"Робитиму усе, щоб українці принаймні більше не плакали": повна інавгураційна промова Володимира Зеленського

Новообраний президент звернувся до 65 мільйонів українців по всьому світу – дослівний текст виступу у Верховній Раді.

"Йод" публікує повний текст виступу Володимира Зеленського у своїй першій промові після вступу на посаду президента України.

"Дорогі українці, після перемоги на виборах мій шестирічний син сказав: "Пап, я по телевізору бачив – кажуть, що Зеленський президент.  Виходить, що я теж президент?". І тоді це прозвучало як жарт дитячий. Але згодом я зрозумів, що насправді це – істина. Тому що кожен з нас – президент. Не 73%, які за мене голосували, а всі 100% українців. Це -  не моя, це – наша спільна перемога. І це наш спільний шанс, за який ми несемо спільну відповідальність. І щойно не тільки я приймав присягу, кожен з нас поклав руку на Конституцію, і кожен з нас присягнув на вірність Україні.

Уявіть собі гучні заголовки: "Президент не платить податки", "Президент на підпитку промчав на червоне світло", "Президент потихеньку краде, бо всі ж так роблять"… Ви згодні, що це – ганьба. Ось що маю я на увазі, коли кажу, що кожен із нас – президент. Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за Україну, яку ми залишаємо своїм дітям. Кожен з нас на своєму місці зможе зробити усе для розвитку України.

Європейська країна починається з кожного. Так, ми обрали шлях до Європи, але Європа – не десь там. Європа – вона ось тут (показав на голову – Прим.авт.). І коли Європа буде ось тут (показав на голову – Прим.авт.), вона буде і ось тут (показав на зал – Прим.авт.), вона буде в Україні. І це наша спільна мрія.

Але у нас є і спільний біль. Кожен з нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен з нас – переселенець. Ті, хто втратив власний дім, і ті, хто відкрив двері власного дому, розділивши цей біль. І кожен з нас – заробітчанин. Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині. Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність. Але ми все це подолаємо. Бо кожен з нас – українець.

Ми всі – українці. Не існує більших чи менших, правильних чи неправильних. Всі українці – від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя, у Львові, Харкові, в Дніпрі і в Одесі – ми всі – українці. І ми маємо бути єдині, бо тільки тоді ми – сильні.

І сьогодні я звертаюся до всіх українців у світі. Нас – 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь, нас – 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля. Українці – в Європі і Азії, в Північній та в Південній Америці, в Австралії і в Африці… Я звертаюсь до всіх українців на планеті – ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати сильну і успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство.

Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно – привезіть, будь ласка, нам свої знання, свій досвід і ментальні цінності. Все це допоможе нам розпочати нову епоху.

Скептики скажуть – це фантастика, це неможливо. А може це і є наша національна ідея – об'єднавшись, зробити неможливе, всупереч усьому. Згадайте, будь ласка, збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи – коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися та захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив.

І це – наш шлях, ми повинні стати ісландцями – у футболі, ізраїльтянами – в обороні рідної землі, японцями – у технологіях, швейцарцями – в умінні щасливо жити один з одним, не зважаючи на будь-які розбіжності.

І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Мене часто питали: "А на що ви готові заради припинення вогню?". Дивне запитання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей?! На що?! Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули – я готовий на все. І я точно не боюся приймати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги. І якщо буде треба – я буду без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир, не втрачаючи наші території – ніколи.

Історія – несправедлива, це правда. Не ми розпочали цю війну. Не ми почали – але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу. Но я уверен, что первым шагом для начала этого диалога станет возвращение всех украинских пленных

Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне, бо неможливо втратити те, що й так наше по праву. І Крим, і Донбас – це українська земля, де ми втратили не тільки території, де ми втратили найголовніше – людей. И сегодня мы должны (я уверен – они нас слышат) возвращать их сознание, мы потеряли это сознание. За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Они – не чужие, вони – наші, українці. Ми всі – українці, де б ми не жили. Бо українець – це не в паспорті, українець – це в серці.  

Я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну, наших героїв – як україномовних, так и русскоговорящих. Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які віддають життя за країну кожного дня. І я зроблю все, аби ви відчували повагу. Це – гідне, а головне – стабільне грошове забезпечення. Це ваші гідні житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин. Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця. Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні. Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві.

Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: "Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою".

І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: "Ми нічого не можемо зробити". Неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори! Зробіть це. І люди оцінять.

Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу? Дарма, бо це кажу не я, а народ України. І моє обрання доводить – громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей відкатів, потоків, дерибанів.

Ми збудуємо країну інших можливостей. Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу. І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень.  Бо Президент – не ікона, не ідол, Президент – це не портрет.  Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.

Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож… Шановні депутати!  Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день. Я бачу в цьому один плюс – це значить, ви готові працювати.

А тому прошу вас ухвалити:
1. Закон про скасування депутатської недоторканності.
2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.

А також. Прошу звільнити з посад:
1. Голову Служби Безпеки України.
2. Генерального Прокурора України.
3. Міністра оборони України.

Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку – достатньо. У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення. Повісьте усі медалі собі. Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори.

Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання.  Слава Україні!

І наостанок. Дорогий народе!  Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися.  Це була моя місія.  Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали".

💪💪💪

Відсьорбни скоріш 100 грам – і мерщій у Телеграм!

Ти не п'єш? Кури бамбук – і скоріш до нас в Фейсбук!

Петро Йодченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту