Співачка Стасік: "Запитувати ветерана про війну - це як питати малознайому людину про секс"

Авторка "Колискової для ворога" розповіла, як реагує на вторгнення в особистий простір та чому на всіх її живих виступах використовується жестова мова.

Стасік (справжнє ім'я співачки - Анастасія Шевченко. - Авт.) з 15 років працювала в театрі "ДАХ". Була однією з активісток другого Майдану, потім пішла добровольцем на Донбас.

Уперше про неї заговорили після відвертої пісні "Ніж". Але найбільше суспільство сколихнула її "Колискова для ворога", яку вона присвятила україно-російській війні. 

Співачка призначила зустріч у неформальній кав'ярні поблизу Золотих воріт. Здається, тут її усі знають. З багатьма вона вітається за руку, а коли ми йдемо повз столики, щось каже двом хлопцям. Вони перепитують. Дівчина повторює гучніше: "Кажу, що ви гарні".

Нарешті влаштовуємося на терасі. Коли Настя дізнається, що фотозйомки сьогодні не буде - радісно зриває з руки прикрасу і ховає в рюкзак: "Терпіти не можу ці брязкітки"

Настя довго думає перед кожною відповіддю та намагається формулювати свої думки максимально точно. 

"Музику до "Колискової" написав російський композитор"

- Настю, твій перший кліп на народну пісню "Через хміль" вийшов три роки тому. А коли почала писати своє? 

- У той самий період, коли я записала цю пісню - з'явився мій перший власний текст.  Це була "Колискова". Я не захотіла раптом стати співачкою. Просто у мене з'явилася потреба щось сказати. І все вказувало на те, що мій спосіб буде саме таким. 

Коли я дописала текст, мене познайомили з Олександром Манацковим (російський композитор-опозиціонер, один з активістів руху "Путін має піти". - Авт.), який на той момент був у Києві. Він сказав: "Ти гарно співаєш. У тебе є якісь тексти? Надішли, я напишу тобі музику". Я така: "А-а-а". Так з'явилася перша версія "Колискової для ворога" - в інструментальному аранжуванні для кларнета й віолончелі.  

- Чому оприлюднила її тільки тепер? 

- Звісно, я хочу і планую зробити акустичний концерт з оркестровими інструментами, але тоді я зрозуміла, що для моїх пісень потрібне інше звучання. Над цим і працювала.

- Вокальний досвід у тебе був? 

- Вистави театру "ДАХ" майже завжди супроводжувалися народними піснями. Не можу сказати, що тоді я вміла добре це робити, але мала дуже сильне тяжіння до народного співу. Просто не розумію, чому раніше не знайшла викладача. Зараз співаю у декількох ансамблях. У нашому репертуарі не тільки українські народні пісні, а й болгарські та інші. Я це дуже люблю. 

- Тобто крім Стасік, є ще й інші творчі іпостасі?

- Так. (грубим голосом) Крім Стасіка ще є баба Настя (сміється).  Дуже люблю  статичні народні пісні, у яких мало нот - багато сили, як заклинання на виклик дощу. Така собі хтоніка. 

"Використовую жестову мову під час всіх своїх виступів"

- Твій дебютний кліп подивилося не так багато людей, але він теж вражає. У ньому тебе закопують у землю. Чи не страшно було? 

-   Це моя власна ідея. Але я була закопана не дуже глибоко. Страшно було всім довкола. Мені на обличчя ставили ногу, сипали землю. Оператор весь час повторював: "Так, зняли з першого кадру. Будь ласка, викопуйся!". 

- Чула, що ти намагаєшся використовувати жестову мову на концертах. Чи можеш про це розповісти докладніше? 

- Я використовую її під кожну пісню на всіх своїх живих виступах.  

- Що стало поштовхом? Можливо, знайомство з якоюсь конкретною людиною? 

- Мені не потрібно було конкретне знайомство, щоб я розуміла: все має бути доступне всім. В усіх приміщеннях мають бути пандуси, усі книжки повинні мати можливість прочитати люди з вадами зору, а люди з вадами слуху мають в інший спосіб почути все те, що й ми.   

Тому на сцені зі мною завжди бек-MC, яка перекладає все жестовою мовою. Я розумію: швидше за все, на цьому концерті немає людей з вадами слуху. Але таким чином я нагадую всім іншим: є ті, кому потрібен переклад. Хотіла б, щоб інші співаки та співачки почали робити так само. 

Сексизм в армії - тема окремої розмови

- У багатьох ваша зачіска асоціюється з армійською стрижкою. Але ж ви зробили її вже після повернення з війни… 

- Від стресу й травм у мене почало сильно випадати волосся. Через те, що болить шкіра - я смикалася вночі, тому зрозуміла: мені легше його зголити, ніж не спати. Але це було дуже вдале рішення. З цією зачіскою я почуваюся природньо. 

- Ви багато розповідали, чому пішли на війну, а чому вирішили повернутися?  

- Зрозуміла, що стан здоров'я більше не дозволяє мені там бути. Це збіглося з певним моментом відносного затишшя на фронті. 

- У всіх нас є родичі, колеги або знайомі, які щойно повернулися з війни. Але не всі розуміють, як з ними краще спілкуватися. Ставити питання про війну чи ні? Робити з них героїв чи ні? 

- Не до*буватися! Можна у вас так писати? Зазвичай ми розуміємо, кому можна ставити питання про сексуальний досвід, хвороби та наявність дітей, а кому - ні. У мене була реальна ситуація в аеропорту, коли тьотя на митниці запитала: "Скажите, пожалуйста, чего вы лысая - это религия такая или вы болеете?" (Здіймає руки до гори).

Питання про війну теж входять до розділу інтимних. Питати чи ні - залежить від ступеня вашої близькості до людини. Їх можна хоча б сформулювати коректно: "Скажи, будь ласка, чи можу я тобі поставити питання про війну? Або про травму?". 

- Тоді дозволь поставити тобі таке питання… 

- Ти можеш питати будь-що.

- Чи є в армії сексизм?

- Сексизм присутній. І не тільки в армії. Але це тема для окремої розмови.  

- Тоді запитаю так: ситуація покращується?

- Відтоді, як у нас з'явилися ветеранки україно-російської війни, так. Дівчата повертаються додому, починають про це говорити. Вийшов фільм "Невидимий батальйон", є різні просвітницькі акції. Був ухвалений закон, який зняв багато заборон щодо військових професій для жінок. 

"Комплексна реабілітація має бути, мені просто пощастило"

- А як у нашій країні відубвається реабілітація? Адже цей досвід, мабуть, досі впливає на твоє повсякденне життя?

- У житті я роблю тільки те, що насправді хочу та вважаю правильним для себе. Я пішла на війну. Зараз проходжу процес реабілітації. Але все це наслідки того, що я хотіла зробити. Навіть якщо вони дуже складні, мене все влаштовує.

- Але ж не всі такі, як ти.

- Не всі, це правда. І тому й не кажу: я змогла впоратися, а отже, всі зможуть. О ні, навпаки. Соціальні ініціативи мають бути. Реабілітація має бути. Не мені відмахуватися. Мені пощастило, що поруч були близькі люди, які допомагали контролювати всі питання та знаходити лікарів. Але я - виключення. І робити ставку на виключення не варто. Нам ще дуже багато треба зробити для нормальної комплексної програми реабілітації. 

"Серед моїх слухачів є й 60-річні жінки"

- У тебе дуже сміливі пісні, висловлювання. Тебе знають, як ветеранку. Чи не заважає тобі цей ореол героїзму, який навколо тебе склався?

- Я думала про це. Мені здається, що ореол героїзму у мене є лише серед представників ЗМІ. Від звичайних людей зрідка чую щось на кшталт: "Дякую за захист Батьківщини". Воєнне минуле має великий вплив на мою творчість, але в мене є відчуття, що люди бачать мій образ повніше, ніж крізь мій ветеранський досвід.  

- А хто взагалі ці люди, які ходять на твої концерти?

- Не знаю. Інколи в коментарях пишуть: "Я жіночка 60 років. І мені дуже подобається ця творчість. Бережи тебе бог, донечко. Співай ще". Це було ще до "Колискової", яка є для більш широкого загалу. 

Це дає мені відчуття, що мене чують дуже різні люди, а не тільки вузька група, яка й без мене все розуміє.

- На вулиці підходять? Як реагуєш на вторгнення в свій особистий простір?

- Для мене це складно, але я нерідко роблю речі, які для мене складні. Тому все ок.

Люди, які до мене підходять, дуже чемні та обережні. Всі питають: "Чи можу я потиснути вам руку? Чи можу я вас обійняти?". І мене справді вражають почуття, які вони висловлюють. Це дуже великий сплеск емоцій. Здається, я сама ще не все зрозуміла про свою творчість. 

- Після виходу "Колискової про війну" у тебе було дуже багато хейтерів з Росії. А в Україні хтось намагався тобі погрожувати?

- Були смішні коментарі, що це паплюжить образ України та працюватиме на користь Росії.  Але я рада, що є фідбек. Це дає зрозуміти, як я торкаюся людей. 

(Настя розпаковує посилку, яку їй передала колега. У ній футболки з хештегом #спи)

Одночасно з виходом пісні "Колискова", в Росії розпочався флешмоб #мызамир. Той самий, у якому брав участь Олег Винник. Тоді українці у Фейсбуці організували  флешмоб-відповідь з хештегом #спи. Це була їхня ініціатива - вони просто попросили дозволу використати меседж з моєї пісні та почали друкувати футболки. Багато людей вийшли в них 14-го жовтня на День захисника Вітчизни. І ось надіслали примірник для моєї мами.     

"Комерційність може загнати мене в рамки"

- Зараз ти повністю зосереджена на проєкті Стасік? 

- Ні, в мене є робота, яка для мене дуже важлива. Я залучена в суспільно-політичне життя - роблю ставку на партію "Демократична сокира". 

- Як вважаєш, твоя творчість може стати комерційно успішною? 

- Я цього б хотіла, але не маю великих сподівань. На цьому етапі вони можуть загнати мене в рамки. Підлаштовувати себе під потребу комерційності - ризиковано. Тому зараз просто роблю. Just because I can. 

- Ти кажеш, що кожна твоя пісня - висловлювання. Але в них ти говориш не від імені людей певної статі, а як людина. Чи не плануєш долучитися до загального тренду і записати висловлювання від імені жінок?

- Я не можу говорити від їхнього імені загалом, тому що не знайома з усіма жінками. Я можу говорити від імені конкретної жінки. Від себе.  

- Ти, до речі, обіцяла, що наступна пісня буде про секс...

- Та я жартую, а всі повірили (сміється). Там немає слова "секс". Слухай, а якби ти охарактеризувала пісню, в якій жінка каже: "Ти сильний, ти міцний. Ти можеш врятуватися від чорта і від самої смерті, але від мене тобі не спастись". От про що вона? Про секс? Не зовсім. Про любов? Не зовсім. Не знаю. Подумай.

- А про романтичне кохання буде? 

- Якщо виникне потреба сказати щось вголос на цю тему, я це зроблю. Мені здається, поки що люди справляються з романтикою і без моїх інсайдів.

Фото надані прес-службою співачки Стасік

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту