Прогулянка українського студента стереотипами Європи

Banter Snaps/Unsplash
Ставши студентом одного зі шведських універів і вирвавшись до Європи, я міг регулярно відвідувати цікаві виставки, драйвові концерти, відомі ресторани... Але навіщо витрачати гроші на розваги, подумав я, якщо європейці можуть розвеселити своєю звичайною поведінкою? Адже у них, як з’ясувалося, не все таке вже й передбачуване, як думають багато з "наших".

Отже, запрошую в свій рейд, у ході якого ми порівняємо стереотипи про життя європейців з реальністю.

Фінляндія. Розмови в сауні про погоду під горілку

Tapio Haaja/Unsplash

До Європи я потрапив через Фінляндію - країну, куди і європейця загнати можна тільки силою. Місце і час вибрав дуже вдалі: Гельсінкі, кінець листопада, сьома година вечора, дощ, мряка, а навколо - перехожі без посмішок чи взагалі якихось емоцій. Ще й кілограмова курка, ретельно запакована бабусею в дорогу.

З перших кроків я зіткнувся з моїм новим ворогом - фінською мовою. Це я зрозумів, коли на вивісках побачив слова "паркіпайка", "каупункі", "каркі"... А потім їх мерія скаржиться, що занадто мало людей добираються з аеропорту автобусами! Звісно, зі словом бусепусайкі (автобусна станція) у таксистів завжди шанси на клієнтів вище! 

Спостереження перше. Будь готовий залишити в фінському таксі свій місячний український бюджет. І тоді точно в нагоді стане бабусина курка.

Мало їм нудьги та поганої погоди, так фіни ще, виявляється, любителі відверто поговорити виключно тоді, коли вип'ють. На жаль, алкоголь у Фінляндії такий дорогий, що це задоволення можна собі дозволити лише раз в тиждень. Тому найкращий час для розмов з фінами - п'ятниця.

Однієї такої п'ятниці я пішов до сауни з моїм новим другом - фіном Артту. Хильнувши півпляшки, він раптом почав розповідати, що Фінляндія очолює список країн, жителі яких кави п'ють найбільше. Жартома я йому розповів, як в Україні всі думають, що фіни тільки те й роблять, що оселедець горілкою запивають. Артту розізлився, схопився на ноги, скинувши рушник ("цього" точно ніхто не хотів бачити) - і вилив залишки "Фінляндії" на розпечене каміння. Мовляв, нема чого нас за алкоголіків тримати!

Я на нього подивився, як на божевільного: це ж я платив за дорогий алкоголь, а він поводиться, як остання п’яничка! 

Невдовзі Артту обм'як, став зовсім меланхолійним, закрив обличчя руками і зізнався, що в Фінляндії п'ють каву, тільки щоб раптом не вкоротити собі життя у період коротких, сірих днів (о 15:00 вже сутінки). І такий період у них триває майже цілий рік. Треба терміново їхати на південь, подумав я.

Спостереження друге. Якщо в сауні зайшла розмова про каву - запахло смаженим.

Швеція. Сімейне життя без правил

Robert Bye/Unsplash

Невдовзі я вже жив у Швеції. У нас багато хто любить "шведський стіл", хтось досі користується "шведською стінкою" і кожен чув про "шведську сім'ю" - міфічний трикутник (а іноді – й квадрат) між чоловіками та жінками.

Я ж побачив, що сучасна шведська сім'я і справді особлива. Наприклад, тут легко учетверте розлучаються, одночасно ведуть інтимне життя з кількома партнерами, а в результаті зупиняють свій вибір на холостяцькому житті з улюбленим собачкою.

Спостереження третє. У сучасній шведській родині не існує поняття "багато", за умови, якщо вчасно заносиш зміни в "журнал стосунків".

Мені пощастило опинитися на вечері в одній шведській сім'ї. Фредрік, розлучившись із дружиною, через місяць, уже знайшов собі нову пасію. Та й сама вона була тричі заміжньою, щоразу залишаючи собі "напам'ять" по малюку.

За святковим столом, як з’ясувалося, сиділи не лише всі діти Фредріка, а й його колишня дружина з чоловіком (!), нова супутниця з дитиною від першого шлюбу, її другий екс-чоловік (!) і навіть діти чоловіків від попередніх шлюбів! Ось тоді я й розгледів зв'язок між "шведською сім'єю" і "шведським столом".

Спостереження четверте. У Швеції заводити розмову з незнайомцем в громадському місці - негласне табу. Та коли настає ніч, вже не має значення, чи відоме тобі  ім'я того, з ким лягаєш в ліжко.

Аби раптом не стати новим членом "шведської сім'ї" Фредріка, мені треба було рухатися далі.

Німеччина. Країна правил і пунктуальності - навіть у сексі

Anthony Rosset/Unsplash

Ще у Швеції мені розповіли, що існує два різновиди німців. Перші - згорають від сорому, пірнаючи до шафи, де натирають черевики до блиску. Другі - такі правильні, що ніколи нічого не соромляться.

В автобусі дорогою на Гамбург мій німецький товариш, захлинаючись, пристрасно розповідав про шалене нічне життя міста, захоплювався вродою місцевих дівчат. Попереду нас сидів підліток років 15-ти. Чемно дочекавшись паузи в нашій розмові, він розвернувся і гордо заявив: "Між іншим, проституція, як і будь-які інші аспекти секс-індустрії, в Німеччині дозволені!"

Я глянув на товариша, чекаючи, як він пояснить таку "безпосередність" хлопчика. За рум'янцю, що залив його обличчя, я зрозумів: мій приятель належить до першої категорії німців. І подумки уже "сидить" у шафі, начищаючи свої черевики, а заодно - і взуття інших пасажирів автобуса.

Зате несподівано я знайшов підтримку в особі бабусі хлопчика. Вона так гримнула на онука, що... Коли хтось не чув німецької мови наочно - тому й нешкідливі жарти здадуться смертним вироком. У цьому ж випадку фрау точно не жартувала. Автобус зупинився, бабуся за комір виволокла онука - і продовжила "словесний розстріл" на вулиці.

Спостереження п'яте. Не дарма німці знамениті своїми фільмами для дорослих. Дорослі тут можуть "суворо принизити" молодь - і ті навіть не пискнуть.

Іспанія. Тривала сієста в компанії галасливих каталонців

Tyler Hendy/Unsplash

Я продовжував свій шлях на південь - і дістався сонячної Барселони. Здавалося б, сонце, пляж, що може бути краще?! З одного боку, мешканці міста - веселі й безтурботні, нікуди не поспішають, немов ніхто з них не працює. З іншого... так воно і є. Варто лише поглянути на їхній головний храм Sagrada Familia (Храм Святого Сімейства) - вже 200 років ніяк не можуть добудувати. При цьому шедевр Гауді, мабуть, найпопулярніша недобудова у світі.

Sagrada Familia, photo: Unsplash

Відсвяткувати приїзд до столиці Каталонії я вирішив в місцевому барі, в компанії колишнього однокурсника Ніколя. Та ніхто мене не попередив, що в очікуванні товариша, я можу просидіти кілька годин.

Спостереження шосте. В іспанців вчасно буває виключно сієста.

Почалася друга година самотності, коли до мене підсіла компанія. Гучні й веселі, вони жестами та вигуками давали зрозуміти, що відкриті новому знайомству. Ніхто з них не розмовляв  англійською, але, коли нарешті з'явився Ніколя, він уже не був моїм найближчим другом за столом.

Усе тривало краще, ніж я міг уявити: ближче до ночі я вже сам замовляв сангрію, звертаючись до бармена на місцевому діалекті, і навіть склав план від'єднання Каталонії від Іспанії. Зовсім не засмутився, запізнившись на останній автобус. Але чогось бракувало  для повного щастя.

Ближче до ранку згадав, хто я і звідки. Нишпорив кишенями, сподіваючись знайти щось рідне. Там знайшов п'ять копійок, які загубилися серед крон, євро і квитка на останній автобус.

Спостереження сьоме. Куди б не занесло українця, для щастя йому завжди буде бракувати якоїсь дрібниці.

Єгор Бахарєв
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту