Щоденник заробітчанина, частина 3. Тютюново-алкогольні хитрощі по-українськи

Записки українського гастарбайтера, який декілька місяців тому, глянувши на дійсність, що його оточує, "психанув" і, як і мільйони українців, вирішив спробувати щастя "за бугром".

У попередніх нотатках "Щоденника" Олександр розповів про пошук роботи в Україні, пригоди на кордоні, а також про адаптацію та перші дні роботи на заводі під Будапештом, де виробляють корейські телевізори.

У цій частині "Щоденника" – про побутові та медичні нюанси, сигарети й алкоголь. 

Погана вода та диво-пиво

Так! "Губить людей не пиво, губить людей вода"! У цьому я переконався на власній шкурі, причому в усіх сенсах.

А сталося це після того, як упродовж тижня, щоранку, за звичкою я випивав натщесерце склянку води з-під крана. На смак і колір вона солодкувато-жовтувата. Нічого, думав я, мабуть, у них, в цивілізованій Європі, так треба.

З'ясувалося, так треба, щоб у мене з'явилися нудота й дискомфорт у шлунку, а шкіра обличчя почала свербіти й лущитися. Інтуїтивно вирішив - це у мене алергія на угорську воду. Перестав пити цю рідину з крана - і невдовзі здоров'я нормалізувалося.

А коли ввів у свій раціон харчування декілька бляшанок угорського пива (увечері) - взагалі "жити стало легше, жити стало веселіше". Сон покращився, апетит вранці чудовий, шлаки в унітаз відлітають на раз і живіт не росте! Дивина!

До речі, угорське пиво мені й на смак сподобалося. Найбільше - Soproni та Kobanyai. І хоча Угорщина славиться не хмільним напоєм, а винами, місцевий пивас доволі гідний: солодкуватий з гірчинкою та приємним ароматом.

А ще я полюбив Lowenbrau. Хоч це й німецьке пиво, але виробляють його в Угорщині, і технологій дотримуються. Смачно та дешево - 200 форинтів (близько 20 грн.) за банку 0,5 л! В Україні воно коштує близько 50 грн.

Вирусна атака та беззубий батальйон

Приїхав я до Угорщини в сезон весняного авітамінозу. Березень. Уже не холодно, але й не так тепло, як хотілося б. Зате для вірусів самий час.

На заводі сховатися від колег, що безустанку чхають і кашляють ніде, навіть у туалеті. У нашому "готелі" земляки-заробітчани теж сопель нахапалися - і давай-но ділитися "мікрофлорою" один з одним. Що робити? Я не іпохондрик, однак хандрити не охота. Але не сховаєшся ж під ліжком від грипу.

Одним з останніх зловив заразу і я. Справитися "народними засобами" не вдалося, тому довелося активувати перевірений "антивірус", а точніше - антибіотики, привезені з України. Добре, що взяв їх із собою. В Угорщині такі ліки продаються тільки за рецептом і в рази дорожче.

До речі, хворіти тут - у принципі дуже дорого. Наприклад, одноразовий візит до стоматолога обійдеться не менше 2000 грн (консультація + лікування/видалення). Може, тому багато угорців, що працюють на заводі, або з чорними дірками в роті, або з "поіржавілими" від карієсу зубами. Складається таке враження, що на співбесіді їх відбирають по усмішці. І що вона страшніше, то більше шансів, що візьмуть

За однією з версій, в стоматологічних проблемах місцевих винна все та ж вода. Чимало заробітчани скаржилися на проблему з зубами саме з цієї причини.

"Рученьки терпнуть…"

Приблизно за тиждень монотонної роботи зі збирання телевізорів, в голові час від часу спливав давно забутий вірш зі шкільної програми. Але в авторській обробці:

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки,

Боже, чи довго тягти?

З раннього ранку до пізньої ніченьки

У телевізор встромляти болти…

Упродовж восьми годин заробітчани щодня вставляють у панель майбутнього телевізора різні штучки: спиці, болти, кліпси, куточки, мідли... І тут потрібні пильне око, спритні руки та міцні ноги.

Як же важко було мені перші три тижні стояти на ногах і робити цю нудну роботу. Думав, не витримаю, хотілося послати усе якнайдалі - і повернутися в Україну. Адже я людина інтелектуальної праці, на заробітках у Європі вперше і вперше займався монотонно-фізичною працею...

Якось поставили мене вставляти мідли (пластикові штуки, які одягаються по краях панелі телевізора). Перша спроба, друга, третя... Не виходить. Лідер (угорка-наглядач) спочатку дивилася на мене з подивом, а потім висловила вголос свої емоції: "Катастрофа!" - і відправила мене на іншу позицію.

Там я, за допомогою повітряного пістолета, став прикручувати алюмінієву пластину до панелі телевізора. Нескладно на перший погляд: натискаєш на курок - у пластину влітають маленькі болтики та кріплять її до панелі. З'ясувалося, я ці болтики криво вкручують. Лідер (уже інший, чоловічої статі) косяки помітив і по-своєму висловив емоції на мою адресу: "Курва!"

Усе, думаю, звільнять. Може, наостанок жбурнути в нього за образу? Але тоді точно звільнять. Потерплю, може, минеться. Не звільнили. А вже після кількох спроб все почало виходити. Показую лідеру, той киває головою і каже "Jól" (йо), що означає - "добре"!

Йо - мойо!

"…Злипаються віченьки"

Ноги гудуть і очі злипаються. Вечірня зміна все-таки - з 14.30 до 23.30. А наступного тижня - з 5.00 до 14.30. Чи витримаю? Заникатися й подрімати тут ніде. Правда, один колега-заробітчанин розповідав, що одного разу він відпросився у лідера в туалет, сів на унітаз - і вирубався хвилин на 15. На щастя, задзвонив телефон - і він повернувся на робоче місце без штрафу.

Зі сном на роботі багато заробітчан борються за допомогою енергетичних напоїв, вливаючи в себе іноді по кілька бляшанок. Щоразу спостерігаю вплив енергетиків під час виробничого процесу - робітники, які спожили "пару бляшанок", стають гіперактивними. Я ледве на ногах стою, а поруч хлопець мало не танцює. І балакучий - рот не закривається, та й очі теж - немов хтось сірники вставив. Мабуть, пре чувака.

Але через пару годинок енергетико-залежних "відпускає" - і потрібно знову вливати в себе цю хімію... Я ж поки удовольняюся кавою та сигаретами.

До речі, про сигарети

Сигарети в Угорщині продаються тільки в невеликих спецмагазинах. Ми називаємо їх "тютюнкою". Відомі сигаретні бренди коштують тут на наші від 100 грн. за пачку. Тому заробітчани крутять сигарети самі. Купують тютюн, фільтри, спеціальну машинку та "виробляють" готові сигарети (виходить значно дешевше).

Правда, якість угорського тютюну, у порівнянні з українським, помітно нижче - трава травою і тліє швидко. Ну, або я вже звик до рідного.

Одного разу в "тютюнці" я звернув увагу, як один угорець купував кілька пачок дивних сигарет. Пачка довга, а колір сигарет коричневий (на сигари схожі). Дивлюся на ціну - 690 форинтів (близько 65 грн). Так це вигідно!

З'ясувалося, це сигарили з ароматом ванілі, без фільтра, довгі. Їх можна ділити ножицями навпіл - з однієї пачки виходить дві! А це вже 32 грн за пачку. Дешевше самокруток! Треба брати.

А що з алкоголем?

Одного разу господиня нашого хостелу попросила чоловіків-заробітчан перенести меблі з першого поверху на третій. Допомогли, звісно, і навіть не очікували, що вона віддячить нам по-українськи - могоричем! Ми заробили літрушку паленки.

Рálinka - це "місцевий віскі", як його називають угорці. Міцний напій (43-45 градусів) роблять з фруктів (слива, виноград, абрикос тощо). Може, для них він і віскі, але, як на мене, самогон самогоном. Але вечір вдався, і ранок був світлим, без похмілля. Ціна за літр - від 350 грн.

Я більше люблю вино (bor - угорською), а Угорщина - винна країна. І тут навіть найдешевше вино (від 45 грн за пляшку) - дуже навіть нічого. Не кажучи вже про токайські - ці вина дорожче, а й краще.

Але заробітчани в основному "заправляються" найбюджетнішими  винними напоями, які продаються в дволітрових пластикових бутлях. Так, коштує копійки (50-60 грн за пляшку), по мізках б'є непогано, але це не вино, а дещо в риму на букву г... Мені здається, на таке навіть мухи не сядуть. Але наші люди - не мухи...

***

Про те, як угорці ставляться до нас, українців, а також про розваги заробітчан після роботи й місцеві крадіжки - читайте за тиждень.

Матерiали по темi
Щоденник заробітчанина, частина 1. Як мене занесло в Європу
Матерiали по темi
Щоденник заробітчанина, частина 2. Як я в Європі корейські телевізори вчився робити
Олександр Захаров
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту