

В 1940 році, коли Друга світова була вже в розпалі, СРСР в ультимативній формі відрізає від Румунії Бессарабію - це було зроблено відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа. Через переслідування євреїв у Румунії, Лідія повертається до Кишиніва - тепер радянського. Театру там немає, а перебратися до будь-якого осяяного оперним світлом міста неможливо. "Свіжим" громадянам Країни Рад, які ще недавно були румунами, заборонено залишати територію анексованої Бессарабії

Вимушена відмова від оперної кар'єри стала справжньою трагедією. Але примадонна твердо зносить підступні удари долі - починає працювати солісткою в міській філармонії. Після нападу нацистів на Радянський Союз евакуйовані музиканти з Молдови організовують ансамбль пісні й танцю "Дойна" - Бабич виступає в ньому.

Слідом за фронтом 1944-го співачка повертається до Кишиніва. Тогочасний голова консерваторії Давид Гершфельд запрошує її на викладацьку посаду. Але для радянської системи Бабич-Хинку - проблемна людина, бо життя провела за межами соціалістичного ладу. Її диплом про вищу освіту не радянський, тому всесвітньо відомій оперній співачці доводиться закінчувати консерваторію по класу фортепіано, щоб отримати потрібну "корочку". 

Але стати доценткою вокальної кафедри вона ще довго не може, залишаючись на правах виконувачки обов'язків. Перешкодою був новий директор Петро Аравін. Свою позицію функціонер аргументував так: 

?
"Беручи до уваги, що товариш Бабич росла і виховувалася в умовах західноєвропейського буржуазного побуту й недостатньо знає російську вокальну школу, а також музичну культуру радянського народу, - подання Ради консерваторії підтримати не можу. Тов. Бабич потрібна тривала і напружена робота над собою, щоб вона виробила в собі якості, необхідні для радянського педагога - доцента Держконсерваторії.

Поза тим "вихована в умовах західноєвропейського буржуазного побуту" колишня оперна дива десятиліттями залишалася найкращою молдавською викладачкою вокалу. Вона виховала цілу плеяду народних і заслужених артисток СРСР.

Відгуки про Лідію Бабич

?‍?: Нісон Шехтман, професор консерваторії в Беер-Шеві (Ізраїль), міжнародного  музичного конгресу при ЮНЕСКО: "Голос співачки, гнучкий, дзвінкий і кришталево чистий, підкуповував різноманіттям емоційних відтінків, від легкої грайливості до щирого, задушевного ліризму".

?: З рецензії в газеті "Бессарабське слово" (1922): "Особливу увагу звертає на себе виконаний співачкою цикл Шуберта, де вона виявила великий музичний розум, художній смак, а її дивовижний за красою голос передав усю глибину творіння композитора".

?‍?: Гіта Страхілевич, піаністка, заслужена артистка Молдови: "Була людиною незвичайно доброю, дотепною, чуйною і надзвичайно освіченою".

?: Людмила Пелін, співачка, викладачка: "Навчатися в класі Бабич вважалося дуже престижним, атмосфера була теплою і дружньою. Лідія Йосипівна по-материнськи ласкаво ставилася до своїх учениць, не розділяючи їх за рівнем талановитості".

Цікаві факти

  • Батько, Йосип Соломонович Бабич, був підприємцем. Мати, Олена Абрамівна Хіракер, - благодійниця, яка заснувала дівочий сиротинець в Кишиніві.
  • З 1925 по 1934 роки Лідія Бабич суміщала оперну сцену з хоровими співом у капелі Товариства румунської пісні.
  • Регулярно виступала в якості почесного гостя в рамках міжнародних музичних фестивалів та конкурсів.
  • Подруга Тетяна Зикова, якій Бабич, від'їжджаючи з Румунії, залишила свої дорогоцінності, зберегла їх і згодом повернула, коли Лідія Йосипівна через 16 років приїхала до Бухареста туристкою.
  • Піаніно в радянському Кишиніві вона придбала, продавши діамантову сережку.

Нетверезий Ріголетто

Соліст Бухарестської опери Жан Атанасіу незмінно викликав захват у публіки, бо поринав у кожну роль до самозабуття. Щоправда, аби краще увійти в образ, актор нерідко добряче випивав.

Якось Лідію Бабич запросили до румунського Клузького театру на партію Джільди в "Ріголетто". Партнером був Атанасіу.

Перед виходом на сцену Бабич-Хинку уточнила у маестро, якою мовою співатимуть - італійською чи румунською. Виявилося, італійською.

Вступаючи першою, Бабич виводить: "Padre, padre...". І перегодом з жахом чує, як Атанасіу відповідає румунською. Думаючи, що неправильно зрозуміла партнера, співачка видає наступну фразу румунською. Але Ріголетто, зі свого боку, переходить на італійську. Так вони й проспівали тоді, перескакуючи з однієї мови на іншу.

? © Laura Lăptoiu (imagoromaniae.ro)

З досьє Лідії Бабич

? Народилася 24 вересня 1897 в Кипучому Перевальського району Луганської області, яке в 1938-2016 рр. носило назву Артемівськ (тоді - Катеринівка Катеринославської губернії Російської імперії).

?‍? Закінчила кишинівське музичне училище (1915), музико-драматичний інститут імені Бетховена в Одесі (1918), Міланську консерваторію (1925).

? Була солісткою Бухарестського королівського оперного театру (1925-1939), Кишинівської філармонії (1940-1941), ансамблю молдавської пісні і танцю "Дойна" (1941-1944), викладачкою Молдавської державної консерваторії (1944-1964).

?? Одружена з директором Румунської королівської опери Еджиціо Массіні.

? Померла 7 серпня 1970 в Кишиніві Молдавської РСР.

Афоризм на тему

Музика створює почуття, яких немає в житті.

Станіслав Віткевич.

Микола Сухомозський, Надія Аврамчук
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту