Психологія пліток: чому ми так любимо обговорювати зовнішність інших людей

Психолог Юлія Присяжнюк про причини тяжіння до пережовування чуток і про те, чому хейтерство насамперед шкодить нам самим.

Якщо раніше обговорення чужої зовнішності не виходило за межі кухонних розмов і робочих курилок, то тепер для цього існує безкрає всесвітнє павутиння. Мішенями хейтерів стають зірки рівня Ріанни та Скарлетт Йоханссон, політики та дружини президентів, в тому числі й українська перша леді

Але що насправді стоїть за нашим бажанням попліткувати? Чи справді щасливі люди не обговорюють зовнішність інших? Чому деяким публічним особам ми пробачаємо навіть найекстравагантніші наряди, а інших критикуємо через дрібниці?

Психолог Юлія Присяжнюк.

Не пліткуємо, а порівнюємо, хто кращий

- Юліє, скажіть, будь ласка, від чого взагалі походить наше бажання обговорювати зовнішність інших?

- Людина є соціальною істотою, тому, звісно, нас цікавить, який вигляд у тих, хто поруч з нами. Ми порівнюємо себе з оточенням і "міряємося”, хто кращий. Якщо хтось вибивається із загальноприйнятих у соціумі рамок - виникає нерозуміння, купа емоцій і питань: що це? як так? чому вона така?  

- Тобто виходить, у цьому бажанні немає нічого надзвичайного? Воно природне для людини? 

- Так. Але, як і всюди, важливий баланс. Якщо мені абсолютно байдуже, хто така я і які люди біля мене - це теж не є нормою. Будь-які крайнощі в будь-якій сфері завжди є нездоровими проявом. Норма десь посередині.

Так з’являється заздрість

- Існує поширена думка, що щасливі люди не обговорюють зовнішність інших. Чи погоджуєтеся ви з цим? 

- Частково так. Якщо моє життя є наповненим і цікавим, мене точно мало цікавитимуть плітки. Хоча, з іншого боку, якщо в мене є великі проблеми, тоді мені теж не до цього - є, чим зайнятися. 

За цим стоїть наше бажання стати частиною соціуму. Найгостріше воно стоїть у підлітковому віці. Адже найважливішим для підлітка є спілкування з оточенням. Якщо він не такий, як усі - йому важко це прийняти. 

У дорослому віці це теж працює. Людина дивиться: "Ага, у нас в офісі всі ходять у піджаках і сорочках, а Петро вдягнувся у футболку й джинси. Чому він так зробив?" Якщо це порушує дрес-код або вибивається із загального фону - це неодмінно привертає нашу увагу. А от як саме ми відреагуємо, залежить від нашого особистого ставлення.

- Яким чином?

- Якщо Марійка пофарбується в яскраво-червоний або малиновий колір, я точно зверну на це увагу. А далі все залежить від того, люблю я Марійку чи ні. Якщо вона мені подобається - сприйму все позитивніше: "Вау, яка смілива!" Якщо ні - буде зовсім інша реакція.

- І звідки походить цей негатив? 

- Якщо ми говоримо про корені цього явища - часто людина сама мріє про щось подібне.

Наприклад, потай вона сама б хотіла опинитися на місці цієї людини і привертати увагу своїм малиновим волоссям. Але їй страшно, бо в минулому був якийсь негативний досвід. Так з’являється заздрість. Це відбувається на рівні підсвідомості. Часто людина просто не усвідомлює, що сама собі заборонила привертати до себе увагу інших.

Критика зірки чи політика йде через наше ставлення до нього

- Виходить, якщо нам з якоїсь причини не подобається публічна людина, якою б гарною і стильною вона не була, ми весь час будемо вишукувати в ній недоліки?  

- Так. Якщо йдеться про наше ставлення до публічної особи - це завжди про якісь риси, що я собі вигадала і прийняла десь у своїй душі та серці. Наприклад, декілька разів подивилася на її виступи і вирішила: зірка Марія є хорошою. Тоді, навіть якщо вона пофарбує волосся у яскраві кольори або надягне екстравагантну сукню (і це стосується не тільки зовнішності, а й будь-яких публічних проявів), я залишуся до неї лояльною. Її екстравагантний вчинок не стане приводом, щоб я сказала: "Фу-фу-фу".

Якщо ж я від початку не була лояльною до публічної особи - кожна її дія сприйматиметься крізь призму негативу.

- Тобто, якщо ми обговорюємо туфлі політика - насправді мова йде не про туфлі?

- Так, ми ж сприймаємо цілісний образ. Якщо мені з якоїсь причини не близькі його політичні погляди, кожна дія або образ сприйматиметься крізь призму негативу: "Куди воно годиться? Чому вона наділа такі високі підбори? Що це за чоловік біля неї?".

Але тут є ще й такий момент: якщо я є фахівцем з взуття - я дуже прицільно його роздивлятимуся. Це вже такий більш рідкісний випадок.

Обговорюємо інших, щоб долучитися до своїх

- Тяжіння до пліток про зовнішність посилився в епоху інтернету й соцмереж. Чому ми так любимо критикувати когось без жодних наслідків? 

- У ваших словах є ключова фраза "без жодних наслідків". Ми не можемо просто підійти до когось зі знайомих і сказати подібне в обличчя. Адже після цього наші стосунки, як мінімум, погіршаться. Інша річ, якщо я напишу про це у Фейсбуці або Інстаграмі, та ще й не напряму: "Подивіться, як вона поводиться". 

Ще одна причина - таким чином ми маємо можливість приєднатися до більшості. Поясню. Я дивлюся на фото: воно мені подобається, дає якесь натхнення і бажання поставити лайк.  Але відкриваю коментарі та бачу, що його "зафукали". І зробили це люди з мого оточення: наприклад, професійна або "мамська" спільнота. Я належу до цієї групи, моя група вважає, що це погано. Тоді я, грубо кажучи, забуваю про власні відчуття і приєднуюся до більшості. У кращому разі просто не буду нічого лайкати і писати, у гіршому  - якщо настільки перейнялася думкою оточення - теж напишу щось негативне.

Якщо вас дуже турбує колір чийогось одягу - мерщій до психолога

- Якщо людина приділяє значну частину свого часу обговоренню зовнішності інших - це може нашкодити їй самій? З психологічної точки зору, звісно. 

- Усе, що ми робимо, - наша витрачена енергія. Так само і тут.  Замість того, щоб зробити щось корисне для себе, я сиджу в Інстаграмі та марную свій час на пустопорожні балачки. Що це мені дає? Тільки негатив. Хоча цей час можна використати і звернути увагу на те, чого хоче моє тіло й душа. 

- Тож бути добрішими до інших - врешті-решт корисно для власного здоров'я?

- Я у цьому переконана і досвід це підтверджує: якщо я помічаю більше чогось хорошого - кількість добра у власному житті зростає. Негатив породжує руйнівні процеси насамперед для самої людини.

Часто ми критикуємо когось, бо не приймаємо власного права на самоствердження і самовираження. Якщо я не дозволяю яскравий макіяж собі - засуджуватиму за це інших. 

- Тобто часом за цим стоять власні проблеми, які варто розібрати із психологом? 

- Якщо людину занадто сильно турбує чиясь форма носа, губ, довжина штанів або колір одягу - звісно, так.

Ілюстрації - pixabay.com; freepik.com

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту