Режисер "Мої думки тихі" Антоніо Лукич: про пролог фільму, український "Твін Пікс" і приховану камеру

Тиждень тому цей фільм стартував у прокаті і за цей час зібрав понад два мільйони гривень, що змусило кінотеатри спішно переробляти розклад: багато хто не вірив в успіх режисера-дебютанта і планували показувати "Мої думки тихі" лише тиждень.
"Я не дурачок, я - творець", "Хочеться якось взяти і з’їсти гороховий суп. І будь що буде", "Вадік, коли в тебе востаннє був секс?"

Цитати героїв цього фільму вже пішли в народ і об'єднали навіть тих, хто зазвичай перебуває по різні боки барикад. Мама-то є у всіх. І якщо у вас досі складні відносини з батьками - це кіно вам особливо припаде до душі.

У житті режисер "Мої думки тихі" Антоніо Лукич розмовляє майже так само, як його персонажі - начебто нічого смішного, але всі постійно регочуть. За це його вже прозвали українським Вуді Алленом.

"Йод" відвідав зустріч творчої групи з глядачами, щоб з'ясувати: що означає пролог фільму, де розташований український "Твін Пікс" і що думають про фільм мами самих творців?

Попереджаємо, стаття містить спойлери і буде цікава тим, хто вже подивився фільм.

Тато перетворився на маму

- Антоніо, ви заявили, що фільм заснований на реальних подіях. З ким це сталося?

- З моїм другом Дімою Кравченком. Він певний час працював фрілансером і отримав безглузде замовлення - записати звуки різних тварин. За кожну тварину він отримував 25 доларів. Їздив зі своїм батьком Черкаською областю. Так само, як наш герой, провокував корівок або навіть папужок на звуки. Я подумав, що це може бути хорошою основою для сюжету фільму. Зрештою, Діма теж працював у нас на зйомках - консультував з питань тварин і поцілунків жінок за 40.

Тварини стали для мене приводом, щоб розповісти історію відносин з батьками. Батько у мене трансформувався в маму, яку, на мою думку, було простіше зробити переконливою на телеекрані. У цій ролі ми майже одразу бачили Ірму Вітовську. З чоловіками у нас складніше. Передусім українською мовою.

- "Думки мої тихі" вже зібрав у прокаті перші мільйони, а бюджет фільму - дев'ять мільйонів гривень. Чи плануєте відбити гроші на прокаті?

- Ми можемо про це тільки мріяти, але ніде цього не заявляли. В принципі, вважаю: йти на державні конкурси з ідеєю окупитися - це неправильно, це кримінал. Те, що ти знімаєш за гроші держави, - культурний продукт. Він не має окупатися грошово. Це швидше якась іміджева історія. Таке кіно допомагає будувати образ України за кордоном, складати ремарку про людей і часу, де ми живемо.

Але наш фільм, на мою думку, має потенціал стати ще й предметом окупності. Ми зробили кіно посередині.

- Що стало найдорожчим рядком бюджету?

- Пісня Spice girls для нашого саундтреку. Вона обійшлася нам дорожче, ніж гонорари деяким акторам. Ми цілий рік вели переговори про те, щоб отримати на неї права. І це вдалося в останню мить.

"За кордоном симпатизують синові, а у нас - мамі"

- Фільм відзначений призами багатьох зарубіжних фестивалів. Там розуміють про що він?

- На щастя, так. Просто вектор симпатій іноземців більше поглиблюється в нашого головного героя. У конфлікті батьків і дітей люди з країн не варшавського блоку (Західна Європа) більше симпатизують головному герою, якійсь молодій ідеї, а наші більше симпатизують його мамі. Нам ближче ідея нормального життя, а їм ближче ідея про пошук оцієї "качки" неіснуючої. Там молоде покоління егоцентричніше.

- А провальні покази були?

- Так, один. Денний показ у будній день у німецькому провінційному містечку. Там зібралися місцеві пенсіонери із сильною історичною травмою, сіли в залі й рішуче не хотіли ні на що реагувати: німецьких субтитрів не було, а англійську вони не знають: "Навіщо? Це все вороги". Вони не розуміли, що відбувається. У залі було тихо, але було не прикро. Після цього показу до нас прийшло відчуття, що тепер у нас є ліцензія на жарти з Німеччини.

- До речі, про диво. Не всі зрозуміли пролог фільму про ченців і його зв'язок із сюжетом. Поясніть?

- Я вам відкрию таємницю, сюжетної прив'язки до основної частини фільму сцена з ченцями не має. Для мене це епіграф, який порушує одне з головних питань про те, чи існує в нашому житті таке поняття як диво та що є зіткнення з ним.

Ми починаємо фільм у місці, де зводиться церква, а закінчуємо - вже в готовій. І ця сцена дає ключ до розуміння біблійної, релігійної теми у фільмі: як тобі зрозуміти, що в цьому житті важливо, а що не має жодної вартості й значення.

Деякі сцени знімали на приховану камеру

- Виконавці головних ролей хороші, але й масовка не гірше. Де ви їх знайшли?

- Просто у нас був другий режисер-азербайджанець. Він був доволі кремезний, тому я віддав роботу з масовкою на відкуп саме йому (сміється).

Якщо казати про конкретних осіб, як у сцені з помадою, то цих закарпатських травників знайшов кастинг-директор. Ми підшукували ці обличчя буквально точково. 

Сцена відпочинку - це частково прихована камера, частково актори. Ми всі переодяглися в халати. Навіть наш оператор був з камерою, але в халаті - його майже неможливо було помітити.

- А закарпатські митники справжні? Наприкінці фільму ви дякуєте за допомогу прикордонній службі...

- Це місцеві колишні учасники КВК - тепер уже успішні медійні обличчя, ведучі. Носії місцевого діалекту. Таких людей не так вже й багато - насамперед з потребою бути смішним і вміти грати. Три-чотири людини. Їх ми і покликали.

- Як знімалася сцена з папужкою?

- Добре. Дуже добре відіграв папужка. Просто він - самець, і якщо поруч немає другого самця - спокійний. Якщо показуєш другого самця - починав нервуватися, психувати і поводитися так, як було треба для кадру.

- Другий самець - це Андрій або ще один папуга?

- (сміється) Не пам'ятаю, де брали другого папужку, але реакція була доволі жива. В принципі, тварини на зйомках поводилися краще за акторів, і найменше сюрпризів було саме від них.

"Твін Пікс" знімали на ДВРЗ

- У фільмі є готель "Твін Пікс" і автомийка "Мулен Руж". Де вони розташовані?

- Ще на етапі підготовки ми виграли 60 тисяч гривень на Одеському фестивалі, які витратили на експірейшн-тур. Ми проїхалися шляхом наших героїв - з Ужгорода до Рахова. І з розвитку справи збагачували наш сценарій фермами, буйволами, контрабандистами, тобто травниками :)

"Твін Пікс" - це реальний готель у селі Великий Бичків. Він, звісно, трохи не такий, як ми показали, бо наш "Твін Пікс" ми знімали на ДВРЗ (один з найдепресивніших районів Києва. - Авт.), але на реальних подіях, з таким же євроремонтом. "Мулен Руж" - теж реальна автомийка, вона доволі знаменита.

- У вас на пальці каблучка. Така ж, як героїня Ірми Вітовської дарує синові. Виходить, це теж реальна історія?

- Є каблучка. У нас в фільмі багато каблучок. Це все особисте, але з певною дозою гіперболізації та додумування.

- Як на ваш фільм відреагували мами?

- Мами були дуже раді. Тільки мама Андрія (Андрій Лідаговський - виконавець головної ролі. - Авт.) плакала чомусь...

Мами часто транслюють реакцію зали. Якщо залі подобається - мами задоволені. Якщо зала тиха - мами кажуть, щоб ти забирався з цієї професії і не ганьбився. Слава Богу, такого не було.

Фото 📸 зі сторінки Facebook @MyThoughtsAreSilent

Колаж 👩 Дарія Давиденко

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту