Режисер Влад Робський: Фільм "Мавпа" про те, скільки в тобі від людини, скільки - від тварини

Держкіно продовжує жити нон-стоп. Але тепер на порядку денному не скандали чи претензії до керівництва, а пітчинг дебютних художніх фільмів. Зі 107 сценаріїв, що увійшли до другого туру, фінансування отримають лише 30. Такого виснажливого та конкурентного конкурсу у кіношників ще не було, не за кількістю заявок, не за їхньою якістю.

За словами спостерігачів, майже всі роботи дуже сильні та мають бути втілені у життя. Серед них є і комедійна історія "Мавпа" про тварину-переселенку з Донецька. Якщо фільм отримає фінансування, то буде першим подібним в Україні, зазначив на пітчингу автор стрічки, режисер Влад Робський. Пізніше Йод.media зустрівся з ним та записав інтерв'ю.  

- Владе, розкажи про сюжет свого фільму? Чому "Мавпа"?

- Це лірична комедія на основі реальних подій з елементами абсурду. Сюжет такий: головний герой Микола Бидлюк - моряк, який мешкає на гідрометеорологічному човні. Його гратиме актор Олександр Пожарський. Одного разу на побаченні героя кусає мавпа. Він звертається до травмпункту, а там кажуть, що єдине чого слід боятися, це сказ, але вакцини немає. Та оскільки є вірогідність заразитись на сказ, він мусить спостерігати за мавпою. Це зав’язочка, вихідна подія історії. Далі герой змушений провести 10 днів на своєму човні, - "лабораторії людських відносин", - з мавпою і її опікуном Іполитом. Тварина тут стає окремим персонажем, ініціатором змін у відносинах між людьми. Чоловіки, ніби два підлітки, мусять пройти певну ініціацію - вирости, зблизитись, відкрити один одного, а герой має подолати шлях від неотесаного грубіяна до шляхетного, здатного на подвиги, чоловіка.

Зйомки фільму "Мавпа". На фото праворуч - режисер Влад Робський та головний актор Олександр Пожарський.

- Хто негативний герой у фільмі?

- Антагоністом є дівчина головного героя Ліля (Ліліт), яка очікує від Миколи пропозицію одружитись. У неї є мотив, щоб ініціювати кепські ситуації, через які головному герою треба щось змінювати у своєму житті. Там навіть будуть страшні ревнощі та питання на кшталт "або я, або мавпа".

- За сюжетом мавпа - переселенка з Донецька. Як так сталося?

- Сюжет фільму побудований на реальних подіях. Приятеля мого знайомого у центрі Києва вкусила мавпа. Від нього я довідався деталі історії. Потім дізнався, яким чином мавпи потрапляють до України. Виявляється, контрабанда екзотичних тварин та заробіток на цьому досягає у нашій країні третього місця після торгівлі зброєю та наркотиками. Частина з ввезених тварин потрапляють до приватних звіринців. Під час бойових дій на сході України було знищено подібний приватний звіринець і деякі тварини загинули, а деяких люди забрали. Мені розповідали, що один з переселенців з Донецька врятував мавпу і переїхав з нею до Києва, заселився в гуртожиток. З цим були халепи. Люди не звикли до такої екзотики.

У моєму кіно я об’єдную ці дві історії. Мавпу Соню зі знищеного приватного звіринцю рятує другорядний герой Іполит - інтелігент зі сходу України. Його гратиме актор східного походження Сергій Детюк. Він привозить її до гуртожитку, але звідти його хочуть вигнати через мавпу. Тому жінка йому поставили ультиматум: десь влаштувати тварину і повернутись додому жити спокійно.

- Мавпу для зйомок уже знайшли?

- Домовилися попередньо з приватним зоопарком "12 місяців", що під Києвом. Вони створюють дуже хороші умови для тварин, деякі проходять реабілітацію. Наприклад, шимпанзе Джон раніше знімався у рекламі, в цирку працював, а зараз там намагаються йому дати нове, спокійне життя. Ми знайшли там самицю орангутанга Магду, дуже цікаву та контактну дівчинку. Кастинг ще триває, але у неї є всі шанси отримати роль головної героїні.

- Як під час зйомок пояснюватимеш тварині що грати? 

- Це буде нереально складна робота. Ми запланували у виробництві близьке знайомство з твариною, щоб вона звикла до оператора, акторів. Плануємо, щоб один з власників цієї мавпи, який з дитинства її знає, переодягався в головного героя і ставав дублером у деяких сценах.

Будемо шукати, як привернути її увагу. Магда дуже цікаво реагує на мобільний, як маленька дитина. Коли я знайомився з нею, показував їй фотографії головного героя з різною мімікою – то сердитим, то усміхненим. 

Знімальна група в зоопарку "12 месяцев".

І була класна ситуація, коли я їй через скло показував фото Олександра Пожарського з усмішкою, вона йому зробила "цьом", протягнувши губки. Це було дуже забавно. Тоді я зрозумів, що перший контакт відбувся. Тепер, коли мені буде потрібна певна реакція, я знатиму набір методів, що викликають цю реакцію. Наприклад, показуватиму їй горішок, а вона буде нібито його смакувати.

"Якщо сам не напишу цікаву історію, то ніхто її за мене не напише"

- Чому ти акцентуєш увагу на тому, що герої твого фільму з різних частин країни?

- Сама ситуація в Україні спонукає до пошуку точок співіснування. Складається дуже багато ситуацій, на які люди дивляться під різними кутами, коли люди наче однією мовою розмовляють, але про різне. В мене в історії Микола західного походження, Іполит – східного. Вони полярні герої, але завдяки своїм чеснотам змогли порозумітися.

Я сам не раз бачив, коли на людей зі східних територій дивились як на "сепарів", а потім виникала справжня дружба – і це найважливіше у фільмі. Я хочу говорити на цю тему, але не тільки. 

Історія про мавпу Соню важлива, адже вона порушує питання відношення до тварин. До слова, щоб продати на чорному ринку дитинча шимпанзе, потрібно вбити її батьків. Це бізнес на крові. 

- Скільки на "чорному ринку" коштує дитинча мавпи? 

- Я цим не цікавився, бо мій фільм не про це. 

Моє кіно про людське: скільки в тобі від людини, скільки – від тварини.
Зйомки фільму "Мавпа".

- Історія з щепленнями: чому ти вирішив, що головний герой має прийти до медпункту, а йому скажуть: "У нас немає вакцин". 

- Бо так воно в реальному житті і є. Я скільки себе пам`ятаю: кілька разів мене кусали собаки безхатченки і, коли я звертався до медпункту, то мені радили спостерігати за твариною. Точно таку ж пораду почула людина, яку справді вкусила мавпа. Я підняв пласт інформації і знайшов на МОЗ за 2014-2018 роки, що у нас не було закупівель вакцин від сказу на державному рівні. Це для мене був парадокс, який я вписав у фільм. 

- Це твоє авторське кіно. Ти виступаєш і автором сценарію, і режисером?

- Так, бо зрозумів, якщо сам не напишу, то ніхто за мене не напише. На жаль, зараз навіть цікава, з можливим комерційним успіхом, авторська комедія може бути профінансована тільки через Держкіно. Разом з продюсерами ми подалися на дебютний етап відбору, успішно пройшли перший етап оцінювання - за балами посіли четверту позицію, за проєктами - шосту позицію. Очікуємо результатів.

- Скільки потрібно коштів такому проєкту?

- Трошки більше 10 мільйонів гривень. Творча група, яку ми зібрали, другий режисер Галина Лаврінець, оператор-постановник Сергій Півненко, усі горять цим проєктом. Готові працювати за мінімальні кошти, щоб просто підтримати своє існування. Це не правильно. Звісно, я б хотів, щоб уся знімальна група мала заробіток. Але щоб зняти подібний цікавий проєкт, треба чимось жертвувати.

Творча група фільму "Мавпа".

- Як тривала робота над сценарієм?

- Коли був курсантом сценарної платформи "Тераріум", то за чотири місяці з досвідченішими колегами вибудовував з історії повноцінний сценарій. Перший драфт був готовий наприкінці 2018 року. Але ж сценарії не пишуться, а переписуються. Наразі у нас вже п’ятий чи навіть шостий драфт, але ми не зупиняємось. В проєкті задумано менторство одного з найдосвідченіших українських сценарних скрипт-докторів Володимира Громова. Під час зйомок зможу радитись з ним, яким чином лінії та меседжі довести до кінця.

Закордонний досвід показує, що в Україні потрібно створити інститути, які б підтримували авторів під час роботи над сценарієм. Потрібна база менторства, бо сценарій - це завжди робота з кимось. Потрібно перевіряти думки, мотиви, чи все працює, чи злагоджена структура.

"Коли хочеться щось хороше подивитися, але його немає - хочеться це зняти"

- Ти сказав, що історія про мавпу унікальна. Чому? 

- Подібних фільмів я не пам'ятаю в Україні. Якщо згадують, то радянський "Смугастий рейс", але це інший вимір відносин. Унікальність у тому, що тварина постає зі знаком питання в "людській людськості" і в той же час є ініціатором певних змін між людьми, є повноцінним персонажем, не просто як улюбленець, як дитятко, яке весь час грається. Я не пригадую подібних історій. 

Зйомки фільму "Мавпа".

- Бидлюк – навмисно таке прізвище вигадав?

- Він збірний персонаж, але, звісно, характеризує певну поведінку людей, які через свої якісь комплекси захищаються агресією. Але в той же час це їхня певна позиція: з вовком жити, вовком бути. В кожному з нас є і "бидлюк", і "інтелігент". І в мені також, бо авторський фільм - це щось про своє, особисте. 

Моя мета - зняти комедію, яка б не просто веселила та радувала, а й порушувала життєві питання.

Бидлюк – грубий, агресивний, але він не сам себе таким створив. То що ж сталося? А те, що він спостерігав за не зовсім шляхетним середовищем, яке впливає на характер і особистість. Але це ж не якесь чуже середовище в іншій країні, а воно наше і це ми такі.  

- Можливо, ми маємо таке середовище, бо був період, коли в Україні не знімалися хороші та добрі фільми? 

- Коли хочеться щось хороше подивитися, але його немає - хочеться це зняти. І коли я вже в певному навику, у певному досвіді, маю цікаву історію, то я стукатиму в усі двері, щоб ця історія відбулася як фільм. Сподіваюся, що вона стане маленьким зернятком культурної великої мозаїки, яка наповнить наше середовище і країну.

"У галузі відбуваються глобальні процеси"

- Цьогоріч на дебютний відбір у Держкіно подано 176 заявок, до другого відбіркового етапу вийшли 107 робіт. Тобто ми маємо багато молодих, талановитих продюсерів, режисерів, сценаристів. Ти відчуваєш, що кіногалузь в Україні стрімко розвивається? 

- Відбуваються глобальні процеси: покращується освіта, повертаються люди, які отримали закордонний досвід. Вони хочуть знімати вдома, в Україні. До другого етапу пройшло 24 проєкти повнометражних фільмів, ще шість додали з минулого конкурсу. Більшість з цих 30 робіт я й сам би підтримав! Як мінімум половина з них мають реалізуватися у фільмах, це сповнені талантом унікальні авторські роботи, дуже влучні та особисті. Насправді це крик. Сподіваюсь, його почують і фільми будуть підтримані у майбутньому. 

Стільки хороших робіт не мусять збиратися одночасно, потрібні виробничі плани, додаткові інституції, що підтримують і фінансують українське кіно. У Польщі непогано з цим справляються кінофонди і телевізійні канали, які зароблять на рекламі.

Недавно я був у сценарній резиденції у місті Бидгощ, Польща, де написав ще один сценарій повнометражного фільму. Мені за два місяці дали стипендію, щоб я спокійно з постійною підтримкою менторів розвивав, втілював і довів свої задуми до "паперу". Такі речі мають бути і в Україні. 

З одного боку, це хороша конкуренція, коли в одному місці збирається так багато робіт, але сто відсотків залишаться ті, хто не отримає фінансування цього разу, і не відомо, чи отримають вони його взагалі, чи зможуть втілити в кіно свої безумовно хороші та важливі ідеї.  

Другий етап Тринадцятого конкурсного відбору. Категорія "Ігрові повнометражні фільми-дебюти". На фото: Олександр Дріз, Олена Дріз, Надія Грачова та Влад Робський.

- Чому раніше не було стільки заявок, як цього року?

- Раніше Український культурний фонд надавав можливості для фінансування авторських, дебютних фільмів. З минулого року фінансування відмінили. Вирішили, що це має бути прерогатива Держкіно, а бюджет Держкіно зазнав скорочення через пандемію. 

Також раніше навчальні заклади давали можливість дебютувати. Це загальноприйнята практика. Наприклад, у Польщі приватна школа Анджея Вайди у співпраці зі Студією дебютів Мунка надає таку можливість. А у нас страшний аврал. Молоді режисери не мають підтримки, є голод кадрів для виробництва. З 176 проєктів з короткометражними дебютами до другого етапу пройшло більше 70 проєктів, з яких будуть профінансовані 10-15. 

Довідка. Хто такий Влад Робський

Випускник Київського Національного університету кіно і телебачення імені Карпенка-Карого 2013 року за спеціальністю "Режисер телебачення".  Окрім цього, має технічну освіту. Пройшов режисерський та сценарний курси у приватній школі Анджея Вайди у Варшаві, а також багато курсів із самовдосконалення у сценарній і кінодіяльності.

"Головну роль у цьому відіграє ставлення героїв фільму до тварин"

Олександр Дріз, голова продюсерського центру "Фор-Пост", який працює з Робським над "Мавпою":

- Ми створили вже багато документальних фільмів. І вони доволі успішно демонструються не тільки на телебаченні, а й в кінозалах. Але ми помітили, що два наші фільми, в яких героями є тварини, здобули якусь особливу популярність. Це фільм "Заміновані вірністю" про бойову вівчарку-сапера Баді та фільм "Клітка для двох" про проблему використання диких тварин в цирках та зоопарках.

Ми розробили і подавали свого часу на конкурс УКФ проєкт художнього фільму "Тигролови", за мотивами книги Івана Багряного, але, на жаль, тоді не судилося. І от нарешті нова спроба з мавпою захопила нас.

Однією із сюжетних ліній фільму є пошук шляхів порозуміння і зрештою примирення двох світоглядів - східного і західного. І головну роль у цьому відіграє ставлення героїв фільму до тварин, тому саме мавпа стає в нас на чолі конфлікту і перетворює його на примирення.

Надія Грачова, продюсер "Фор-Посту":

Я повністю погоджуюсь зі словами Олександра та Влада. Окрім розважальної складової, у фільмі порушуються й соціальні проблеми. Це настільки важливі історії, що потрібно залучати якомога більше аудиторії до цієї стрічки. Для цього ми плануємо використовувати всі види комунікації: BTL-реклама, діджитал-реклама, робота у соцмережах, залучення медійних персон.

Ми зараз шукаємо бродкастера для того, щоб почати активно висвітлювати проєкт із самого початку зйомок. А ще ми вже подали проєкт на декілька пітчинг-форумів. Це надасть нам можливість представити наш проєкт провідним експертам, сейлз-агентам, дистриб’юторам, фестивальним відбірникам.

Реліз фільму заплановано на вересень 2022 року, оскільки на підготовку нам потрібно не менше 5-ти місяців, а знімальний період ми перенесли на 21-й рік.

Ганна Мамонова
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту