Про Саакашвілі, казино, вино та Ніно: розмови українського туриста із жителями Батумі

5 замальовок про життя в головному грузинському курорті від письменника і автора "Йоду" Олександра Володарського, який недавно відвідав Батумі та поспілкувався з людьми на вулиці, в таксі, кафе й казино, де замість фішок купують книги.

Недавно група українських письменників, музейних працівників та журналістів висадилася на палубу порома "Каунас", щоб взяти участь у літературному фестивалі "Літера-Тур-3". Фестиваль, організований компанією "Укрферрі" та Світовим клубом одеситів, відбувся в ході рейсу Чорноморськ-Батумі-Чорноморськ.

Літературні зустрічі відбувалися під час плавання в судновому барі "Лагуна" і кожна, повірте, була неповторна. А от подорож у дивне місто Батумі можна і треба повторити. Причому кожному, адже це - незабутньо.

Готель "У Автанділа"

Фото: georgiatrip.ge

Автанділ - так звуть господаря невеликого готелю на вулиці Казбегі, де ми зупинилися. Господар радий нам - у цей час гостей вже небагато.

"Кава, чай, вино та чача - безкоштовно!" - урочисто оголошує Автанділ. Номери комфортні зі сніданком плюс оголошена халява - можна взагалі з готелю не виходити. Але ми гуляємо цілий день, тому запаси господаря тануть повільно. І Автанділ засмучений:

"Чому не наливаєте? Яке вам вино? Біле, червоне? Скуштуйте!".

Ми куштуємо. Хороше вино! Але ми все одно йдемо гуляти містом.

Назва готелю - "Лайт хаус", але для нас відтепер це назавжди - готель "У Автанділа". І сюди хочеться повернутися.

"Чому Саакашвілі все-таки пролетів на виборах?"

На це моє запитання місцеві жителі відповідали по-різному. Мені запам'ятався батумський таксист Зураб - сивочолий красень, у якого напевно закохувалися покоління приїжджих пасажирок.

- Під час війни з Росією, коли наш президент був недалеко від зони бойових дій, оголосили повітряну тривогу. І раптом він упав ниць, закрив руками потилицю, а на нього зверху посипалися ще чотири охоронці.

- То й що? - не витримую я. - Ви ж самі сказали, що Саакашвілі переміг у країні корупцію. Адже це ж яка сміливість, яка мужність.

- Е-е, ви не розумієте. Ці кадри, як він валявся на землі, весь світ побачив, а він же - Верховний головнокомандувач Грузії, і такий боягуз...

Ось так. А у нас, пам'ятайте, людина від удару яйцем звалилася, потрапила до лікарні. А потім за нього проголосували, і він президентом став, і таких справ накоїв.

Так, Україна - не Росія. І не Грузія.

Фото: Sadra Hakim/Unsplash

Паризькі каштани

Ми за тридцять кілометрів від Батумі біля водоспаду Махунцеті й моста цариці Тамари біля річки Аджарісцкалі - як звучить, вах?! А як красиво - вах-вах!

 "Каштани. Смажені каштани", - зазивають продавці, які розгорнули торгівлю так близько, що сюди долітають краплі водоспаду. Водоспаду - тисячі років, мосту - 900 років, зате каштани – свіжосмажені та апетитні. 

Нарешті, одна з наших наважується, купує стаканчик каштанів, їсть. Вусатий продавець і його колеги зі своїми смаженими каштанами уважно дивляться на неї.

- Дякуємо. Смачно. Ваші каштани, на мою думку, навіть смачніші за паризькі.

- Набагато смачніші. Гріх порівнювати. Хіба в Парижі - каштани? - всі торговці каштанів радісно підхоплюють цю думку з таким виглядом, ніби вони всі щойно з Парижа.

А я думаю, чому наші київські каштани такі красиві й такі неїстівні? Прикро, так...

Казино для книголюбів

"Давайте хоч підійдемо до казино ближче".

Ми йдемо в напрямку до будівлі казино, що виблискує вогнями в центрі міста. Якщо вже не грати, то хоча би постояти непоалік. Не доходячи, бачимо магазин "Книжки, вино". Таке привабливе поєднання основних продуктів - як не зайти?

Заходимо - асортимент вин і книжок на полицях цілком гідний, на будь-який смак. Є й відвідувачі з келихом вина та книжкою в руках - приємно дивитися.

Батумі, напевно, єдине курортне місто - центр грального бізнесу, де можна поскаржитися: "Йшов у казино, але по дорозі зайшов у книжковий і просадив там всі гроші".

Алі та Ніно

Колись азербайджанський хлопець Алі покохав грузинську дівчину Ніно, але сім'ї обох через віру не прийняли вибір молодих. І тепер набережну Батумі прикрашає семиметрова рухома скульптура: перед вашими очима хлопець і дівчина повільно зливаються одне з одним, а потім розходяться, щоб злитися знову. Ми шукали цю пам'ятку міста ввечері.

- Скажіть, будь ласка, як пройти до пам'ятника Алі-і-Ніно? - запитала моя дружина у миловидної дівчини.

- Це у нас, у Батумі, такий пам'ятник? - питання загнало дівчину в глухий кут.

- Так, у вас у Батумі.

- Ви впевнені?

- Звісно, Алі та Ніно - закохані юнак і дівчина.

- А! Алі та Ніно, - усміхнулася мешканка Батумі. - А мені почулося - пам'ятник Ле-ні-ну. Я ще подумала: навіщо в Батумі пам'ятник Леніну?

Фото: Wikipedia

У темряві ми підійшли до скульптури саме тоді, коли Алі та Ніно стали одним цілим. Цю композицію називають ще - статуя Любові. І я думаю, не тільки любові чоловіка до жінки, а ще й любові до Грузії - країни, яку не можна не полюбити.

Матерiали по темi
Ха-ха-тур: 5 веселих історій про відпочинок у Грузії
Олександр Володарський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту