"Ринок землі" по-ірландськи: як "Гіннес" оформив найвигіднішу оренду в історії людства

260 років тому в Дубліні сталася одна з найдивовижніших історій за всі часи цивілізації. І вона триває досі.

Цього тижня Верховна рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт про введення ринку землі. Як діятиме закон на практиці - поки що не ясно, бо буде ще друге читання і багато чого залежить від поправок, які внесуть або не внесуть.

Але в будь-якому разі зняття мораторію на ринок землі - позитив. А вже як розпорядяться українці своїм правом використовувати свою землю - справа кожного. Якщо мати розум і прозорливість, то можна не просто залишитися у вигоді, а й казково розбагатіти! Але для цього потрібно володіти таким даром підприємця, який був у Артура Гіннесса.

У 1759 році молодий і нікому не відомий пивовар уклав орендний договір зі спадкоємцями лорда-мера міста Дубліна Марка Рейнсфорда про оренду 4 акрів (1,6 гектара) пустиря на околиці, біля воріт Святого Джеймса - реальні міські ворота, через які в'їжджали до Дубліна.

Саме ті ворота

Ця земля була дарована Рейнсфордам, як спадкоємцям ексголови міста, й тривалі роки вони самі варили на ній пиво. Ось її, зі старою напівзруйнованою пивоварнею, і орендував у спадкоємців чиновника, які втратили інтерес до цього виду бізнесу, Артур Гіннесс. І став виробляти (не відразу, а трохи пізніше) в своїй перебудованій пивоварні напій, що через сторіччя є одним з найпопулярніших у світі - знаменитий темний стаут, названий його ім'ям.

Це вже після, набагато пізніше, були фінансовий успіх, вдалі рекламні кампанії, зокрема "Книга рекордів Гіннесса" (так-так, вона - на честь пива), мільярдна капіталізація бренду. А тоді все починалося з вдалої орендної угоди. Хоча вартість землі на пустирі була не такою вже дешевою - 45 англійських (Ірландія тоді була лише колонією) фунтів на рік. А сам Артур Гіннесс, який успадкував від батька статок у 100 фунтів, вважався якщо не заможною, то небідною людиною. Вся справа в терміні та правильному з юридичної точки зору укладанні договору. У ньому не враховувалася інфляція (про неї ніхто в XVIII столітті не здогадувався), ніхто не міг також припустити, що пустир перетвориться на центр європейської столиці із "золотою" землею. Й Ірландія зараз - незалежна держава. Але оренда-то - не з Ірландією, а саме з городянами Дубліна. Тому досі бренд-гігант платить за оренду 1,6 га землі, на якій продовжує функціонувати завод з виробництва "Гіннесса" (вже не єдиний у світі, але найлегендарніший), усе ті ж 45 фунтів на рік - 1405 гривень! Тому що закон - є закон.

Територія заводу в Дубліні.

При цьому спадкоємці та послідовники Артура Гіннесса не зловживають щастям, що звалилося на них. Створений батьком-засновником спеціальний благодійний фонд існує і нині. І щорічно виділяє 2,5 млн фунтів на допомогу та розвиток молодим підприємцям.

А правнук Артура Гіннесса, Руперт, керуючий компанією в середині минулого століття, навіть подарував країні та Дубліну два фамільні  будинки. У них (вони розташовані по сусідству) зараз базується Міністерство закордонних справ Ірландії.

Але за оренду заводської землі все одно компанія платить лише 45 фунтів.

А хочете дізнатися на який саме термін підписаний договір? Зрозуміло, що він дуже тривалий, але наскільки, можете уявити? Спробуйте вгадати!

Руслан Меженський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту