Сценарний експерт проаналізував трансформації героїв "Гри престолів": Це був гідний фінал унікального шоу

Відомий сторітелер Сергій Гаврилов розповів “Йоду”, чому вбили Дейенеріс, відправили у заслання Джона Сноу та обрали королем саме Брана… А також, чому закінчення серіалу не могло бути кривавим.

Телесага "Гра престолів" закінчилася кілька днів тому, але в мережі не вщухають обговорення фінального епізоду. Хтось очікував від серіалу більшої жорстокості, хтось назвав його передбачуваним…

Допомогти нам розібратися, чи впоралися творці проекту зі своїм завданням, ми попросили Сергія Гаврилова, відомого в Україні скриптдоктора (людина, яка шукає слабкі місця в сценаріях), викладача та автора книги "Всі крапки над "І"сторією: Сторітелінг для сценаристів, письменників та блогерів".  

Фото: Elena Photonika

Шаленство Дейенеріс не було раптовим

- Сергію, тепер, коли серіал закінчився, скажіть, чи очікували ви, що розв'язка буде саме такою або приблизно такою?

- Не можу сказати, що я очікував чогось конкретного від фіналу, але дуже вдячний авторам, що зробили його таким відверто пацифістським і глибоким.

- Проте не всім сподобалося, що у фінальному сезоні зробили з їхніми улюбленими героями. Як ви можете пояснити зміни, що відбулися з Дейенеріс?

- Для мене її шаленство не було раптовим. Вона пройшла архетипові психологічні стани: Жертва – Спаситель – Кат. Те, що багато хто з глядачів не відслідив її перетворення на монстра під прекрасною оболонкою, говорить про безперечну майстерність творців серіалу, а не про недоумкуватість, у якій їх багато хто звинувачує.  

У кожного героя має бути таємниця, яка відкриється лише у фіналі. Вищий пілотаж, коли ця таємниця перетворює недолік героя на його перевагу або губить його.

Наприклад, жила на світі дівчинка-сирітка та мріяла бути Королевою. Вона була цілком беззахисна перед агресивним світом, та одного разу вона порушила зону комфорту - зробила крок у полум’я змін і вийшла з нього з дарунками. Вона змогла зберегти і виплекати ці дарунки у важких випробуваннях, але не помітила, як це зробило її більш жорсткою не тільки зовні, а й зсередини. І під час найголовнішого вибору у своєму житті -  між Любов’ю і Ненавистю - вона обрала друге…

Тож, опинившись перед своєю заповітною мрією, єдине, на що Дейенеріс була здатна, - помститися цій мрії за те, що та так довго була недосяжною. Дракаріс!

Фото: HBO
Фото: HBO

- Проте фанати пишуть: "Але ж вона була така хороша..."

- Вона була приваблива, одержима і по-своєму справедлива. Вона вважала справедливим те, що має зайняти трон. І щоразу між милосердям і справедливістю обирала друге. Ми приймали це, бо між нею і троном були лише самі поганці.
Та от у кульмінації своєї Подорожі вона опиняється в ситуації, коли між нею і її омріяною метою стають невинні та коханий. І що ж робить прекрасна Дейенеріс? Знов обирає справедливість, але насправді зраджує їй. Вона вже знає (хоча й не усвідомлює), що у Джона більше прав на трон. Тож суб’єктивна справедливість трансформується у ненависть до всіх, хто їй заважає.

- Чи обов'язково їй треба було помирати? 

- Джон мусив це припинити, бо вона почала становити загрозу всьому, в що він вірив. Дейенеріс втратила здатність любити, тож, на мою думку, вони не змогли бути разом не через те, що родичі, а через те, що він все ще людина, а вона - ні.
Вона думала, що може зігрітися в чийсь любові, та сама була вже не здатна дати щось натомість. І в контексті того, що він - оживлений мрець (розтоплений Лід), а вона - випалена душа (всепоглинаюче Полум'я) - це дуже трагічно, дуже поетично і дуже сплетено з назвою саги Джорджа Мартіна.

Джон не став королем, але став героєм та вождем

- Тим не менш, багато хто розчарувався у Джоні Сноу. Фанати вважають, що він майже не змінився. Наприкінці ми бачимо його приблизно в тому ж місці, де й спочатку. Це справді так?

- Не бачити змін, які відбулися з Джоном Сноу, на мій погляд, досить складно для тих, хто хоч трохи обізнаний із жанром фентезі. Відлюдькуваті бастарди часто стають королями. Це кліше, яке сценаристи GOT уміло використали, але зруйнували.
Джон не став королем, але напевно став героєм і вождем, для якого суспільне вище за особисте. Так, у нього не дуже велике плем’я, але воно його.

- Чи був Джон найвдалішим претендентом на трон з точки зору сторітелінгу?

- Він був дуже  гарним претендентом на трон, але, якби він таки став королем, це було б кліше.

- Навіщо тоді була потрібна вся ця інтрига з його походженням?

- Інтрига – один з найсильніших засобів утримання уваги.

- Кажуть, що творці серіалу відзняли два варіанти розв’язки для Джона Сноу. За однією - він мав померти. Яка з них, на вашу думку, краща?

- Вважаю, що одного разу для нього було достатньо.

Фото: HBO

Чому Бран?

- Бран був найкращим кандидатом на трон? Адже його коронацію теж багато хто з фанатів передбачив...

- На мою думку, так. Персонажна арка "Молодший син-Каліка-Надлюдина-Король мимоволі" не така очевидна. Молодший син лорда, в якого майже немає шансів на трон, стає ще й калікою, а потім надлюдиною і королем.

- Хто ще міг би стати ідеальним королем з точки зору сторітелінгу?

- Будь-хто, від кого це найменш очікували.

Фото: HBO

Джейме мав бути з коханою найважчої для неї миті

- Однією зі складних у серіалі була історія Джейме Ланістера? То хто він все ж таки - зрадник або герой? Та чи міг такий персонаж зрештою одружитися з Брієнною, ростити діточок та жити під крилом Старків?

- Джейме – чудовий персонаж, який проходить шлях від пихатого мерзотника до людини честі, готову на все заради кохання. Не думаю, що він пробачив би собі, що не був з коханою найважчої для неї миті. На мій погляд, інше завершення його шляху було б менш драматичним.

Фото: HBO
Фото: HBO

Логічні несподіванки

- Чи логічним було те, що віддані Дейенеріс бездоганні на чолі із Сірим Хробаком та дотракійці після її смерті просто пішли?

- Вони втратили те, що їх рухало вперед. Тож логічно, що в них, як і в багатьох інших, відбулося емоційне вигорання.
Білі ходоки розсипалися після загибелі Короля ночі. Військо Дейенеріс з її смертю перетворилося на натовп знесилених і розчарованих людей. Цілком логічно для даного жанру.

- Наскільки логічним було те, що Сансу благословили на окреме царювання? Саме тієї миті, коли Джона відіслали геть?

- Для мене - абсолютно. Бо ж вона перша в черзі на корону Півночі, та ще й позбавилася суперниці руками Джона, розказавши про його таємницю Тиріону.

- Були в серіалі персонажі, яким ви не повірили?

- На мій погляд, у серіалі з такою кількістю персонажів, правдоподібними можуть бути лише основні. Решта - мають просто виконати свої функції.

Кривавий фінал був би гіршим варіантом

- "Гра престолів" завжди була  безжальною до своїх героїв, тому всі очікували на кривавішу розв’язку. Ніхто не чекав, що зло буде покарано, а майже всі позитивні персонажі виживуть. Як ви вважаєте, чи справді фінал серіалу ідеальний?

- Завдання будь-якого драматурга зробити фінал неочікуваним і суперечливим. На мій погляд, це вийшло на всі сто. Суперечки не стихнуть ще довго, а це одне із завдань “вічно зеленої франшизи”, якою GOT безперечно стала. Тому ідеально чи ні, а творці свого досягли – створили безпрецедентне шоу, за яким слідкували десятки чи навіть сотні мільйонів людей.
Щодо виживання більш-менш позитивних персонажів, у мене особисто не має заперечень. Якщо хтось вважає, що це не реалістично, то, мабуть, мусить згадати, що це все ж таки фентезі. Хоча й натуралістичне (усміхається).😊

Фото: HBO

- А був би фінал, де всі помирають, гіршим варіантом?

- Безумовно. Я завжди прошу своїх студентів та колег не залишати глядача у точці "гірше не буває", а давати хоча б натяк на те, що життя триває - надія є.
Ми неусвідомлено чекаємо від історій якогось секрету, який допоможе нам покращити життя. Це не шаблон - це еволюційний інструмент виживання. Він поза межами індивідуальних чи групових очікувань.

Вдала історія - це інструмент виживання спільноти. Тиріон в останній серії каже про це. Немає в світі нічого могутнішого за вдалу історію. Так от, вдала історія - та, що дає рецепт покращення життя.

При цьому фінал може бути трагічним, як у "Ромео і Джульєтті", наприклад. На особистому рівні - трагедія, а на суспільному - припинення безглуздої ворожнечі родів. А значить, збільшення шансів на виживання представників обох.

Індивід може прагнути смерті головного героя, коли в нього самого запущений неусвідомлений механізм саморуйнування. Спільнота ж ніколи сама не націлиться на самознищення. Але це може зробити сильна та токсична історія.

Я зараз не про мораль. Якщо автор хоче бути токсичним і труїти своїх читачів мортидними (деструктивними) посиланнями, це його право. Я лише хочу, щоб він робив це усвідомлено.

- Тобто коли йдеться про серіал з таким сильним впливом та популярністю, це могло би бути навіть небезпечно для суспільства? Наприклад, у плані настроїв?

-Звісно (усміхається)😊. Сильна історія - взагалі зброя масового ураження. Ми живемо в умовах інформаційних війн, тому зараз просто необхідно розвивати здорову критичність, щоб  протистояти масовим маніпуляціям.
Сторітелінг допомагає розібратися, що відбувається на рівнях глибших за "подобається/не подобається". Він дає інструмент, як саме закласти БУДЬ-ЯКУ ідею в голову слухача/глядача.  А от яка саме це ідея - цілюща чи токсична - цілком залежить вже від автора.

Саме тому я у захваті від пацифістського посилу фіналу. Ніяких свят на горах трупів. Випалені тривалою ворожнечею, спустошені люди. Це ж класика фентезі, тільки по-новому. Те саме було у фіналі "Володаря перснів". Отруєний впливом Єдиного персня, Фродо вже не має сил щось будувати. Йому потрібен відпочинок - "геройська пенсія" (усміхається).

Тому й у фіналі такої кривавої саги не могло бути гучних свят і щасливих діточок. Люди отруєні ненавистю. Тепер їм необхідно якось очиститися, щоб повернутися до мирного життя.

Фото: HBO и Elena Photonika

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту