Шевченківська премія змінилася і стала модною. Але чи стане вона від цього другою "Греммі"?

Є "Нобель", є "Пулітцер", є "Греммі". А в Україні є "Шевченківська премія" – найвища творча відзнака, якою нагороджують за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва, починаючи з 1961 року. Але асоціюється вона з чимось рудиментним і нетрендовим, як і не часто згадується у розмовах друзів .

Однак у 2020 році все змінилося. Комітет премії визнав найкращими не класичних митців та державні проєкти, як це було раніше, а:

  • За літературу - Маріанну Кіяновську за книгу віршів "Бабин Яр. Голосами" і Тараса Прохаська за збірку есеїв "Так, але..."
  • За театр - Влада Троїцького, Романа Григоріва та Іллі Разумейка за оперу-реквієм "Йов"
  • За візуальне мистецтво – Олександра Глядєлова за художній проєкт "Карусель"
  • За публіцистику - військову кореспондентку Євгенію Подобну за книгу "Дівчата зрізають волосся"
  • За музику - гурт "ДахаБраха" за альбом "Шлях"

І понеслося. 
Чому так сталося та яких ще змін зазнала премія (і що з того буде) – далі.

З чого почався апгрейд премії

Про те, що Шевченківська премія змінилася, стало відомо під час оголошення номінантів у січні 2020 року. Вперше за 59 років існування премії лауреати були не з відомих у вузьких колах – диригентів, графіків, композиторів, - а сучасні гурти та сучасні митці.

- Швидше за все, це була ідея міністерства культури й конкретно Володимира Бородянського, - розповів "Йод.media" новий голова премії Юрій Макаров. - Цим би мав повністю займатися Офіс президента, який був відповідальний за премію у попередні роки, однак цього року, через навантаження, премія лягла на плечі ще й міністерства".

Ми звернулися по коментарі до Офісу президента, однак, у зв'язку з епідемією коронавірусу та високою зайнятістю працівників, не змогли обговорити питання до виходу матеріалу. Але дуже хотіли 

З чого почалися зміни? За словами Макарова, це сталося з моменту розпуску попереднього складу комісії та набору нового. Раніше комісію та її голову призначав Офіс президента, але цього року до процесу відбору журі долучили громадськість.

Було широке опитування населення, за яким призначався Комітет. На мій погляд, ця каденція виявилася дуже продуктивною, оскільки висунули людей, яких жодна офіційна інстанція в очі не бачила,
- сказав Макаров.

Таким чином, членами комітету стали журналістка Іра Славінська, літературний критик Женя Стасіневич, художниця Влада Ралко, акторка Римма Зюбіна та ін. Далі членів комітету офіційно затвердили, однак не всіх, оскільки у телеведучої Алли Мазур виявили онкологію. 

"З членами комітету ми синхронно домовилися, що будемо намагатися відзначити тих, хто сьогодні диктує тренди в культурній політиці. І в майбутньому хочемо дотримуватися цього ж курсу. Чи будуть наступного року лауреати більш масового масштабу, не впевнений. Бо якщо йде мова про масовість – на кшталт "Еммі" чи "Греммі", - ні, цього очікувати не варто. Ми більше за нішові проєкти, ніж за поп-культуру", - розказав Макаров.

За словами голови комісії, мета нової Шевченківської премії – допомогти українцям зрозуміти комплексні зміни в нашій культурі. В Україні немає видань, які б авторитетно вказували, що у культурі є добре, а що – ні, тому премія на цьому етапі має перебрати на себе ці обов’язки.

За кордоном існують критики, думка яких стає вирішальною щодо того, на який фільм чи виставку люди підуть на вікенді. А у нас те, що стосується, наприклад, кіна, люди можуть читати у безлічі видань: у Moviegram, у газеті "День" або ж на The Village.  Але системного відбиття культурного процесу в Україні, - не хочу нікого образити, – немає. Тому я дозволив собі назвати Шевченківську премію "милицями", які заміняють відсутній в Україні ґрунтовний аналіз культурного процесу,
- завершив Макаров.

Як змінювали візуальний образ премії

Зміна оформлення премії була одним з кроків її "перезавантаження". Цим займалася діджитал креативна агенція ISD group спільно з TS/D Agency. Команда реформувала "радянську" премію у три етапи.

Концепція

Головним завданням агенції було змінити ставлення українців до премії та зробити її синонімом до слова "якісне": якісна музика, якісний театр та якісна література. В агенції це назвали "шевченковістю" – тобто тим, що асоціюється з образом поета.

"Візія міністра культури була такою, щоб кожен українець знав героїв культури сьогодення і споживав найкращий український культурний продукт. Щоб коли до нас приїжджають іноземці й питають будь-кого, а хто у вас най-най-найкращий у музиці? А хто в кіно, хто у візуальному мистецтві? - то кожен українець мав відповідь", - кажуть в агенції. 

Візуальне оформлення

Агенція змінила айдентику премії – тобто логотип, постери та шрифти, якими підписують переможців. Головним символом премії стали лінії, що нагадують плавні форми барокового стилю – часу, в якому жив Шевченко.

Українське бароко — це вивільнена динаміка, багатошарова гармонія, співіснування контрастного. Тобто воно суголосне з європейськими тенденціями 16-17 століття та досить самобутнє, з характером: експансивне. "Бароковістю" як епітетом і досі характеризують сучасну українську культуру,
- додали в агенції.

Логотип формували так: спочатку взяли рамку, у яких зазвичай зображають класиків літератури у книжках. Потім деформували її та вивели плавні арки, які у перегорнутому вигляді нагадують літеру Ш. 

"Логотип - це монограма, в якій також помітні тризуб та ціла аркада рамок", - пояснили розробники.

Маркетингова стратегія

Провалом "старої" премії також можна назвати радянський підхід в озвучуванні її номінантів та лауреатів. Раніше жодних піар-кампаній перед основними церемоніями не велося. Тобто оголосили номінантів на сайті – і бувай здоровий.

Агенція хоче змінити такий підхід. Команда планує вибудувати нову комунікаційну стратегію для премії на 2021 рік, щоб ще до моменту вручення нагород українці "напевно знали, що слухати, дивитися та читати з крутого українського". 

Тобто нарешті почне робити з Шевченківської премії бренд, як це відбувається з подібними преміями за кордоном.

- Команда проєкту налічує понад п’ятдесят людей та стільки ж експертів і консультантів, - зазначив креативний директор та засновник ISD Group Віктор Шкурба. - Два з половиною місяці роботи. Переосмислення та перезапуск культурної премії з 60-річною історією — вкрай не легко і потребує філігранної акуратності. З одної сторони, необхідно було абсорбувати потужні сенси митців, що формують образ української культури сьогодення, а з іншої сторони — дбайливо трансформувати високоінтелектуальні сенси у зрозумілі для людей сентенції. Вперше я став свідком налагодженої роботи державних інституцій: Міністерства культури, комітету Шевченківської премії та Офісу Президента. Хочеться висловити окрему подяку Юрію Макарову, а також всім митцям, які попри Новий рік та відсутність вільного часу, включилися та допомогли у формуванні сенсів.

Що про оновлену премію думають її лауреати

Але не варто думати, що перезавантаження премії усі зустріли "на ура". Як це зазвичай буває зі змінами чогось застарілого, знайшлися ті, хто негативно сприйняли "нове" та захейтили підхід до обрання номінантів премії. Журі звинуватили у браку компетенції та суб'єктивності вибору учасників.

Юрій Марченко, голова Комісії, не заперечує, що вибір номінантів є справді суб'єктивним. Однак наголошує, що він ґрунтується на думці 18 людей, які заробили собі ім'я у літературі, музиці, художньому мистецтві та публіцистиці.

"Нас підозрювали у тому, що ми просуваємо своїх. Але яким чином ДахаБраха – мої? Яким чином Влад Троїцький – мій? Звісно, люди з української культури всі колись перетинались, брали участь у спільних проєктах, але яка мова про меркантильні інтереси? Просто треба, щоб академічне виконання чи академічна музика були на тому рівні, щоби бути гідними цієї нагороди, - зазначив Макаров. - У минулих роках я теж був членом комітету, і лауреатами премії ставали Володимир Шейко – диригент, або композиторка Вікторія Польова. Цього року серед номінантів були проєкти, які без питань заслуговували на найвищі нагороди. До порівняння, серед номінантів був твір Грабовського, який той написав у пізні 60-ті ХІХ століття з формальною редакцією під сучасне виконання. Але ж ця музика була написана давно. Тому постало питання: а чи хочемо ми нагороджувати за "lifetime achievement , тобто досягнення всього життя, чи відзначати твори, які саме сьогодні звучать і визначають напрямок української культури? Таких творів серед представників "класики" не виявилося, зате виявилися інші, що й стали переможцями".

Лауреати премії кажуть, що вперше в її історії імена митців, яких назвали зі сцени, відомі не тільки вузькопрофільному глядачеві, а й широкому загалу.

Влад Троїцький, переможець у категорії "Театральне мистецтво" за оперу "Йов", чий проєкт ДахаБраха також став лауреатом у категорії "Музичне мистецтво", зізнався: до моменту нагородження навіть на цікавився тим, хто отримував премію раніше. А цього року ситуація дещо змінилася: "Як мені сказали мої знайомі, вперше всі глядачі знають, хто ці люди, що стояли на сцені премії. І я був гордий ділити її абсолютно з кожним з лауреатів.

Питання "заслужено чи незаслужено" - це більше до Комітету премії. Але опера "Йов" увійшла до десятки найкращих опер світу, і якщо вона не відзначена нагородами на батьківщині, то це як мінімум дивно. ДахаБраха у всьому світі є візитівкою України, і це може у когось викликати сумніви, не сперечаюся. Але чому тоді їх запрошують на найкращі майданчики світу?".

Троїцький зазначив, що премія не дає митцеві так багато переваг, щоб через неї сколихнулася дискусія. Лауреати отримують фінансову винагороду – 200 тисяч гривень кожному, - однак її недостатньо для покриття усіх витрат незалежних проєктів. А саме такою є діяльність Троїцького, засновника і режисера незалежного театру "ДАХ".

"Ми не змагаємося з держтеатрами або диригентами оркестрів. Ми перебуваємо у своєрідному андеграунді. Але в ньому ми змогли зробити продукт, за який не соромно в усьому світі. Напевно, це щось означає і гідно винагороди ", - сказав Троїцький. 

Щодо зміни вектора розвитку Шевченківської премії, Влад зазначив, що це допоможе українцям дізнатися імена тих людей, які змінюють вітчизняну культуру, і перестати пишатися стереотипами.

Коли ти питаєш українця: а що є в Україні прекрасного, окрім "загальнопароходських" речей – на кшталт талановитий народ чи красиві дівчата, - зрідка хто каже щось ґрунтовне та сучасне. А цього року зроблена спроба змінити цей тренд. Щоб країна знала своїх героїв поіменно. І це заслуговує шани.
Влад Троїцький.
Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту