Фіналістка Нацвідбору Євробачення Jerry Heil: Гонку за трендами вже не зупинити

Ця 24-річна співачка стала одним з головних відкриттів української музики у 2019 році. Трохи більше ніж за пів року дівчина з Василькова (Київська обл.), яка заспівала "Охрана, отмєна", перетворилася зі скромної Youtube-блогерки на справжню зірку.

А у 2020-му - успіх в першому півфіналі Нацвідбору Євробачення: Яна Шемаєва (справжнє ім'я Jerry Heil) пройшла в фінал, який відбудеться 22 лютого. Ще перед цим вона розповіла у відвертому інтерв’ю "Йоду" про перші сольні концерти, український Youtube та можливий фіт з T-Fest.

Чим відрізняється київський глядач від львівського

- У тебе нещодавно був другий сольник у Львові, а до цього - перший у Києві. Яку різницю помітила в емоційному плані між цими двома концертами?

- Львів – це взагалі супермісце, в якому сконцентрована найтепліша аудиторія. От такі дві точки в Україні, як на мене, є Івано-Франківськ і Львів. Люди там просто готові брати твою музику та штовхати її кудись у світ. Ми, по суті, без реклами, зібрали людей на концерт, і це було так тепло. Вони знали всі слова майже всіх пісень.

Хоча перше моє здивування було ще в Києві, коли певні пісні вийшли за декілька днів до концерту, а люди їх вже вивчили і співали так, що я могла просто ставити мікрофон у зал. 

Перший сольник – це завжди мегаподія, на мою думку, для всіх. Тобі здається, що там усе так райдужно і тебе наче всі на руках носять.

На другому (у Києві) враження приблизно такі ж, але згодом через велику кількість концертів ти до цього звикаєш, хочеться самій більше віддавати людям і якесь шоу класне влаштовувати. Хоча я розумію, що мою музику і творчість, швидше за все, люблять, тому що тут усе просто. Та все одно, я націлена на більші звершення і дуже рада, що навіть на такому ранньому етапі мене дуже сильно підтримують.

Ще в чому відмінність… Попри те, що була шалена підтримка у Львові, в Києві на першому концерті був реально розрив. Усі до єдиного, просто нотка в нотку, співали мої пісні. Це було наче оповито магією.

Про фанатів і диваків

- Я бачив, що перед концертом ти виходила до людей, фоткалась з ними. Це круто, окей, але ж твоя фан-база і так вже велика, зі всіма не перефоткаєшся. Ти думаєш про те, що в майбутньому так виходити вже не вдасться? 

- Так, думаю, але це буде в майбутньому. Зараз у мене досить сил на це все. І самій приємно з людьми фотографуватись. Це найперший і найочевидніший показник, що ти щось робиш правильно.

Було таке, що в Рівному я близько двох годин фоткалася з людьми, але з усіма не встигла. Так смішно було, це якесь свято в одному з ТРЦ і його проводили на вулиці. Прийшло дуже багато людей, серед них - море підлітків. Стало реально стрьомно, коли вже друга година пішла, як ми робили селфі, але я розумію, що ще далеко не з усіма сфоткалась, а нам уже треба на потяг.

І от цей натовп з дітей просто починає плакати, а я стою і не знаю, як розрулити ситуацію. Ну от буває, що ти хочеш віддати всю себе, але не виходить просто фізично.

- Я був на твоєму дні народженні і бачив твої близькі відносини з фанатами. По суті, ти для них ту тусовку й організувала. Знову ж таки, це дуже кайфово, але ти не боїшся, що згодом це може перерости в певне панібратство зі сторони якихось фанів?

- Іноді боюсь. Періодично, коли сиджу в цій кафешці, де ми записуємо зараз інтерв’ю, сюди приходить хлопчик. Вчора він приніс мені квіти. Я вже знаю, хто він, а він знає, коли я тут проводжу час. Він до мене звертається, наче ми давно знайомі, а я й у вус не дую, як його звати навіть.

Я тут з однією дівчиною обговорювала робочі питання, а він підходить і каже: "Я тут посиджу, почекаю, поки ти закінчиш розмову, потім поговоримо". І я така: "Ні-ні-ні, я буду зайнята". От є такі моменти. Думаю, це не через мою близькість з фанами, а тому що отакі от диваки просто існують.

- З деякими з фанатів ти підтримуєш спілкування у інстаграмі. Може людина, яка просто захоплюється твоєю творчістю,  стати твоїм другом?

- Одна дівчинка, яка була колись на мене підписана, згодом допомагала мені у зйомках кліпу на пісню "Постіль". Я вважаю, що ми реально живемо в такий час, коли ми на дуже короткій відстані з усіма людьми, і не використовувати це так тупо.

Я тоді просто знімала в сторіс, мовляв, хто мені може допомогти як стиліст, хто як гример тощо. Коли в тебе обмежені фінансові можливості, то доводиться викручуватись. Я збирала все по крупиночкам. Мені написала ця дівчинка, вона стилістка. Зараз вона стала моєю особистою помічницею, і ми доволі тісно спілкуємося. Чому ні? Є люди, по яких ти бачиш, що вони твої. Окей, вони на мене підписані, але це ж класно, отже, у нас є спільні інтереси. 

Про інтернет і телебачення: що крутіше

- Ти мала вже певну впізнаваність, роблячи кавери на Youtube, та зараз ти встигла "відкусити" медійної популярності і завдяки телевізору. На твою думку, яка з цих платформ  впливовіша?

- Тут треба розуміти, про впливовість на яку аудиторію ми говоримо? Якщо про старше покоління, то, звісно, це телевізор. Молодь йде за Youtube.

Хоча, треба зізнатися чесно, вже на цій платформі пропала ота щирість, коли ти сідаєш перед камерою і мелеш що попало. Зараз все це дуже сильно комерціалізується. Я не засуджую процес, адже сама беру в ньому участь, але такий світ, як то кажуть: хочешь жить – умей вертеться. На жаль, оцю гонку за трендами вже не зупинити.

Якщо відповідати конкретно на питання, то, знову ж таки, треба дивитися на аудиторію, а куди мені самій хочеться більше повертатися, я вже не знаю. Youtube зараз дивлюсь чисто, щоб розслабитися.

- Якщо казати про музичну діяльність, то тобі ближче телевізор?

- Та ні, в мене вдома взагалі тєлєк не працює. Всі музичні тренди я відслідковую в інтернеті на різних платформах - от і все.

- Завдяки тому ж тєлєку, зорема, в тебе зараз шалені графіки. Як ти їх вивозиш взагалі, зважаючи на твою звичку прокидатися до світанку?

- От вивозити я почала рівно з того моменту, як взяла за звичку прокидатися до сходу сонця. Я раніше це практикувала, потім якось закинула, розлінилася, але зараз знов увійшла в режим.

Дуже багато цьому сприяло. От, наприклад, моє тіло, воно дуже важко трансформується. Раніше сприймала це як якусь свою особисту біду. Мені дуже не подобалось, що комусь треба двічі на тиждень ходити в спортзал, щоби бути в формі, а я щодня ходжу. До того ж, у мене цього ж дня іноді буває хореографія і йога.

Про шоубіз: "Дружу з Дантесом і Дорофєєвою"

- Ти зараз можеш сказати, що 24/7 кайфуєш від того, що робиш? Чи бувають моменти, коли все підзадовбує і хочеться від усього відпочити?

- Таких моментів у мене немає. Так, я буваю втомлена від справ, але не настільки, щоб кинути все і сказати: "До побачення, я у Васильків". Я кайфую від того, що роблю.

- Мені іноді здавалося, що весь цей двіж, який прийнято називати шоубізом, наче якесь зміїне кубло. Тобі комфортно в цій індустрії?

Насправді, я мало з ким із шоубізу спілкуюся. Я чула подібні версії з різних інтерв’ю, але, опинившись тут сама, не помітила такого.

Люди із шоубізу максимально мене підтримують. Дружу з Вовою Дантесом і Надьою Дорофєєвою – вони максимально теплі люди, з якими неймовірно приємно спілкуватися. Вова – людина, яка вміє дарувати вдячність настільки, що я просто вчуся у нього. Я йому колись нарадила сильно, що треба рано прокидатися. І от учора він дзвонить мені подякувати за це, бо він спробував і кайфонув. Ну от просто подзвонив, щоб сказати дякую.

 Я б ніколи не подумала, що це прям так круто, але опинившись на місці людини, яка отримала вдячність, зрозуміла, що це дуже приємно. От що значить елементарно вміти віддавати своє "дякую".

- Як ви познайомилися з Дантесом і як дійшли до співпраці?

- Познайомилися через Рому (Morphom). Вова прийшов до нього, щоб зробити пісню, а Рома каже, мовляв, в мене от є знайома, яка може допомогти. Тоді Вова написав мені, і я йому одразу сказала, що окей, але я пишу тільки після зустрічі з людиною, вислуховуючи її історію, щоб ці думки потім вилити в пісню.

Зрештою, ми вже познайомилися особисто в нього вдома на кухні, я там щось пописала і через певний час скинула йому першу пісню, яка ще не вийшла. Трохи згодом вже написала "Теперь тебе 30". Це його ідея абсолютно, вона тематично була продумана Вовою, а я там лише структуризувала і вклала в рими. За нею пішла третя лірична, от тільки-но дозаписали її. Тепер над четвертою працюємо. 

- А кому ти ще писала пісні?

- Насправді, таких людей в мене не так вже й багато. Перша, кому я написала, була Яна Брилицька. Вона не настільки відома, але голос у неї дуже гарний. Там і пісня хороша вийшла, але шкода, що Яна її так і не качнула ніяк і ніде. Потім Вова, потім була Віра Брежнєва, але у неї тільки приспів, і ще писала Златі Огнєвіч.

- Цінник для всіх виконавців однаковий?

- Він-то приблизно однаковий, але, розумієш, що більше до тебе звертаються, то більше зростає ціна. Хоча, наприклад, цінник, який я виставила Вові, зараз би нікому такий не дала. Але з ним сходимося у темпераментах і мені дуже комфортно працювати.

Буває навіть, їжджу з Вовою на студію, вислуховую, допомагаю, підказую, як краще записати. Чесно кажучи, хотіла б зробити таке саме зі Златою, тому що пісня, яка вийшла у неї в записі, звучить взагалі не так, як звучала в мене в голові.

- Про гумор: "Дуже люблю Сашу Долгополова"

- В одному з інтерв’ю ти сказала, що твоєю дитячою мрією було заспівати на сцені "Вечірнього Кварталу". Які взагалі в тебе відносини з гумором? Що любиш дивитися з цього жанру, коли в тебе є вільна хвилинка?

- Я дуже люблю Сашу Долгополова. Я не потрапила на його стенд-ап, хоча було два концерти, на які могла б піти, але там вже були розкуплені квитки, а я тільки дізналася про нього. Я не розглядаю його с точки зору людини, але його гумор мені здається геніальним.  Він цікава особистість.

- Добре, а Поперечний подобається тобі?

- Нє-а. Ну, типу, як харизматична особистість – так. Але його гумор не дуже мені заходить.

Про корпоративи

- Ти вже також встигла відчути, що таке корпоративи. Розкажи, як тобі виступати, коли перед тобою не зал людей, усі знають кожну твою пісню, а просто чуваки, які сидять за столом і жують картопельку, запиваючи вином?

- Ну от прямо такого, щоб жували картопельку з вином не було. Реально, легше качнути багатотисячний зал, ніж умовну групу підлітків на корпоративі.

- Не напрягають такі ситуації?

- Звісно, напрягають, я ж проста людина, мені хочеться віддачу отримати. Я тоді одразу подзвонила концертному менеджеру і сказала, що треба підвищувати ціну на корпорати, бо гроші – це енергія, а коли ти її віддаєш, а вона тобі толком не повертається - це всьо.

- Скільки коштує твій виступ на корпораті?

- Я не знаю, чи можу про це говорити.

- Ну, в п’ять тисяч вписуєшся? 

- Хм… залежить у чому, але плюс-мінус так.

Казали, що моя музика не буде популярною

- В одній зі сторіс ти згадувала T-Fest’a. Ти його слухаєш?

- Так, було таке. Він доволі цікавий персонаж, слухати постійно його не можу, чесно кажучи, але в деякі його пісні вслухалася. Іноді вибираю націлено якусь музику.

От як професіонал якоїсь справи вивчає свою тему, так і я слухаю деякі пісні, намагаючись там почути щось нове і зрозуміти, що саме там чіпляє людей.  От пісні "Улети" і "Ламбада" - найсильніші його треки, і думаю, що це завдяки якимось мелодичним ходам. Вони, до речі, схожі у цих двох піснях.

Мені, як дитині, яка виросла на різній музиці, хоча в основному це був хіп-хоп з таким жирним басом, заходить більше музика, яка пропирає по нижніх частотах і коли в ній є такий собі сексі-вайб.

- От цей сексі-вайб і подібні штуки у хіп-хопі - один з головних пунктів, який використовують, зокрема російські виконавці, які доволі популярні в Україні. Чому в нас попса така топова, а от з хіп-хопом все, м’яко кажучи, не ок?

- Мені здається, люди десь бояться робити подібний продукт, адже думають, що їх не будуть слухати. Мені, наприклад, довго говорили, що моя музика не буде користуватися попитом, бо у нас інший менталітет.

Треба просто нащупати своє, а багато хто відчуває страх у цьому плані, та й легше сказати, що в нас таке не зайде, ніж спробувати його зробити. Ще в цій справі важливо знайти крутого саунд-продюсера, мені тут з Ромою (Черенов, він же – Morphom. – Ред.) дуже пощастило. Він робить музику максимально якісно.

Про секс у музиці

- В одному з інтерв’ю, ти говорила, що важлива складова успіху твоїх пісень те, що в них нема сексу. Так коли він буде?

- Скоро буде. Я росту, розумієш, немає в житті сексу, то немає і в піснях, але я ж сподіваюся, що скоро все зміниться (сміється).

- Ти, до речі, чула фіт T-Fest’а з Мішель Андраде?

- Так, він дуже крутий. Оце трек, де вона відкрилася повністю. Вона така сексі, що оце саме те музло, яке їй треба робити. В ній, мені здається, Мішель така, яка є насправді. Ми ніколи не спілкувалися дуже тісно, але парою слів перекидувалися і вже по людині видно її типаж. От її музика як наче дуже проста, там немає цього качового вайбу, можна тільки подивитися, як вона танцює, ну камон.

- Завтра тобі пише T-Fest і пропонує з ним записати пісню. Ти погодишся?

- Мені подобається те, що він робить. Взагалі, це тільки десь у паралельному всесвіті існує варіант, де я відмовляюся від фіта з крутою і талановитою людиною. 

- Я просто дивлюсь на нього і мені здається, що в нього трохи поїхав дах від того, що він має зараз. Нині в тебе є реально злет, тобі привалюють нормальні гроші, ти збираєш концерти. Шалений двіж і як тут не відривати ноги від землі?

- Я не знаю, як відповісти, тому що не розумію, як тут узагалі можна втратити дах? Коли є якась ціль і ти розумієш, що те, де ти є зараз, це не кінцева точка, а ти до старту ледь доволочилася, то немає варіантів. Коли ти вже зазнався, то це, як на мене, фініш.

Про пісні, які ще не вийшли

- Мені завжди здавалося, що більшість крутих пісень пишуться під сильним емоційним впливом. У тебе є такі роботи?

- Так, в мене є дві пісні, але вони ще не вийшли. Одній ще не час, а інша – навіть не знаю, чи вийде.

Була ситуація, коли минулого року закрили мій канал через порушення авторських прав, начебто не можна робити кавери та все таке. Паралельно з цим в мене з’являється подруга, у якої просто феноменальне бачення. Ми якось зустрілися з нею, бо вона сказала, що бачить у мені потенціал і хоче поспілкуватися… Вона попросила мене написати пісню про блогера. Я її зробила, але там треба читка, а я не аlyona аlyona, хоча декілька разів пробувала це зробити.

Це перша пісня, яка не вийшла. А друга написана російською і боюся, що для неї не час. Я якось запостила свої думки стосовно неї - і мені прилетіло багато хейту. Не знаю, чого я боюсь, бо насправді в мене купа друзів, які говорять російською, але це жодним чином не впливає на позицію, просто вони розмовляють так. У нас така ситуація в країні зараз, що просто не знаєш, хто і як це сприйме.

- Окей, припустимо, що ти пишеш пісню російською, несеш її у студію і бачиш, що це буде хіт. Ти її опублікуєш?

- Так.

- Коли ти востаннє ловила себе на думці, що закохалася?

- Капєц як давно. Так давно, що навіть тяжко згадати. Здається, роки чотири тому, якщо не більше. 

Фото 📸 Валентин Царук / Йод

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту