Про те, як Пантон з пороху ідей зклепав дизайнерський феєрверк епохи

Ви знаєте, який на вигляд стілець? А ви впевнені? Світ був упевнений до 60-х, а потім засумнівався. Взагалі, багато в чому тоді зтиралися кордони. Якщо хочете розібратися, що відбувалося в головах людей у той час, не лізьте в політику - дивіться на дизайн. Мало де так справно працює установка "Кожній епосі - по дзеркалу".

Вернер Пантон з Данії, наприклад, вельми доречно прилаштував у 60-ті свій творчий авантюризм, і поп-культура в дизайні розквітла. Втім, це сталося не одразу.

50 років тому він створив нетутешню, яскраву і "текучу" інсталяцію "Фантастичний ландшафт". І це ювілейна дата не стільки для проєкту, скільки для цілого культурного патерну, вписаного в той період. Щоб створити візитку часу, потрібно відчувати і бачити його тканину. Пантон бачив.

Утім, до цього приходиш не одразу - про те й поговоримо.

Ще з дитинства маленький Вернер виявляв інтерес до малювання, демонструючи дивовижний, як на свої юні роки, талант художника

- історії всіх Великих Творчих начебто саме так починаються? Здорово, правда? Одразу відчувається обраність і сакральне призначення майбутнього генія. Тільки-от не було з Пантоном нічого подібного.

Народився у 1926 році в невеликому датському містечку Гентофт, про життя художника мріяв та надто видатних здібностей для того не мав. У 1944 році, ще до закінчення війни, пробився в техколледж в Оденсі, проте зануритись у навчання не судилося: Пантон приєднався до руху опору німецьким окупантам на території Данії. Під кінець війни німці натрапили на сховище, під зав'язку набите зброєю, - прямо в кімнаті Вернера.

- А це що в біса за ярмарок мілітаризму?

- Де?

- Та ж тутечки, автомат на автоматі, не придурюйся!

- А, та це в нас цей… макетування було в техколеджі… Просили щось у дусі сучасності, а я так надихнувся…

- Ти нам мізки не дури. Візьмем тебе зараз під білі рученьки - й прощавай твій техколедж.

- О нііі, але як же таааак, але ж я не… Дивіться! Що це там?!

- Де?!, - обертаються, нічого не бачать, дивляться назад, - ...Куди це він подівся?

А подівся він у Копенгаген. Певний час Пантон переховувався, а в 1947 році вступив до Копенгагенської Королівської академії мистецтв як студент-архітектор. Приблизно на цьому етапі він вже виношує перші зерна заперечення усталених традицій.

Експериментів хочеться страшніше, ніж болить

Пантон, повторюся, датчанин. Вихований у середовищі великої і світлої любові до скандинавського мінімалізму, ще в Королівській академії майбутній дизайнер стомився і занудьгував. Уже тоді він розумів, що може мати успіх у цій ніші. А от видатним його зробить лише вихід за межі звичного бачення речей і їхніх форм.

- Хочу робити стільці, на яких сидітиметься не лише зручно, а й весело! (Він справді це сказав)

- Весело? Кому весело? В нас тут сувора Скандинавія, дуб білений, стілець має чотири ніжки й ніхто не пиндючиться, кому тут весело має бути?

- Ну, принаймні мені. Хочу стілець без ніжок та спинки, але щоб зручний та ергономічний, безпрецедентне слово в дизайні, поп-культура, невивчена тектоніка матеріалів, а-ван-гард!

- Дуб. Білений. І не крутися.

- А от ні. Я вам покажу ще…

І він, звісно, покаже. Та спершу в 50-му році Вернер піде на практику до Арне Якобсена, знайшовши саме в ньому найвпливовішого свого наставника і натхненника. Втім, коли стикаються два таланти з шилом в одному місці, не буває без казусів суперництва.

- Вернере, ти, здається, не приділяєш мені уваги…

- Що ти таке кажеш, Арні, як я можу тебе ігнорувати, з чого ти це взяв?

- Ну, в нас тут планерка в розпалі, а ти сидиш, занурений в якісь там сторонні ескізи. Подякуй, що я твій бос і вчитель, а не дівчина - а то вже речі з вікна ловив би. Мамі ти із самого початку не сподобався!

- Ой, це... Ну ти ж розумієш, тут мої творчі пориви, перші паростки революції в роботі з формами і технологіями, потенціал думки, тонкі матерії!

- Та тонкі - то ясна річ. Я радий, що ти ростеш і працюєш, ти талановитий засранець, але…

- Але?

- Але бісиш ти мене. Давай-но згортай свої проєкти і долучайся до роботи - ти частина команди, ти там потрібен. От у мене стілець "Мураха" в планах - крутись як хочеш, але ми його зробимо разом і зірвемо овації, неважливо як!

Шумно видихає, прибирає ескізи, підводиться:

- Не вгадав. Важливо, як. Показуй, що я там пропустив.

Стілець "Мураха"

..."Мураха" справила фурор. Кожен з вас напевно бачив цей стілець бодай раз у житті. Це був перший стілець з цілісногнутого листа фанери (яку до цього так видозмінювати й на думку нікому не спадало). Основною метою Якобсена було досягнення максимально стильного, зручного і практичного результату за використання мінімуму матеріалів. Тому, до речі, в початковій версії стілець мав  три ніжки.

Трохи пізніше Пантон утре носа Якобсену, створивши легкий та ергономічний стілець лише на двох ніжках - PantoSwing-2K.

PantoSwing-2K

Такий маленький датчанин і такий великий консервативний ринок

На що витрачається серйозна доросла людина, отримавши перші гонорари? Робить ремонт, не знаю там, холодильник новий купує, до стоматолога йде... Чи зробив Пантон щось із цього? Хріна з два - він купив старий Volkswagen Transporter, обладнав там невелику мобільну студію і рушив Європою в пошуках вражень, натхнення... і партнерів.

У 1955 році доля зводить Пантона з Фріцом Хансеном. Той зайнявся виробництвом стільців Bachelor і Tivoli за ескізами Вернера. Чому це важливо? Тому що будь-який творчий шлях зі становлення почерку ділиться на періоди, і це - яскравий приклад того. Стільці зовсім не схожі на те, чим пізніше Пантон прославиться і запам'ятається, але видно, що до нестандартних для скандинавського дизайну матеріалів він уже тоді нерівно дихав...

Bachelor і Tivoli

Приблизно в той період Вернер знайомиться з подружжям - Віллі та Ерікою Фельбаум.

Так починається "золотий період" співпраці з Vitra

- Заждіть-но… Тобто ви згодні взяти й реалізувати ці ескізи? Отак просто?

- А в чому проблема?

- Ну, не знаю, наприклад, у тому, що я обкатав усю Європу в пошуках людини, яка не побоїться пустити мої ідеї у виробництво, і всі до одного відмовили: "Ти молодець, та люди не зрозуміють, і я на тобі розорюся з таким ризиком, нє, нафіг"”. А ви просто… згодні?

- Ну, нам подобається. Ти талановитий. Давай-но спробуємо.

- Вау.

- Так і стоятимеш захоплений чи шарешті почнемо роботу?

Фельбауми справді стали для Пантона рятівним кругом, а той для них - щасливим квитком. Саме їхні спільні роботи подарували обом гучні й знані імена в цій справі. Першими вісниками колосального успіху стали стільці Cone і крісло Heart, створене набагато пізніше. Вони закріпили за Пантоном славу експериментатора і видали дизайнерові карт-бланш на креативність майбутніх проектів.

Cone і Heart

Пластикова вишенька на торті

Неосяжний потенціал пластику не давав Пантонові спокою. Точно невідомо, коли було розпочато роботу над цим проєктом, але в 1967 році Vitra таки презентували світові безпрецедентний і, вибачте, офігенно футуристичний Panton Chair - самозбалансований стілець з цільного пластику. 

Процес розробки форми, пошуку матеріалів, технології виробництва - все це було тяжко, кропітко й зазнало безліч корегувань, але їй-богу - воно було того варте. Пантон домігся бажаного - створити зручний, транспортабельний і доступний за ціною стілець, який не має при цьому канонічних ніжок-спинки-підлокітників. (Втім, щодо доступності - якби лише знав бідолаха, за які гроші цю ікону зараз продають ...).

Архівне фото з майстерні періоду розробки Panton Chair/design-bestseller.de

І без того увійшовши у світові тренди "з ноги", Panton Chair особливо помітно "прогримів" після виходу в журналі Nova відвертої фотосесії співачки Аманди Лір "Як роздягтися перед чоловіком". І незрозуміло, хто на цих фото є сексуальніше - Аманда чи стілець. Ви ж бачите це, правда? Особисто мені на річ з таким еротичним дизайном не хочеться сісти - її радше хочеться лизнути.

Безумовно, це було піком визнання для Пантона. Чи покинув він справу після цього? Ага, втіг умить, звісно. Він і надалі проєктував інтер'єри, тканини, світильники, підвішені до стелі меблі, м'які меблеві модулі ("Житлова вежа"), ще купу футуристичних, "текучих" крісел та диванів... У пошуках вічного двигуна варто було б, напевно, просто влізти в голову до цієї людини.

Пантонові вдалося всім довести, що можна бути імпульсивним фантазером, революціонером своєї справи, і при цьому старанним до перфекціонізму практиком.

 Стоїки скандинавських канонів закусили губу, люди по всьому світу округлили очі, дизайнерів обдало тонною натхнення, а цей до чорта талановитий датчанин, який помер 5 вересня 1998 року, здається, озирається на це сьогодні й посміхається, погойдуючись десь в одному зі своїх підвісних яскравих крісел.

Дарина Карапетян
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту