Що буде з нашою свободою та приватністю після коронавірусу: ризикуємо перетворитися на ходячі штрих-коди

Під приводом захисту громадського здоров'я уряди країн світу дедалі більше посилюють стеження та контроль за своїми громадянами. Розбираємося, чому це небезпечно.

Йод.media продовжує розповідати, як житимемо після коронавірусної пандемії. Ми вже прогнозували, що буде з роботою та офісним життям, подорожами, освітою, модою, ресторанами та спортом. На черзі дуже делікатна тема – що буде з нашим приватним життям, свободами та правами. Адже за час пандемії уряди великої кількості країн випробували безліч систем для стеження за громадянами. Чи позбудемося ми цього тотального нагляду та контролю, коли COVID-19 нарешті дасть нам спокій? Та чи зможемо тепер коли-небудь почуватися такими ж вільними, як у докоронавірусні часи?

Що обираєте – здоров'я чи приватність?

Останніми роками триває велика битва за нашу конфіденційність. Коронавірусна криза може стати переломним боєм. Адже коли люди мають зробити вибір між приватністю та здоров’ям, вони зазвичай обирають здоров'я,

- пише у своїй авторській колонці для Financial Times Ювал Ной Харарі, один з найвідоміших футурологів сучасності. 

Однак не лише він, а величезна кількість вчених, правозахисників, політиків, юристів та просто небайдужих громадян по всьому світу нині б'ють на сполох: пандемія та карантин призвели до дуже неприємної ситуації не лише в секторі охорони здоров'я. Під загрозою опинилося дотримання невід'ємних прав людини, гарантованих міжнародним правом та законами країн. Зокрема, право на приватність, невтручання в особисте життя, особисту недоторканність та вільне пересування.

Виходячи з коронавірусної небезпеки, уряди більшості країн світу закручують гайки населенню, встановлюють за ним тотальний контроль та випробовують дедалі новіші та досконаліші системи стеження за громадянами. Звісно, у часи глобальної кризи подібні заходи можуть бути доцільними. Однак, зазначають експерти, є одна надважлива деталь: якщо люди мовчатимуть, якщо вони не будуть проти, після пандемії ці заходи нікуди не зникнуть.

"Попросити людей вибрати між приватним життям та здоров’ям, насправді, є коренем проблеми. Тому що це помилковий вибір. Ми можемо і маємо насолоджуватися і приватністю, і здоров’ям. Ми можемо захищати своє здоров’я та припинити коронавірусну епідемію не шляхом встановлення тоталітарних режимів нагляду, а скоріше шляхом надання можливостей громадянам. Якщо нам не вдасться зробити правильний вибір, ми можемо відмовитися від своїх найцінніших свобод, думаючи, що це єдиний спосіб зберегти своє здоров'я,
- пише Ювал Ной Харарі.

Не сховаємося навіть під маскою

Нині вже мало хто пам'ятає, що ще зовсім недавно системи розпізнання облич вважалися серйозною загрозою. Рік тому тривала серйозна дискусія про те, що подібні механізми є небезпекою для приватного життя. Тож на рівні влади окремих країн та регіонів встановлювалася заборона на їхнє застосування. Наприклад, у 2019 році за заборону цієї технології, зокрема в поліції чи транспортному управлінні, проголосували в Сан-Франциско. Тоді там заявили:

Технологія сканування обличчя несумісна зі здоровою демократією. Інші міста мають взяти наш досвід на озброєння та встановити подібні гарантії для захисту безпеки людей та громадянських прав.

Що ж маємо нині? За час карантину прогрес у розпізнаванні людей став таким величезним, що у Китаї навчилися навіть вгадувати обличчя, приховані під масками.

І це далеко не всі технології, які в коронавірусні часи проникли у наше життя. Перелік засобів та приладів, що нині використовуються для відстеження пересування людей, їхніх контактів, взаємодії та стану здоров'я, просто вражає. Браслети на зап'ястку та щиколотці, спеціальні додатки, що стежать за людьми через GPS та Bluetooth, програми, що моніторять, чи не пересікалася людина з хворим на COVID-19, безконтактні температурні скринінги, які ми можемо навіть не помічати, та онлайн-щоденники, які збирають показники нашого самопочуття, сотні камер у транспорті, на вулицях та у більшості громадських місць. 

Цей наступ технологій не обійшов і Україну. Зокрема,  у нас запрацювала програма "Дій вдома", яка контролює проходження самоізоляції (для людей, що повернулися з-за кордону).

Методи доволі суворі. Особисто вам вони нічого не нагадують? Деякі держави, наприклад, Індія, навіть не приховують – це майже ті ж техніки, що використовуються для відстеження кримінальних злочинів. Однак враховуючи, що більшість з нас ні в чому не завинила, стає якось не по собі.

А ще більше моторошно від тенденцій, за якими зрозуміло - технології та стеження не залишать нас і після пандемії. Наприклад, Таїланд створює спецпідрозділ поліції для слідкування за туристами. Тепер правоохоронці контролюватимуть маршрути та пересування відпочивальників через спеціальний додаток для смартфонів. Тобто тотального контролю не вдасться уникнути навіть на відпочинку.

Якщо все піде за китайським сценарієм…

"Коли ми бачимо, що застосовуються надзвичайні заходи, особливо сьогодні, від них зазвичай важко відмовитися згодом. Надзвичайні заходи мають тенденцію до розширення. Тоді влада поступово звикає до нових повноважень. Їй це починає подобатися,

- каже Едвард Сноуден, колишній працівник ЦРУ та АНБ США.

Оскільки більшість країн світу у боротьбі з епідемією за рольову модель взяли китайський шлях, то населення планети ризикує перетворитися на ходячі штрих-коди. У прямому сенсі цього слова. Бо у КНР, окрім жорсткого карантину, запровадили спеціальну програму Alipay Health Code для контролю громадян, яка присвоює їм так звані коди безпеки. 

При реєстрації у ній, жителі відповідали на запитання про самопочуття та стан здоров'я, до цієї інформації підтягувалися чи не всі дані, що були відомі про користувачів з різноманітних онлайн-гаманців, інтернет-магазинів та інших порталів.

На основі зібраної інформації людині присвоювався один з кольорових QR-кодів – зелений (давав право вільно пересуватися), жовтий (зобов'язував сидіти тиждень у самоізоляції) чи червоний (відправляв на двотижневий карантин). Жоден громадянин не міг вийти з дому, попередньо не відсканувавши свій код.

За інформацією розслідувачів, небезпека полягає у тому, що цей додаток не просто вирішував, чи є хто-небудь "заразним", а й передавав усі зібрані персональні дані до поліції та інших державних установ.

Таким чином COVID-19 значно допоміг владі Китаю просунутися у реалізації Системи соціального кредиту, яка діє з 2010-х років. Вона полягає у тому, що усіх громадян КНР за допомогою інструментів масового спостереження та технологій аналізу великих даних оцінюють за різноманітними параметрами, встановлюючи їхній суспільний рейтинг (фактично – розподіляючи на певні класи). Метою системи називають "побудова соціалістичного гармонійного суспільства".

Серед параметрів - чесність у державних справах, комерційна цілісність, суспільна цілісність, судова достовірність. А от тепер, схоже, ще й стан здоров'я.

Якщо Система визнає китайця "ненадійним", йому забороняють працювати в держустановах, відмовляють у соцзабезпеченні, можуть відмовити в авіаквитках чи місцях у потягах, не заселять у хороший готель або не пустять до ресторану, не приймуть його дітей до престижних навчальних закладів.

І тут виникає запитання – чи готові ті країни, яким подобається китайський досвід боротьби з епідемією, запровадити і в себе подібні системи? І чи допустимо, навіть нібито для суспільного блага, легалізувати настільки тотальну систему спостереження?

Такий шанс не згає і бізнес

Сама дискусія стосовно того, чи можна жертвувати ключовими принципами демократії, зокрема право на приватне життя, заради зупинення вірусу, є дуже небезпечною, кажуть аналітики Центру європейських політичних досліджень (CEPS) і додають: у такому випадку приватне життя може стати однією із жертв COVID-19:

Це не перший і останній раз, коли уряди стикаються зі спокусою технологічного масового нагляду задля безпеки суспільства. У майбутньому, особливо з прогресом таких методів штучного інтелекту, як розпізнавання тіла та обличчя, спокуса зайнятися детальним моніторингом стане сильнішою, а потенційні вигоди зростуть разом із супутніми ризиками. Ось чому встановлення чітких меж у цьому питанні є важливим і під час надзвичайних ситуацій, і під час менш обмеженого способу життя.

Свої заяви стосовно того, якими саме мають бути кордони нашої приватності, вже зробили у Раді Європи та ООН. Та, за оцінками аналітиків, коронакриза настільки прискорила технологічний прогрес та надала йому таких важелів управління, що у перспективі ми всі потрапимо під тотальний контроль. І навіть якщо зібрані дані не використовуватиметься проти нас, то знадобляться, щоб нав'язати нам певні товари чи послуги. Бо бізнес теж не втратить таку нагоду.😊

Успіх біометричних технологій означає, що наші фізичні особливості стають дедалі читабельнішими – ніби людські штрих-коди - в результаті продукти та послуги стають персоналізованими як ніколи,

- говорять фахівці Accenture.

Юлія Мамойленко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Кирилл Лещенко
Приятная статья. В отличие от мерзкой действительности, где методы китайских красных фашистов пытаются втюхать как единственно возможные.
5 серп 2020 р., 20:56
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту