Римма Зюбіна про конфлікт в Молодому театрі: "Стільки добрих слів говорять лише на похороні, а я вже їх почула"

Сьогодні її впізнають, її люблять, її ролі чекають, як у театрі, так і в кіно. Адже Римма Анатоліївна - харизматична особистість, неординарна та глибока. Тому й так сильно різонула українських театралів і кіноманів новина про те, що Зюбіна пішла з Молодого театру, якому віддала 22 роки. "Йод" поспілкувався з акторкою.

Крім того, що вона безперечно талановита, вона одна з тих, хто сподобався українському кіно. Драма "Гніздо горлиці" (2016), де Зюбіна зіграла головну роль, завоювала масу призів, зокрема й українську кінопремію "Золота дзиґа" в шістьох номінаціях, а сама Римма стала тоді "Найкращою акторкою".

Кадр з фільму "Гніздо горлиці"

Недавній скандальний шум навколо неї почався після того, як Римма написала на своїй сторінці в Фейсбуці пост про те, що прийняла рішення піти з Молодого театру, і пояснила чому:

...Мене звинуватили в тому, чого я ніколи не робила. Свою правоту я не змогла довести. Зазвичай вислуховують обидві сторони конфлікту. Тим більше, що конфлікту з мого боку не було. Мене керівник вислухати не захотів. Повірив доносам, наклепам та перекривленій інформації. Змиритися с цією несправедливістю неможливо. Тому я вирішила піти…

Після цього Фейсбук вибухнув добрими словами на адресу улюбленої акторки.

Одразу згадалася Ада Роговцева та її образливе залишення Російської драми. Після цього Роговцева так і не прийняла пропозицію жодного зі столичних театрів, попри всі очікування шанувальників.

Сьогодні часи в театральному світі столиці інші, стало з'являтися багато різних театрів - і хороші актриси не такі залежні від ставки в держтеатрі. Але сам факт є дивним і безглуздим.

Молодий театр, може, й хотів би приховати ситуацію, яку громадськості до кінця поки що так ніхто і не пояснив. Але не вдалось. А на офіційній сторінці театру з'явився наступний допис:

Попри те, що Римма Зюбiна всім заявила, що подробиці конфлікту обговорювати не бажає, "Йод" все-таки додзвонився до актриси, аби краще зрозуміти цю історію.

"Мене ніхто не звільняв - моя трудова лежала вдома"

- Риммо, то що, кияни тепер не зможуть побачити у Молодому вистави з улюбленою акторкою? 

- Вони можуть побачити мене на інших театральний майданчиках столиці і не тільки. В репертуарі театру "Актор" є вистава "Схід-Захід", де  я виконую одразу кілька ролей. Також цього місяця почали співпрацю з одним із львівських театрів.

Моє рішення піти з Молодого - це моя особиста принципова позиція, мене ніхто не звільняв. Останні два роки я працювала в цьому театрі за контрактом, а трудова книжка, в якій 30 років трудового стажу, лежала на одному з телеканалів. 

- Говорять, що Андрій Білоус (худрук Молодого театру) - нормальна людина, то чого ж ви з ним не порозумілись?

- Я ще раз наголошу - конфлікту не було, але ще в червні виникла доволі дивна ситуація з однією зі знакових вистав Молодого за моєї участі. Два місяці театр був у відпустці, я сподівалась, що до початку нового сезону ситуація владнається, але цього не відбулось. 

З коллегами з Молодого театру.

- I ви вирішили піти?

- Ні, ми коротко поспілкувалися з Андрієм Федоровичем у вайбері, втім питання це не вирішило.

Звичайно, рішення піти з театру мені далося нелегко, адже Молодий - це 22 роки мого життя. Мій найкращий творчий період, моє становлення як актриси, тут я зіграла найцікавіший світовий репертуар. Зрештою, у мене в театрі залишилось багато друзів. I я їм дуже вдячна.

Втім морально-етичні стосунки в колективі для мене надзвичайно важливі. Я не зможу ходити по театру й дивитися деяким людям в очі, тому я просто прийняла рішення піти. 

- Виходить, якщо стався би діалог між вами та керівництвом, то все могло би бути інакше?

- Я готова була до діалогу, але тільки для того, щоб попрощатися. Про бажання зустрітися з керівником я написала йому, але відповіді не отримала.

- Але в будь-якому конфлікті існує дві сторони. 

- Я теж так вважаю. 25 жовтня я відіграла виставу “Це все вона”. А вже 30 жовтня іншу виставу за моєї участі зняли, мотивуючи це рішення лише моїм постом у Фейсбуці, де я подякувала своєму партнеру Олегу Коркушку, що ми були класною парою мами і сина у “Це все вона”.

Але приймати кадрові рішення, керуючись лише постами з соцмереж, як на мене, дивно.

- Але…

- Але життя продовжується. 😊 У мене буде постановка у Львівському духовному театрі "Воскресіння", про яку ми домовилися з Ярославом Федоришиним ще влітку. Я зіграю роль Барбари у виставі "Графство Осейдж". У січні починаються репетиції нового незалежного проекту “Дім Бернарди Альби” режисера Євгена Тищука.

Окрім того, є ще пропозиції із Сєвєродонецька з Луганського українського драматичного театру. Є плани щодо Театру "Актор", куди мене давно мене запрошує Слава Жила. Було ще кілька дзвінків від керівників різних театрів з пропозиціями співпраці. За що я всім безмежно вдячна!

- А ще ви записуєте для радіо "Культура" аудiо-книги. I це диво як гарно.

- На радіо "Культура" я начитала книгу Катерини Калитко "Земля загублених". А в груднi записуватиму аудіоверсію ще однієї книжки - "Доця" Тамари Горіха Зерня про подiї на Донбасi. Мене так вразила історія з книги, що я сама написала авторці та запропонували попрацювати.

Окрім того, у мене насичений графік творчих і менторських зустрічей. Найближчі - 21 листопада у Львові та 10 грудня в Києві в Національній медичній бібліотеці. Тож роботи цікавої і творчої багато. I це круто, що я маю можливість творити в атмосфері любові. Це дуже важливо.

- А що ваш чоловік з приводу подiй у театрi сказав? (Станіслав Мойсеєв був художнiм керiвником Молодого театру з 1996 по 2009 роки. - Авт.).

- У Молодому театрі залишилась лише одна вистава Станіслава Мойсеєва - "Дядя Ваня". Він уже подав у авторське агентство запит і вимагатиме від театру зняти виставу з репертуару. 

Але найголовнішою для мене в цій ситуації була реакцiя людей. В соцмережах я отримала стільки хороших щирих слів, що було аж ніяково читати їх при житті, бо, зазвичай, стільки доброго про людину говорять тільки на похороні (сміється).

Уявляєте, мені навіть зателефонував з Німеччини мій вчитель акторської майстерності, який викладав в Ужгороді в училищі культури лише три місяці, коли мені було ще 15 років.

За ці дні я отримала багато дзвінків від друзів-колег з інших театрів. Розчулила Олеся Жураківська, Кирило Бін, почула слова підтримки від Каті Степанкової та Ади Роговцевої - думка цих людей для мене особливо цінна. Заради цього й треба жити.😊

Фото: facebook

Ксюша Русановская
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту