Привиди епохи: кладовище автобусів і тролейбусів на Дарниці (фото)

У новому репортажі рубрики #то-треба-бачити "Йод" продерся у таємне місце, де доживає свій вік громадський транспорт Києва.

Громадський транспорт - не вічний і він також іде на покій, коли настає час. Можливо, раніше ви думали, що автобуси й тролейбуси просто розбирають на метал чи продають за ящик хорошого закарпатського коньяку, але це не зовсім так. Принаймні у більшості випадків.

У Києві є справжнє кладовище транспорту, себто автопарк, де зберігаються автобуси й тролейбуси, які вже ніколи нікого нікуди не повезуть. 

Для очей більшості жителів столиці це місце закрите, однак "Йод" зумів туди потрапити 😎.

Доїхав – уже подвиг

Справа в тому, що це кладовище належить КП "Київпастранс" і його цілодобово охороняють, тому пройти туди законно доволі важко. До того ж, саме розташування об’єкту відбиває найменше бажання туди їхати, адже кладовище на вулиці Бориспільскій, 15. Просто відкрийте гугл-мапу  - і зрозумієте, який подвиг ми зробили, коли доїхали туди 😊.

Удавати туристів, які не розуміють, що таке шлагбаум і чому він тут стоїть – не вийшло. Нас одразу ж "завернули" місцеві охоронці. Довелося прикинутися крутими режисерами, які шукають локацію для зйомки, але навіть злегка зухвала поведінка та впевнений тон не допомогли. Колоритна жіночка в бушлаті вкотре повторювала завчену фразу: "Дзвоніть начальству та з ними домовляйтеся, ми нікого не впускаємо". 

Телефонувати комусь і просити дозвіл на декілька фото у вихідний день – така собі ідея, враховуючи, що часу в нас було обмаль. Довелося йти на хитрощі, щоб на власні очі побачити місце, де свої дні доживають столичні автобуси й тролейбуси. Ці подробиці ми залишимо при собі 😉.

Літаюча тарілка в аварійному стані

По всій території цього кладовища розкидані різні транспорті засоби в різному стані, але головний експонат тут – сам автопарк, побудований ще в 1973 році у вигляді літаючої тарілки. Здається, в ньому не проводили елементарних ремонтних робіт від самого створення, адже його стан, м’яко кажучи, дуже поганий. Місцями вже осипаються стіни. Та не дивіться лише на них - за певного збігу обставин вам в голову легко можуть прилетіти шматочки бетону зі стелі. Погодьтеся, ви навряд чи сюди проходили заради цього.

Сюди варто потрапити хоча б заради цього виду.

Та якщо не зважати на подібні штуки, то можна помітити весь розмах, масштабність і красу цього автопарку. Радянська архітектура, звісно, ще те збочення, але навіть вона іноді створювала такі круті речі, як це місце. Будівля реально нагадує літаючу тарілку, а її вид зсередини просто зачаровує. 

Скелети автобусів додають шарму цій похмурій атмосфері.
Шведська легенда доживає свій вік у Києві.

Зберігайте тишу та шукайте шпарини

Тут ви зможете побачити як старенькі швецькі "Вольво", так і вітчизняні "Богдани". Деякі з них, до речі, мають кращий вигляд, ніж ті, які й досі їздять вулицями Києва. А якщо ви вже забули, як у дитинстві лазили по деревах і намагалися прошмигнути у найвужчі щілини в підвалах, то тут доведеться згадати ці навички. 

Деякі автобуси стоять впритул, тож для того, щоб з одного басу потрапити в інший – треба буде перелазити через їхні вікна. Скло в них вже давно вибите, все продумано за вас, тож не варто турбуватися.

Якщо ви несповна розуму та влізли сюди без дозволу начальства, то поводитися треба тихо, адже будівля масштабна та закрита, тому будь-який шум тут чути добре. Саме місце нагадує про швидкоплинність часу, але морально не тисне так, як блошиний ринок на Петрівці, де ми нещодавно були. 

Вплив часу і столичних сталкерів на експонати радянського автопрому.
На кладовищі автобусів більше поринаєш у якесь захоплення і цікавість.

У цьому автопарку ти, наче в музеї, де експонати схожі один на одного, але мають абсолютно різну історію. І от в цій історії дуже хочеться покопирсатися.

Здається, ці автобуси вміють робити боляче.

У цілому, локація однозначно є самобутньою, а від цього її кайфовість тільки збільшується. Саме тільки словосполучення "кладовище автобусів" вже викликає неабияку зацікавленість. Та чи варта запара з купою дозволів, щоби просто пройти і продивитися на старі розбиті автобуси – вирішувати вам. У свою ж чергу, "Йод" однозначно рекомендує відвідати це місце, бо #то-треба-бачити .

Фото 📷: Валентин Царук / Йод 

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту