Специфічний гумор та найцікавіші цитати з прес-конференції Сенцова та Кольченка

Перша зустріч Олега Сенцова та Олександра Кольченка з журналістами після звільнення розтягнулася на дві години. Спочатку планували зібратися десь у невеличкому залі, однак охочих прийти було стільки, що організатори терміново зв'язувалися з "Українським домом" і просилися до їх великої конференц-зали.

Дві години – виявилися завеликою дистанцією для розмови. Лунало багато запитань, однак у другій половині прес-конференції вони скотилися у площину "чи поїли ви борщ" та "як вам вдається так добре виглядати?"

Сенцову це не подобалося й одного разу він сказав, якщо у журналістів немає інших тем для розмови - закругляємося.

Була й друга категорія запитань: представники маловідомих видань просили Сенцова повторити статті, у яких його звинувачували у Росії; питали, що правда, а що ні зі звинувачень – наче сподівалися, що їм вдасться дізнатися щось таке, що не змогли слідчі у Росії.

Це було дивно чути, бо п'ять років мас-медіа писали про хід справи.  У якийсь момент по залу пішов шепіт - а чи не підіслані ці "журналісти"? Але з'ясовувати ніхто не волів.

Що привернуло найбільше увагу? Сенцов доволі різко відповідав: "Я вже говорив про це"; "Я ще не закінчив"; "Ви мене почули?" А часом дивився у порожнечу. Знаєте, як це буває: людина дивиться перед собою, а сама десь глибоко у своїх думках.

Мабуть, і ця різкість у словах, і цей погляд - наслідки п'яти років ув'язнення, безкінечних допитів, розмов з самим собою.

Такий погляд з'являється після багатьох випробувань і тисячі годин самотніх роздумів.

Шибеників гумор

Основним спікером прес-конференція став Олег. Очікувано. 

Олександр Кольченко виявився простим, наскільки можна судити, відкритим хлопцем. Розказав, що планує поновити навчання у Таврійському національному університеті, де відучився два курси перед арештом. Хоче подивитися останній фільм Тарантіно та займатися громадською діяльністю. До Криму поїде за умови зміни влади в Росії. Йому б хотілося залишитися жити у Києві і це питання йому допомагають вирішити, а зараз він у лікарні, проходить медичний огляд.

Олександр говорив відкрито, від серця, але не так глибоко, як режисер Сенцов.

Хлопці навіть трішки жартували. Але на їх гуморі, які і на погляді, є відбиток в'язниці.  

👹👹👹

Сенцов: "Вихідними я дивився Кисельова. Розваг у в'язниці немає. Цирку немає, театру немає. А тут все показують. Це таке задоволення – трішки збочення, але задоволення. "Кисіль" він молодець в цьому плані".

👹👹👹

Сенцов: "До арешту, коли я був у кіно, то у мене завжди було два ненависних питання: про що ваше кіно і які ваші творчі плани. І зараз ви мене про це питаєте".

👹👹👹

Журналіст: "Прокоментуйте виконання Мінських угод; формулу Штайнмаєра, яку будуть нав'язувати Україні; чи можливо повернути Крим і якими механізмами?"

Сенцов: Саша, твоє запитання.

Зал сміється. 

Кольченко: "Я можу сказати, що я не можу це прокоментувати".

👹👹👹

Журналіст: "Ви вже борщик поїли?"

Сенцов: "Борщ ще не їв. Ви не турбуйтеся, з борщем у нас все добре".

👹👹👹

У Сенцова задзвонив мобільник. Олег просить вибачення і намагається дістати телефон з передньої кишені джинсів.

Секунд 20 вдивляється в екран. Читає повідомлення або намагається зрозуміти, хто дзвонив? Журналісти гадають. Повисла пауза.

- Вибачте, п'ять років не бачив цих штук, - каже Олег, як би пояснюючи тривалу паузу.

- Зеленський дзвонить? - почувся жарт з зали.

- Він ще не знає мого номера, - підіграє Сенцов.

👹👹👹

Кольченко: "Коли я приїхав в колонію, у мене відбулася розмова з з оперативними співробітниками. Вони запитали, як я збираюсь жити, може на роботу хочу влаштуватися. Зазвичай всім пропонують співпрацювати з опервідділом, "постукувати". А мені запропонували хоча б на роботу влаштуватися.

Я кажу: "Ну не знаю, потрібно спочатку роздивитися. Дізнатися, які умови праці. Яка зарплата".

Він такий: "Що? Яка зарплата". Весь на нервяках. А я спокійно дивлюся повз нього у вікно. 

Цитати Сенцова

"Це один з тих небагатьох днів, заради яких варто жити"

- У житті все йде по спіралі - все так, як повинно бути. Тому всі п'ять років я був спокійний в тому, що все закінчиться добре.

- Проблема не в тому, що Путін напав на Україну, а в тому, що більшість росіян його підтримують.

- Дракони теж вмирають (про зміну влади в Росії, - авт).

- Єдиний спосіб боротьби з брехнею - говорити правду.

- Вибачте, у мене тюремний сленг вискакує. Я не заганявся у тюрмі - тобто не думав про погане. Я думав про хороше.

- До виходу з літака я абсолютно не нервував, поки не обійняв доньку.

- Головне відчуття (після звільнення, - авт.) було те, що це один з тих небагатьох днів, заради яких варто жити.

- Колекціонування образ - це захоплення слабких. Якщо хочеш бути сильним, потрібно вміти прощати. (Відповідь на питання: "Як ви ставитеся до Генадія Афанасьєва, який дав свідчення проти Олега").

- Я збираюся займатися двома найчудовішими речами: знімати кіно і жити. Я буду жити в Києві.

- До Криму (поїду, - авт) - тільки на танках. На Донбас, як і в Крим, тільки на танках. Коли я говорю про танки, не потрібно сприймати це буквально. Я говорю про боротьбу.

- Якщо людина зникла в Криму і з ним немає зв'язку рік, значить його немає в живих.

- Надя (Надія Савченко, - авт) була щира. В її щирості я не сумніваюся. Вчинки її може не завжди правильні. Але це її турботи. Я не збираюся це коментувати.

- Я приїхав додому, де я радий бачити свою країну, своїх громадян і я не вважаю, що тут на мене буде хтось тиснути.

- Що стосується персональних якихось звинувачень Росії, судів з Росією - я судитися не збираюся і себе потерпілим не вважаю.

Про обмін: "Сто років перемовин краще, ніж один день війни"

- Обмін не випадковий і не спонтанний. Робота велася з перших днів. І колишня адміністрація дуже багато працювала над цим. Але тоді переговорний процес зайшов у глухий кут. А зараз з приходом нової влади (в Україні, - авт.) у Росії з'явився шанс відносини перезавантажити. Президент Зеленський теж робить крок на зустріч. Я бачу, що він щиро хоче цей конфлікт вирішити на благо країни без втрати інтересів. І це правильно. Я вже говорив, що сто років перемовин краще, ніж один день війни.

- У червні була точка, коли Росія могла вийти з ради Європи. Вони прийняли рішення залишатися, були перемовини. Я вже тоді зрозумів, куди це все йде, що Росія хоче залишитися в європейському суспільстві. Плюс нова адміністрація в Україні. Ці два фактори вплинули на те, що ми тут. І все. Це не означає, що Росія готова відпустити Україну, віддати Крим, віддати Донбас. Ні. Цього не буде. Не чекайте.

- Ми почули вперше прізвище Цемеха в літаку.

- Президент прийшов і у мене запитав: "Ви були проти цього обміну?" Я сказав: "Я взагалі вперше про це чую".

- Президент озвучував, що є другий етап обміну. Швидше за все, є домовленості. Раз потрібно віддавати людей, значить десь потрібно відступити. Сподіваюся, що Зеленський знає, що робить і зробить для країни так, як потрібно.

- Що стосується мого політичного життя - для мене це питання відкрите. 

Життя до арешту в Криму: "Було відчуття, що зі мною нічого не станеться"

- Ми займалися акціями протесту, вивозили наших військових з Криму. Коли мені кажуть скільки вивезено, я розумію, що евакуював половину.

- У мене було відчуття, що зі мною нічого не станеться. Це була помилка.

Творчість: "Це великий прокол всіх служб ФСВП Росії"

- Я привіз із собою 15 зошитів списаних. Сценарій скоро піде в роботу. І дві збірки оповідань, і один роман. Його видання буде в наступному році. 

- 22 вересня під Львові на Книжковому форумі буде презентація моєї книги "Маркетер". І я там буду.

- 15 зошитів - це не думки. Це конкретні речі, закінчені сценарії, книги, збірки оповідань. Це все вже рукописи, з якими потрібно працювати далі.

- Я вів щоденник під час голодування, починаючи з третього дня. Я не знав, що буде далі і писав все, що там відбувалося і якісь думки. Я не знав, заберуть чи ні. Бачили, що я пишу. Могли забрати. У мене дуже поганий почерк і я став ще гірше писати. Мене обшукували кожен день. Всі дивилися, що там написано. Але я так писав, що не зрозуміло, що написано. Слова зливалися. І так я прокатав всі 145 днів і написав щоденник. І я його вивіз.

Це великий прокол всіх служб ФСВП Росії. Всім привіт, ребята😀

Думаю, щоденник в наступному році буде видано.

"У в'язниці кожен день - день бабака"

- З перших днів займався спортом. Я не курю. Не чифірю, якщо це слово вам про щось говорить.

- Я у травні планував почати друге голодування. Але після виборів почався рух і я зрозумів, що я це все притримую.  

Я ні в якому разі не хотів заважати перемовинам (голодуванням, - авт), які потихеньку починалися і ось вони завершилися. Ми тут.

- Зручно жити в горизонті півтора два місяці. Зараз не чого не відбувається, але через півтора - два місяці щось станеться. І ти весь час цю планку пересуваєш, і так п'ять років можна проїхати спокійно.

- Для будь-якого ув'язненого у в'язниці лист - дуже важливо. Це найважливіше. Ти можеш не поїсти, у тебе може не бути передач, з тобою можуть щось робити, але лист. Всі чекають листів. Тому пишіть. Пишіть. Пишіть. Про що завгодно. Це дуже підтримує. Я жодного листа не викинув і привіз їх у Київ. 

Ганна Мамонова
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту