Район однієї вулиці: життя під мостом

Унікальна місцина, що є одночасно і вулицею, і мікрорайоном, і селищем на території Києва. Це - Мостозагін №2. Тут є, на що подивитися, – це абсолютно інший світ.

Назва місцевості у Голосіївському районі Києва сама каже про тих, хто там живе. Як і за радянських часів, тут мешкають здебільшого мостобудівники зі своїми сім’ями. Район включає в себе лише одну вулицю, яка носить ім’я відомого інженера-будівника мостів Ісака Баренбойма.

Заселятися ця територія почала після Другої світової - працівниками Мостозагону №2, які відбудовували поруйновані мости через Дніпро. Що тут відбувається зараз – у новому фоторепортажі рубрики #то-треба-бачити від "Йоду".

Усіх відселити, щоб знову заселити

Однак близько 30 років тому селище-вулиця майже спорожніло. Поруч, на території Телички, почала активно розвиватися промзона, що спровокувало збільшення викиду шкідливих речовин у повітря. Тож влада прийняла рішення пересилити мостобудівників з екологічних міркувань. Тоді тут залишилося лише декілька сімей.

Але порожніми ці будинки були недовго. З розпадом Союзу до Києва почали повертатися люди, які працювали на будівництвах інших республік, тож заселяли їх саме у житловий фонд Мостобуду.

Траплялися і не дуже приємні історії в цьому мікрорайоні. Періодично постає питання про те, хто має право тут мешкати, на чиєму балансі є тутешні домівки (декілька двоповерхівок 1950-х років та одна панельна дев'ятиповерхівка) і наскільки узагалі легально тут проживати. Свого часу були плани закрити єдиний магазин на вулиці Баренбойма і скасувати автобусний маршрут №193, який їздить сюди. Та жителі все це відстояли.

Контрасти часу, який зупинився

Хоча і без тієї маршрутки дістатися Мостозагону №2 доволі легко. Близько 15 хвилин пішки від станції метро "Видубичі" - і ви на місці. Але для того, щоби побачити головні "експонати" цієї місцини, треба добряче постаратися. На вході вас чекатиме старенька і ледь жива будка якогось контролера, який ніби морально починає вас готувати до того, що буде далі.

Потрапивши на територію, складається враження, що ти взагалі не в Києві, а в одному з умовних українських райцентрів. Причому у його версії 1970-х років. Одразу в очі кидається меморіал мостобудівникам, які загинули під час Другої світової, і скульптура футболіста без руки - одна з небагатьох вцілілих гіпсових скульптур епохи соцреалізму. 

Сірість, монотонність, байдужість, відсутність розуміння плину часу, просто абсолютно інший світ – це все про Мостозагін №2.

Той, хто багато подорожує, знає, що культура поведінки людей може помітно відрізнятися не тільки в різних країнах, а й у різних куточках однієї і тієї ж держави. Так, коли ти потрапляєш у цей район, то тебе ніби викидає зі столиці кілометрів на 300 і ти бачиш, що тут люди поводяться зовсім не так, як у звичному Києві. В них інші звички, інше ставлення до речей, в них елементарно інакший темп життя - і це не вкладається в голові.

Куди не глянеш – усюди шалений контраст. Тут тобі дитячий майданчик з піском і гойдалками, а майже над ним - величезні мости, де шум автомобілів, здається, не вщухає ніколи. З одного боку бачиш нещасний, облізлий двоповерховий будиночок, а поряд - BMW Х5 мінімум за $50 тисяч. І навіть не на "євробляхах".

Здавалося б, що тут немає того самого міського трафіку, і абсолютно  спокійно можна гуляти дітям, але навколо - огороджена територія зі знаками "Стороннім вхід заборонено". За цими воротами ховається інакша сторона історії. Це, до речі, досі територія, яка добре охороняється, і пролізти туди не так вже й легко. Але красиві від природи очі можуть зачарувати навіть найсуворішого охоронця. 😉

Кладовище техніки

Вилізаючи за огорожу, ти наче знову опиняєшся в іншому світі. За спиною в тебе лишаються діти, пошарпані будинки і собачі конури, а перед тобою - величезне кладовище автомобільної техніки. Деякі з цих експонатів історії, вочевидь, потрапили сюди не так давно, адже є доволі свіжими як для металобрухту.

Цікаво, як тут опинився цей автобус з дірками від куль у лобовому склі? І ще цікавіше, як у ньому, на задньому сидінні, з'явилася пляшка дешевого шампанського? Вочевидь, тут життя хоч і плавно, але вирує по-своєму.

А пройшовши 50 метрів вперед, можна побачити, який тут відкривається краєвид на Дарницький міст та лівий берег столиці.

Цей район однієї вулиці однозначно особливий, і одного лише зору тут замало - його треба ще й відчути. Це, мабуть, одне з найнезвичайніших місць столиці й - #то-треба-бачити. Такого захоплення в нас не викликало навіть Сталінське метро, не говорячи вже про кладовище домашніх тварин на Русанівці.

Мостозагін №2 – це та точка, куди вам точно треба потрапити в Києві, щоб відчути себе не лише поза межами столиці, а й забути про стрілки годинника. Адже це те місце, де час зупинився. Невже назавжди?

Фото 📷 Валентин Царук / Йод

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту