Психологія забобонів: звідки ростуть ноги у "чорних котів"

У День захисту чорних котів (17 листопада) ми вирішили покопирсатися в історії та сенсах різних прикмет. А заразом проштудіювали відомих психологів, які намагалися відповісти на запитання: як народжуються забобони?

Інформприводом для написання цієї статті стало небанальне свято - День захисту чорних котів (іноді його називають просто День чорних кішок). Його заснували в 2007 році активісти італійської Асоціації із захисту довкілля та тварин (AIDAA). Бо через "безглузді забобони" саме чорні коти найчастіше страждають від рук людей.

За даними тієї ж AIDAA, тільки в Римі господарі щорічно втрачають 15 тисяч чорних котів. А кошенят цієї масті вдвічі рідше забирають з притулків. І поки забобонні люди стверджують, що чорний кіт - це до невдачі, насправді - навпаки: "только черному коту и не везет".

Чому ж люди досі забобонні та як виникли прикмети?

Як народжуються забобони – поясняють психологи та філософи

Ми розставили формулювання вчених у хронологічному порядку, щоб ви змогли побачити, як еволюціонувало поняття "марновірство" та до яких висновків у процесі розвитку науки приходили видатні уми.

Одразу попередимо: тут немає давніх і середньовічних вчених, оскільки глибоко копатися в психології забобонів почали тільки з кінця XIX століття.

Австрійський психолог, психоаналітик, психіатр і невролог, засновник психоаналізу Зигмунд Фройд (1856-1939):

Забобони - результат проєкції, тобто перенесення людиною зовні неусвідомлених мотивів своєї поведінки. Погано відчуваючи внутрішню обумовленість своїх вчинків, але не знаходячи їм задовільного пояснення, забобонна людина, подібно параноїку, починає поміщати джерело забобонів у зовнішній світ.

Французький філософ, антрополог та етнолог, професор Сорбонни, член Академії моральних і політичних наук Люсьєн Леві-Брюль (1857-1939):

Забобони - це різновид колективних уявлень, що виникають за допомогою передачі від покоління до покоління в результаті дії механізмів навіювання, зараження й наслідування.

Данський фізіолог і психолог, директор психофізичної лабораторії в Копенгагені, автор книги "Ілюстрована історія забобонів і чарівництва" Альфред Леманн (1858-1921):

За допомогою магічних операцій людство завжди прагнуло до пізнання фактів, що лежать поза межами звичайного досвіду і непояснених загальноприйнятими способами; намагалося отримати владу над зовнішнім світом, недосяжну звичайними засобами.

Філософ, педагог і психолог, один з основоположників радянської педології Павло Блонський (1884-1941):

Забобони відіграють величезну роль у "первісній науці", будучи увічненням якогось прецеденту назавжди та дозволяючи прогнозувати майбутнє. Тобто забобони можна вважати елементарними засобами пам'яті та уяви.

Німецький соціолог, філософ, соціальний психолог, психоаналітик, один із засновників неофрейдизму та фройдомарксизм Еріх Фромм (1900-1980):

У забобонах вкладено залежність суб'єкта (часто неусвідомлена) від деякої зовнішньої сили, покликаної захищати, дбати й нести відповідальність за результати його власних вчинків... "Чарівний помічник", персоніфікований у забобони у вигляді божеств, відьом, знахарів тощо, покликаний допомогти людині задовольнити потреби без докладання своїх зусиль.

Французький етнолог, соціолог, етнограф, філософ і культуролог, дослідник систем спорідненості, міфології та фольклору Клод Леві-Строс (1908-2009):

За первісних часів забобони служать організації та впорядкуванню зовнішнього світу для подолання хаосу.

Американський психіатр і психотерапевт, доктор медицини, професор психіатрії Стенфордського університету, письменник, популяризатор науки Ірвін Ялом (1931):

Функція магічних вірувань полягає у захисті індивіда від страху старіння і смерті, від страху перед реальністю. Ілюзорні вірування послаблюють чутливість до болю існування: втрат, горя, самотності, нерозділеного кохання, депресії, відсутності сенсу життя, неминучості смерті.

Український фахівець у сфері комунікативних технологій, теоретик питань стратегії, інформаційних воєн і маркетингу Георгій Почепцов (1949):

Стійкість забобонів пов'язана з тим, що випадки їхнього підтвердження міцно фіксуються, а факти помилковості витісняються. Збереження та поширення забобонів сприяє бажання зазирнути в найближче майбутнє, уникнути несприятливих ситуацій. Забобони поширюються в екстремальних обставинах.

Причини забобонної поведінки: про що кажуть дослідження

У цьому контексті не можна не згадати біхевіористів. Ця психологічна школа дійшла висновку, що забобони виникають і закріплюються через нездатність людей зрозуміти існування (або відсутність) причинно-наслідкових зв'язків між власною поведінкою і наступними подіями в світі. А віра в прикмети - ніщо інше, як механізм психологічного захисту для тих, хто насилу переносить стан невизначеності.

Біхевіористи також довели, що в стані тривоги, афекту, депресії зростає сугестивність, що лежить в основі містицизму/забобонів.

Вчені Університету штату Канзас (Kansas State University, США), провівши дослідження, підтвердили висновки біхевіористів, виділивши три основні причини забобонної поведінки:

1. Люди хочуть контролювати (або щонайменше вірити в те, що можуть контролювати) ситуації з високим ступенем невизначеності.

Приклад.

Видатний футбольний тренер Лобановський. Ніхто не сперечатиметься, що рівень його інтелекту був доволі високий. Але при цьому Валерій Васильович залишався дуже забобонною людиною, насамперед коли справа стосувалася футболу. Річ у тому, що цю гру неможливо передбачити і все запланувати. А геніальному тренеру було огидний стан невизначеності й невпевненості.

2. Людині заважає жити відчуття свого безсилля та безпорадності, тому вона переключається на містицизм, який дає надію.

Приклад.

Важкохвору людину набагато простіше змусити повірити в щось абсолютно алогічне. І на цьому часто грають шахраї та різні секти.

3. Багатьом людям через різні причини простіше повірити навіть у найдурніші прикмети, ніж самим працювати й долати труднощі.

Приклад.

Замість того, щоб учити квитки на іспит або залік, студенти кидаються "викликати" шару (або халяву).

А чому ви вірите в прикмети? (голосування)

Матерiали по темi
П'ятниця, 13-го та інші забобонні історії: чому треба постукати по дереву та посидіти "на доріжку"
Олексій Сисоєв
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту