Психолог про мову жестів на переговорах: Знята туфля Меркель - ознака спокою і комфорту

Тренер публічних комунікацій Анна Просвєтова розповіла, чому наші ноги "танцюють" на ділових зустрічах, що означають руки "в замку" та які нюанси, насамперед, можуть видати наш настрій або слабкість.

Під час Нормандського саміту всі четверо політиків - Ангела Меркель, Емманюель Макрон, Володимир Зеленський та Володимир Путін - проявили залізну витримку. Це на перший погляд, але ми ж бачили, які піруети під столом витворювали їхні ноги. Що це означає?

"Нас видають не руки або ноги, а міміка"

- Анно, під час переговорів ми найчастіше дивимося співрозмовнику в очі. Але що, насправді, видає наш настрій найбільше - міміка, положення рук або ніг?

- Положення тіла, руки, ноги або тулуба ми більш-менш здатні контролювати. Насамперед нас видає міміка та найбільше мікроміміка. Наприклад, сіпнувся лівий бік обличчя або повіки, опустився краєчок губ, співрозмовник несвідомо перевів погляд у певну зону.

Є, звісно, люди, які натреновані стежити навіть за цим, але вони або чудові актори, або професійні шпигуни. Бізнесмени або політики у своїй професійній діяльності зазвичай на таке нездатні, а отже - це те, на що передусім варто зважати.

- Усі ці покашлювання, посмикування краватки, бажання потерти лоб або почухати ніс - це ж теж психологічні моменти. Про що вони говорять?

- Зауважте, іноді, коли людина щось говорить, а потім робить якийсь жест - швидко поправляє краватку або волосся - це створює мікропаузу в розмові. Часто це показник: людині потрібна додаткова секунда, щоб сформулювати або продумати таку фразу.

Звісно, все це видає знервований стан оратора. Якщо людина впевнена в собі - жести відволікання йому не потрібні. Якщо така необхідність є - отже, я нервуюся, хвилююся, бо не знаю, як відреагувати на слова співрозмовника.

Ноги "танцюють", коли людина хоче закінчити розмову

- Під час переговорів ноги співрозмовника - це далеко не перше, на що ми зважаємо. Але все-таки, що означає, коли вони починають буквально пританцьовувати під час бесіди?

- От ноги, до речі, дуже буквально видають наші бажання. Якщо ж людина просто сидить і як би відбиває ногою такт - то це дія нервового характеру, яка каже про те, що людина зараз у глибокому стресі. Але якщо ноги починають активно смикати, притопувати, переступати - це означає: людині дуже некомфортно в цій комунікації і, в прямому сенсі цього слова, хочеться піти. Ноги дають сигнал: "Нам пора валити звідси. Прямо зараз треба йти". Ясна річ, ми не можемо собі це дозволити, коли знаходимося в якомусь офіційному діалозі. Але ноги видають бажання іноді вийти з цієї розмови.

- Туфля Меркель під час прес-конференції після Нормандського саміту (вона її зняла і почала трохи нею гратися) - це теж якийсь прийом? 

- Зверніть увагу тієї миті на її загальний стан тіла, на її обличчя та що воно взагалі висловлює. Так може дозволити собі поводитеся тільки людина, якій зараз дуже комфортно і спокійно. Вона не відчуває жодного тиску формалізму, що не можна це зробити прямо зараз перед камерами.

У її випадку - це не ознака дискомфорту або нервозності, просто їй зараз комфортно й захотілося звільнити ногу. Може бути, у неї стопа засвербіла. Але вона дуже впевнено та спокійно почувається, якщо може дозволити собі такий жест у публічному просторі.

"Руки в замку свідчать про прихований негатив"

- Як можна розцінювати те, що людина під час своєї промови активно жестикулює руками, але наприкінці кожної фрази постійно намагається їх зчепити в замок?

- Це дуже цікавий і показовий жест. Він каже про приховане роздратування. Але що саме відбувається - потрібно дивитися в контексті кожної розмови.

Дуже часто на фотографіях із зустрічей або переговорів люди сидять за столом, зчепивши руки в замок. Іноді це вже стає звичкою, як нормальний жест ділового етикету. Але, насправді, він проявляється від того, що часто під час ділових переговорів співрозмовники дратуються або відчувають негатив по відношенню одне до одного. Зчеплені руки свідчать про те, що зараз вони стримують цей негатив.

- А експресивні жести допомагають або шкодять успішним переговорам? Чи варто робити їх своєю фішкою?

- Експресивні, а найголовніше - несподівані жести - можуть переключити увагу співрозмовника, або навпаки - привернути його увагу до певної частини промови.

Наприклад, ви ведете розповідь у спокійній манері, але хочете, щоби прямо зараз додаткову увагу звернули на якусь конкретну фразу. Тоді ви раптово ляскаєте в долоні прямо перед цією тезою. Таким чином співрозмовник стрепенеться, прийде до тями і, звісно, до вашої найближчої репліки буде прикута максимальна увага. Багато спікерів і учасників переговорів цілеспрямовано та свідомо використовують такі інструменти.

"Контролювати свої жести можуть тільки розвідники"

- Як сильно людина здатна контролювати мову своїх жестів? Адже в наш час, знаючи психологію, їх можна не тільки зчитувати, а й зіграти якісь з них.

- Я дуже сумніваюся, що сучасні політики справді глибоко вивчають це питання: вчаться зчитувати стан співрозмовника або намагаються самі це зіграти. Дуже велика кількість політичних заходів - починаючи від інавгурації Трампа і закінчуючи весіллям Меган і принца Гаррі - нам показують, що політики не так вже контролюють свої жести й грають якісь реакції. У них все в буквальному сенсі написано на обличчі, в їхніх руках і ногах.

По-перше, думаю, у них фізично немає часу, щоб вивчати і практикувати цю тему. По-друге, багато хто взагалі не вважають це за потрібне: я тут король світу, обіймаю чільну посаду у великій країні, навіщо мені ще додаткові театральні виставии? Є багато факторів, але те, що вони цього не роблять - сто відсотків.

- Чи можна натренувати навичку самоконтролю, щоб не просто контролювати свої жести, а й видавати помилкові жести або міміку самому?

- Так. Але це дуже тривала глибока підготовка, яка під силу далеко не кожному. Це можуть бути представники спецслужб, розвідники, але не представники громадських або політичних організацій.

- Які хитрощі найчастіше використовують, щоби привернути співрозмовника на переговорах?

- Такі техніки є. Але в двох словах не вийде їх розглянути і позначити. Якщо ми говоримо не про політичні переговори, а про переговорні бізнес-стратегії - звісно, певні елементи підстроювання одне під одного існують. Це дуже багато різних напрямків: за вимовою, за жестами, за інтонацією, за змістовим навантаженням нашої мови.

Це певні техніки, які беруть своє коріння в НЛП й успішно перекочували в бізнес і політичні переговори. Також можуть використовуватися не прямі навіювання через спеціальні мовні конструкції, але я, правда, сумніваюся, що політики використовують ці інструменти.

Деякі використовують їх на несвідомому рівні - людина інколи навіть сама не усвідомлює, що використовує маніпуляцію, щоб заручитися підтримкою співрозмовника або щось йому навіяти, підлаштувати його під себе. Психологи називають це - неусвідомлена компетенція.

"Макрон красномовно демонструє покровителя Зеленського"

- Які жести найвластивіші для топових політиків, ораторів і дипломатів?

- Усі їх ми зараз, звісно, не можемо розібрати, але напевно ви помічали: у Меркель є улюблена поза для всіх фотографій - у неї руки складені пірамідкою. Це її фірмовий жест.

У Путіна такого немає. Він дуже скутий у своїх рухах. Але цікаво, що лівий бік у нього рухливіша, активніша. Навіть коли він ходить - сильно махає лівою рукою. Про що це свідчить? Про те, що він намагається себе контролювати, але виходить не до кінця.

Лівий бік нашого тіла - це проєкція правої півкулі кори головного мозку. Її дії інтуїтивніше, природніше, слабкіше піддаються контролю.

- Можливо, ви помічали якісь психологічні прийоми на прикладі когось із учасників Нормандського саміту - Зеленського, Макрона, Меркель чи Путіна?

- Путін був абсолютно в своєму амплуа із завуальованими, але тонкими жартами на адресу Меркель і Макрона. У жестах він, звісно, був дуже знервований, хоча й намагався це стримати й приховати.

Зеленський, скажімо так, у цій четвірці - найвразливіша ланка, оскільки для нього, і це зрозуміло - все нове, незвідане та дуже страшне. У його міміці та жестах були дві ключові емоції. Тривожність, прихована за усмішками, і нервозність - дуже високий градус напруженості. Він намагався їх максимально приховувати і стримувати. Але як йому це вдалося - побачимо вже за подальшими етапами розвитку переговорів і взагалі цієї ситуації.

- А Макрон? Що ховалося за його привітністю по відношенню до учасників саміту?

- Макрон красномовно демонструє покровителя Зеленського. Зверніть увагу, як він зустрічав його з автомобіля: спочатку рукостискання, потім поклав руку на плече, поплескав по спині, якось ще. Це напрямні жести, як у пастуха. Але не в сенсі: "Давай-но, друже, я тебе навчу", а в сенсі: "Я-то вже тут, навчений, досвідчений". Це така панівна позиція.

До Меркель з Путіним у Макрона ставлення формальніше. І це теж цікаво.

Матерiали по темi
Що означають жести та погляди Зеленського, Макрона, Меркель та Путіна на Нормандській зустрічі
Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту