Секс в історії столиці від авторки "Грішного Києва": Коли мер помирає в борделі - це скандал

Відомий столичний гід Тетяна Адамус розповіла "Йоду" про життя куртизанок і секс-скандали ХІХ століття, а також про вулицю червоних ліхтарів у Києві.

Тетяна Адамус -  гід, історик за освітою, яка за допомогою нестандартних тем привертає увагу киян до історії рідного міста. У першій частині інтерв'ю вона розповіла нам про свою найпопулярнішу екскурсію "Місто відьом" та природу нашого тяжіння до містики. 

Цього разу ми обговорили пікантнішу тему, одну з найпопулярніших екскурсій пані Тетяни - "Грішний Київ"

Сексуальність як частина духовних і тілесних потреб

- Тетяно, відьомство і сексуальність - найпопулярніші теми ваших екскурсій. Вони пов'язані між собою?  

- Дуже. У мене навіть є лекція "Відьомська звабливість". У популярній культурі відьму вважають дуже еротично привабливою, а колись інквізиція зображувала шабаш як сексуальну оргію. За кордоном про це написано чимало книжок - зокрема, наукових. 

Мені подобаються нестандартні теми. Про сексуальність я можу говорити багато і вільно. І це потрібно робити, адже вона частина, як наших тілесних, так і духовних потреб. Недарма кажуть, що оргазм, насамперед, у голові.

Коли борделі були легальними

- Як з'явилася ідея проводити "грішні" екскурсії?

- Одного разу я випадково натрапила на інформацію, що колись київські борделі були легальними. Почала шукати й нашукала на цілу екскурсію і декілька лекцій. 

- Чи багато відомо про цей "пікантний" період в історії столиці?

- Науковцями-істориками ця тема не досліджена взагалі.  Але про неї чимало писали в художній літературі - згадайте знамениту "Яму" Олександра Купріна, також є спогади людей, які тут жили.

Багато інформації знайшла в російській науковій літературі. Тоді влада всюди насаджувала однотипне правління. Відповідно, ситуація з цим ремеслом усюди була схожа. 

Наприклад, і у них, і у нас намагалися боротися з гомосексуалізмом. Це вважалося кримінальним злочином. Тож таким людям доводилося пристосуватися, ховатися.

Деякі куртизанки ставали графинями

- У нас образ повії або романтизований, або депресивний, як у романі Панаса Мирного ("Повія"). Як насправді? В Києві були тільки повії чи куртизанки (сьогодні їх частіше називають ескортницями або утриманками. - Ред.) теж?

- І одні, й інші. Повії були різні: від дешевих вуличних до дуже дорогих. Формати роботи також існували різні: одні працювали в борделях і були підзвітні поліції, інші - вдавалися до шахрайства, чи видавали себе за чесних жінок, щоб заробляти побільше.

Були жінки, які мусили заробляти на хліб насущний. За рік-два знедужали та вмирали на вулицях.

Але й були багаті успішні куртизанки, яким іноді вдавалося дуже добре вийти заміж. Найзнаменитіша - Софія Потоцька

Це яскравий приклад жінки невідомого походження, якій вдалося вийти заміж за київського воєводу і стати графинею. 

Софія Потоцька, 1805 р., автор невідомий. Фото: wikipedia.org

Менш відома її невістка Емілія Потоцька, яку називають найуспішнішою київською куртизанкою. Вона походила з польської шляхти, крутила роман з генерал-губернатором Дмитром Бібіковим (його ім'я до революції носив бульвар Тараса Шевченка у Києві). У неї були свої драматичні історії.  

Складність у тому, що навіть у вузьких колах куртизанок не називали справжніми іменами. У листах або спогадах зазвичай писали так: гуляв з пані Ш. Або з пані К. Спробуй зрозумій, що це була за жінка.

Найчастіше, як і в Європі, утриманками багатих аристократів Києва ставали жінки з акторського середовища.

Про київські секс-скандали

- Звісно, вони були завжди. Та, на жаль, про це писали не так багато, як зараз. Відома історія, коли цивільний губернатор Сергій Гудим-Левкович у віці 43-х років помер у борделі. 

З одного боку, у 1843 році борделі були легалізовані владою. З іншого, все ж таки широкий загал вважав, що це розпуста та гріх, а традиційна цінність - сім'я. Тому коли мер Києва помирає в борделі - це скандал.

Місцева влада намагалася якось його пригасити: газетам заборонили про це писати, а на його похороні мали бути присутніми вихованки жіночого пансіону, яким він опікувався. Таким чином хотіли показати, що Гудим-Левкович був людиною з традиційними цінностями, займався благодійністю та робив добрі справи. Але це мало прямо протилежний ефект - бо більше було схоже, ніби гарем прийшов на похорон свого султана.

Але, як я кажу на екскурсії "Грішний Київ" - бордельне ремесло не можна взяти і видерти з контексту. Воно не існувало само по собі. Це яскравий показник того, як мінялося наше суспільство. Київ з тихого, порівняно патріархального містечка на 30-40 тисяч душ став великим індустріальним центром, транспортним вузлом, частиною європейської комерції. І яскравий розвиток борделів - це власне символ того, як розвивалася сама столиця.

- Тобто люди реагують на пікантну назву, а самі знайомляться з історією Києва?

- Власне, це моя мета - навчати, граючи. Я намагаюся розповідати про це в контексті нашою епохи, історії, суспільства.

Перша вулиця червоних ліхтарів - Андріївський узвіз

- А вулиця червоних ліхтарів була в Києві? 

- Так. Перша така вулиця - це Андріївський узвіз. І борделів там було багато. І паломники спускалися по ньому на Поділ. Тобто він був "туристичною" вулицею, але не так, як зараз.

У 1850-х роках борделі виселили з Андріївського узвозу. Вони перебралися в район вулиці Еспланадної. Пізніше - на Ямську (саме її було увічнено в повісті Купріна "Яма". - Авт.). Вони весь час кочували. 

Пишуть, що на початку ХХ століття у центрі Києва було чимало борделів, тому що попит породжує пропозицію, а попит був величезний.

Андріївський узвіз та Андріївська церква XIX сторіччя. Фотограф Франц де Мезер

Сексуально-сімейні традиції киян та селян

- А що відомо про сексуальне життя в київських родинах? 

- Звісно, не всі ходили по борделях. Передусім, коли говоримо про інтелігенцію, аристократію. Але сімейне сексуальне життя киян того часу не було дуже яскравим, тому що традиційні цінності взагалі не передбачали жіночої сексуальності. Завданням жінки було народжувати дітей, займатися оселею, а секс більше сприймався як задоволення чоловічих потреб.

Про те, що жінки теж можуть чогось хотіти, заговорили лише у ХХ столітті. Почалися феміністичні рухи, про жіночі сексуальні потреби писав Фройд.

- Сексуальні іграшки тоді вже були? 

- Звісно. Коли з'явився фотоапарат - почали робити еротичні листівки. Той самих Купрін згадує, що дівчата часто були одягнені, як гімназистки, жокеї, студентки… Але чи було це вдома - важко сказати. 

Знову ж таки, в Києві була одна культура, а в селі - свої нюанси. Про "притули" на сільських "досвітках" та "вечорницях", коли дівчата і хлопці спали разом, тільки зараз починають говорити. 

Траплялися й такі випадки: працює жінка десь у полі, далеко від дому, а по дорозі їде якийсь пан чи чоловік з іншого села. Напав на неї, зґвалтував - та й поїхав собі далі. І все. Вона не може притягти його до відповідальності та покарання. Народжує малюка, який росте поруч з дітьми від її чоловіка. І таких випадків було чимало.  

Деяким гідам туристи пропонують секс

 - А хто найчастіше приходить на такі екскурсії - чоловіки або жінки?

- Зазвичай до мене приходять парами. Але якщо на містичних екскурсіях це частіше подруги, то на "Грішному Києві" зазвичай хлопець і дівчина. Відсоток чоловіків тут все ж вищий. 

Загалом для дівчат-гідів може бути проблемою той факт, що для деяких категорій іноземців Київ має імідж міста, де існує секс-туризм. Я з цим не стикалася, бо переважно працюю з українцями, але колеги розповідали. Може бути запит на індивідуальну екскурсію, два дні ви обговорюєте, які місця краще подивитися, а потім ця людина каже: "А що ти зі мною ніч не проведеш?", "Скільки коштує ніч?", "Ти хочеш зі мною сексу?".

Диму без вогню не буває. Мабуть, зараз є багато дівчат, які надають такі послуги. Але хотілося б, щоб у Києва був кращий імідж, а не просто міста, де можна задовольнити свої сексуальні потреби. Хочеться, щоб краще розвивався туризм, щоб влада йшла людям на поступки, а не обмежувала діяльність.

Що більше у нас незвичайних екскурсій, то більше люди цікавляться історією. Що кращі умови для гідів, які працюють з іноземцями, то краще ми можемо презентувати місто. І тоді туристи приїжджатимуть до нас частіше. 

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту