Гроші з запахом тютюну та династії чемпіонів - як "Формула-1" стала більшою, ніж просто спорт

У день 70-річчя "Королівських перегонів" згадуємо найнезвичайніші факти та найяскравіших особистостей цього виду змагань.

13 травня 1950 року на автодромі Сільверстоун у Британії відбувся найперший етап першого чемпіонату "Ф-1". Як то кажуть, поїхали!

Батьки і діти: чемпіонська генетика

Дехто вважає, що в змаганнях найкрутіших і надшвидких автомобілів (недарма їх називають за аналогією з небесними тілами - "болідами") людський фактор не на першому місці. Однак історія доводить протилежне: людина та її талант (не схожий на навички, що необхідні в інших видах спорту) все ж важливіше за мотори.

Більш того, виявляється, талант передається на генетичному рівні. У "Формулі-1" за 70 років було одразу кілька випадків, коли в гонках виступали батьки, а після - їхні сини. А дві династії взагалі стоять осібно - це прізвища Хілл і Росберг.

1960-і. Грем Хілл вчить пристібатися майбутнього чемпіона "Формули-1" Деймона Хілла.

Британець Грем Хілл ставав чемпіоном двічі в 1960-х, а його син Деймон виграв сезон у 1996 році. Правда, батько його успіху не побачив, бо загинув, коли Деймону було лише 15 років. Причому не на трасі, а розбившись під час польоту, коли сам пілотував літак.

А от першому фінському чемпіону (1982 рік) Кеке Росбергу пощастило більше: він побачив перемогу свого сина Ніко в 2016-му.

Чемпіонська династія Росбергів.

Що цікаво, Ніко Росберг завоював цей титул не для
Фінляндії, а для Німеччини, громадянином якої є.

Найтрагічніша особистість

Автоперегони - небезпечний вид спорту, а смертю на трасі нікого тут не здивуєш. Зараз трагедій стало менше, але в минулі роки гинули навіть чемпіони. У тому числі триразовий переможець сезонів у "Ф-1", бразилець Айртон Сенна, що розбився в 1994 році у віці 34 років.

Але найтрагічнішою постаттю автогонок, мабуть, є перший австрійський чемпіон Йохен Ріндт. Він - єдиний гонщик в історії, який виграв титул... посмертно.

Взагалі-то Ріндт - особистість з усіх боків трагічна. Він німець, а в Австрію переїхав з Гамбурга до діда і бабусі після того, як його батьки загинули під час бомбардування наприкінці Другої світової війни.

У 1970-му році Ріндт виграв 5 з 9 етапів сезону й упевнено лідирував в рейтингу найкращих пілотів за 4 етапи до кінця чемпіонату. Але під час етапу в Монці (Італія) врізався у відбійник на швидкості 330 км/г та зазнав травм, не сумісних з життям.

До кінця чемпіонату залишалося ще 4 гонки і, теоретично, Ріндта міг обігнати за очками бельгієць Жакі Ікс з команди "Феррарі". Але друг Ріндта по команді "Лотус" Емерсон Фіттіпальді виграв один з останніх етапів і тим самим приніс трофей загиблому колезі. Його вручили наприкінці сезону вдові гонщика.

Обличчя зі шрамом: як обгорілий чемпіон перетворив свою зовнішність на торгову марку

Нікі Лауда до аварії.

Другому австрійського чемпіону пощастило більше. Ніки Лауда ставав першим в 1975 і 1977 роках, але в проміжку між ними, в 1976-му, потрапив у страшну аварію, під час якої дістав важких опіків голови та декілька днів провів у комі.

Лауда відмовився робити пластичні операції, а його шрами стали... справжнім брендом - дуже вже впізнаване обличчя було у Ніки. Чим він оригінально скористався: сліди аварії на своїй голові Лауда став прикривати кепкою, на якій завжди красувався напис Parmalat - молочного концерну з Італії.

Нікі Лауда після аварії.

Сума угоди не розголошувалася (після з'явилися і інші кепки, з іншими написами), але про її розміри ми можемо судити хоча б за тим, що після завершення кар'єри Нікі Лауда заснував власну авіакомпанію. Нам вона відома під назвою Lauda (зараз - дочірня компанія європейського лоукостера Ryan Air).

Гроші не пахнуть. Тютюновим димом

Взагалі історія з кепкою Лауди - лише один з прикладів того, як маркетологи "Формули-1" проявили себе найкреативнішими менеджерами світу спорту. Правда, треба визнати, багато їх креативів - від лукавого.

Все почалося з 1970-х, коли в "Формулу-1" прийшли великі тютюнові та алкогольні бренди. Зараз у це важко повірити, але тоді (і аж до 2000-х) реклама сигарет і алкогольних напоїв прямо була присутня на болідах і на амуніції. І якщо в інших видах спорту їм відмовляли, то "Королівські гонки" радо говорили: "Ласкаво просимо!" За королівський гонорар, ясна річ.

Мало хто знає, що знаменита команда "Феррарі" навіть... змінила свій корпоративний колір заради прихованої реклами!

Це чиста правда: спочатку у найпопулярнішої "стайні" світу рідним був червоний іншого відтінку, але в 1990-х його змінили на колір, який нанесений на пачку сигарет "Мальборо". Ціна лояльності - близько 150 млн доларів на рік.

Більш того, коли антитютюнові закони у всьому світі, здавалося, не давали вже права на хитрість, бренд все одно був присутній на болідах "Феррарі". Оцей самий білий трикутник на лівреї машини - такий впізнаваний і на пачці сигарет "Мальборо". Тобто - це вже реклама, яка працює на підсвідомість.

Або штрих-код (теж асоціація з пачкою сигарет), який на швидкості понад 300 км/г розмивався, і перетворювався на знайому картинку.

Але - не доведеш, а ніхто сам у тому і не зізнається.

Взагалі було дуже цікаво спостерігати, як маркетологи почали викручуватися із ситуації, коли пряма реклама алкоголю і сигарет потрапила під заборону, нехай не скрізь і не одночасно. І іноді перед креативщиками цілком можна зняти капелюх, віддавши данину їхній фантазії. Заборонено писати пряму назву торгової марки? Але гарний девіз тим же шрифтом на борту боліда ніхто ж не заборонить написати!

Так і робили. От вам ще історія: колись команду "Джордан" щедро спонсорувала британська тютюнова компанія Benson&Hedges. Їхній напис красувалася на бортах болідів. Але вже тоді в деяких країнах проведення етапів гонок реклама сигарет була заборонена. Що придумали рекламісти? Вони просто заклеювали декілька літер бренду - Benson&Hedges перетворювався на чудове гасло - Be on edge ( "Будь на межі!") І хоч літери були написані тим же шрифтом і марка залишалася впізнаваною - але ж не підкопаєшся!

"Формула" успіху Берні Екклстоуна

Розповідь про "Формулу-1" не була би повною без головного ідеолога перегонів, фактичного їхнього власника Берні Екклстоуна.

Спочатку невдаха-гонщик, потім простий інженер, після - власник і співвласник кількох команд, останніми роками він вже фактично "кермував" всіма гонками. І за майже пів століття, відтоді, коли вони були просто "тусовкою" кількох десятків ентузіастів, перетворив цей чемпіонат на справжні "Королівські" гонки.

Власне, за всіма цими рекламними аферами на межі закону саме він завжди і стояв - великий, могутній і одіозний Бернард Екклстоун. Він давав хабарі, але виходив сухим з ​​води, намагався завести "своїх людей" навіть на рівні урядів країн, щоб ті лобіювали його інтереси. Персонаж, який дуже нагадує класичного "рішалу" в фільмах Гая Річі "Рок-н-рольщик" або "Великий куш" (Ленні Коул, "Цегла").

Людина, яка одного разу сказала таку фразу: "Він збився зі шляху і змушував людей робити речі, які він, можливо, і не хотів би робити. Але він був людиною, яка могла домагатися від людей необхідного йому результату".

Це не єдине скандальне висловлювання його авторства. Як вам таке: "Жінок треба зобов'язати одягатися у все біле, як це відбувається з усіма іншими домашніми побутовими приладами".

Або оце: "Увага, яку до перегонів привернула смерть Айртона Сенни, була така велика... Це було добре для "Формули-1".

Загалом, той ще персонаж, який завжди гроші ставив вище будь-чого. Але без нього не було б і "Формули-1" в нинішньому її вигляді - факт.

Зараз, от уже кілька років, Екклстоун на пенсії в ранзі довічного почесного президента "Формули-1". Але не нудьгує. Найостанніша новина: 89-річний Берні невдовзі знову стане батьком. У липні він і його третя дружина (молодша Екклстоуна на 48 років) очікують на народження дитини. При цьому вік старшої дочки Берні - 65 років.

Руслан Меженський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Vasyl Kyrchei
Айртон Сенна загинув на автодромі Імола, що також розташований в Італії. Виправте, будь ласка.
13 трав 2020 р., 19:10
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту