Про чоловіків написали книгу - там розповідають, як вони страждають від гендерних стереотипів

Йод.media прочитав новинку і розповідає, як відмова від токсичної маскулінності здатна вплинути на здоров'я, поведінку, самореалізацію, емоційний стан і змінити життя всіх на краще.

Тамара Марценюк - відома українська науковиця, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії, яка вже багато років займається вивченням гендерних питань. Її нова книжка "Захисники галактики: влада і криза в чоловічому світі", зокрема, розповідає, чого вимагають борці за права чоловіків.   

Ми проаналізували п’ять тез з книжки, які доводять - за чоловічі права теж варто боротися.

1. Страх проявляти емоції

Хлопчики граються, аби домогтися домінування; дівчатка граються заради можливості добре провести час.

З цієї цитати експерта з гендерних питань Майкла Кіммела починається розділ книги, де розповідають про те, як на чоловіків впливає виховання і соціальний тиск.  

На думку дослідників, саме через це виникають певні відмінності, притаманні жінкам і чоловікам. Наприклад, пригнічена емпатична чутливість. Це привчає хлопчиків не проявляти зайвих емоцій, адже "чоловіки не плачуть". Вони мають бути готові йти на ризик перед однолітками, аби довести, що вони не боягузи.

Соціальний тиск на хлопчиків значно більший, насамперед якщо їхня поведінка розходиться з гендерними стереотипами. Маскулінне суспільство вимагає, щоб чоловіки були наполегливими, жорстокими та зосередженими на матеріальному успіху.

2. Зворотній бік насильства

Агресію в чоловіків пов'язують з гормоном тестостероном, який, вважається, спонукає їх до агресивної поведінки. Але офіційна наука спростовує виправдовування чоловічої агресії саме гормонами.

Насправді формуванню насильницької культури сприяє агресія, що з раннього віку присутня в житті хлопчиків: покарання від батьків, цькування однолітків, а також військова підготовка  -  54 відсотки військових під час навчання особисто стикаються з жорстоким поводженням керівництва. Це сприяє тому, що фізичне насильство сприймається як універсальний спосіб вирішення конфліктів або відстоювання власних інтересів.

Але є й інший бік. Чоловік як потерпілий від насильства, зокрема з боку жінки, не сприймається серйозно. Це навіть може здаватися публіці кумедним та смішним. А проблема згвалтування чоловіків іншими чоловіками - у в'язницях або на вулиці - майже не має публічного проговорення в суспільстві. 

3. За "круті" ознаки платитимемо здоров'ям

Великий пласт негативу для чоловічого здоров'я зумовлено тим, що традиційна маскулінна ідеологія поєднує високі соціальні претензії на владу, статус, повагу тощо з виправданням та поетизацією очевидно нездорового, але натомість "чоловічого" стилю життя, зокрема пияцтва, куріння, невиправданих ризиків,
- цитує Ігоря Кона авторка у розділі, присвяченому чоловічому здоров'ю.

За наведеними Тамарою Марценюк даними, в Україні чоловіки живуть у середньому на 12 років менше, ніж жінки. Серед них більше тих, хто вживає наркотики, курить, а також страждає на хвороби, зумовлені економічним становищем, зокрема туберкульоз. Кількість самогубств серед представників цієї статі в середньому уп’ятеро вища, ніж у жінок. Дослідники поясняють це алкоголізацією, депресією та психологічною кризою існування. І це тільки невелика частина невтішних досліджень, які згадуються у книжці. 

Це пов'язано з тим, що чоловіки переоцінюють якість свого здоров’я, соромляться зізнаватися у власній слабкості та не вміють і не люблять просити про допомогу. 

4. "Батько-гаманець" або "чоловік-татусь"?

Ще з радянських часів роль тата в родині була маргіналізована, зведена радше до "гаманця" - вона не передбачала емоційної практики татівства,
- каже авторка.

Нормативний образ тата, який закріпився в нашому суспільстві - це годувальник, дисциплинатор та приклад синові для наслідування.  

Згідно з установленою в Україні судовою практикою, після розлучення дитину частіше віддають мамі, а батькам, які прагнуть залишатися з малюками і брати участь у їхньому вихованні, найчастіше кажуть відступитися. На відміну від жінки їм важче вибороти право на оплачувану декретну відпустку або вплинути на рішення народжувати дитину або уникнути материнства. Якщо маля небажане для матері - він не має права наполягати на його народженні, у той час, як те саме право залишає за собою жінка.  

Виховання вважається традиційно жіночою сферою, тому чоловікам важче вступити та отримати роботу у дошкільній освіті - стереотипно їх сприймають як педофілів, яким не місце у виховній сфері. 

5. Дискримінація за традиційними маскулінними ознаками

У сучасному суспільстві чоловіків теж дискримінують. Це незвично чути, правда? Ми чуємо голоси жінок, які говорять про утиски і насильство з усіх боків. Чоловіки ж не подають голосу, так їх навчили з дитинства: "Хлопчики не плачуть". Чоловіки досі, як і багато століть тому, більшою мірою, ніж жінки, виконують небезпечну й фізично важку роботу.
З інформації про рух "Права чоловіків в Україні".

Американський активіст Воррен Фаррелл акцентує увагу на тому, що чоловікам частіше доводиться опановувати так звані професії смерті: "Якщо ти чоловік, ти маєш не лише служити країні, а й бути готовим і хотіти за неї вмерти".

Натомість чоловіки, які залучені до традиційно "жіночих" професій, досі викликають у суспільстві негативне ставлення. 

Чоловічий погляд на книжку

Науковим редактором видання став Олег Марущенко, кандидат соціальних наук, доцент кафедри філософії Харківського національного медичного університету.

Під час онлайн-презентації "Захисників галактики" він зізнався, що ніколи так багато не думав про чоловіків, як у ті два місяці, коли працював над цією книжкою. 

- Коли я її прочитав - зрозумів, що вона має бути настільною у більшості людей з мого кола. Хоча воно в мене доволі прогресивне з точки зору сприйняття ідей гендерної рівності. "Захисники галактики" дуже класно і ненав'язливо змушують замислитися, порефлексувати над своїм буттям і поступово доносять ідею, що від гендерної рівності можуть виграти всі. 

Що поганого в тому, що в результаті чоловіки стануть жити довше, навчаться не стримувати своїх емоцій, приділяти більше часу своїм дітям - щиро, бо справді цього хочуть? Тільки певні соціальні бар'єри не дозволяють нам відчути, що це справді супервиграшно. 

Петро Йодченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту