Справа "піратської тисячі": Дизайн сучасних гривень – це повільненька деградація. Питання не лише у шрифтах

Типограф Євген Садко, який створив шрифт для колонії людей на Марсі, коментує скандал навколо 1000-гривневої купюри.

Історія з начебто фальшивими шрифтами, які використані на грошах, потягнула за собою так багато проблем, що ними вистачить наповнити вагон і малесенький візок. З останнього – шрифт незрозумілого походження знайшли на бланках президента. Що відбувається? 

"Це виглядає як відмазка. За це соромно".

– Пане Євгене, Національний банк заперечив, що на 1000 гривневій купюрі є неліцензійні чи крадені шрифти. У заяві йдеться, що всі шрифти, а їх одинадцять, є авторська графіка НБУ. На цьому скандал вичерпано?

– Сподіваюся, що ні. Можливо, що буде позов від правовласника шрифтів. Те, що використані шрифти неліцензійні - це очевидно.

НБУ давав два коментарі щодо ситуації з купюрою, і вони суперечать один одному.

Спершу вони казали, що використали шрифти, які були легальними та поставлялися разом з програмним забезпеченням – я так розумію, якийсь дизайнерський пакет. А потім вони сказали, що все це вручну намальовані літери. Наводили у докази фото книжок, на яких були рукописні шрифти, але зовсім не схожі на ті, які є на купюрі.

Тобто це розраховано на непрофесіонала у дизайні чи у шрифтовій справі. Це виглядає як відмазка. За це дуже соромно.

Докази, які надав НБУ.

– Хто з українських дизайнерів помітив піратський шрифт на гривнях?

– Коли я побачив банкноту, то був вражений низьким рівнем дизайну, бо використовувати без особливої потреби одинадцять чи десять шрифтів, які дуже різні та погано між собою працюють – це непрофесійно.

Я не дуже прискіпливо придивлявся, лише побачив багато шрифтів та впізнав у них ті, що були дуже популярними у дев'яності та нульові. А вони тоді розповсюджувалися зазвичай нелегально. А детальну експертизу проводив не я.

В українській шрифтовій спільності є такий Богдан Гдаль, який займається шрифтами у напрямку традиційної української пластики чи історичних форм. Він придивився уважно до напису "одна тисяча гривень" і помітив, що там є дуже характерні зміни в літерах. Характерними змінами були дефекти. За цими дефектами був впізнаний і потім підтверджений шрифт, який нелегально створений росіянкою Олександрою Гофман.

Її робота – це відома нелегальна кирилізація шрифту Bickham Script компанії Adobe. І щоби це остаточно довести, Богдан зв'язався з дизайнером оригінального шрифту та прес-центром компанії Adobe. Вони підтвердили, що легальної кирилізації на момент створення української купюри не було.

Очевидно, що дизайнери гривень використали не оригінальний шрифт, а шрифт, у якому була кирилиця, що створена незаконно.

– На гривнях іншого номіналу теж використовується цей шрифт?

– Так. Я особисто перевіряв і точно побачив його на банкноті 100 гривень, 500 гривень і 1000 – новий. Ці банкноти знаходяться в оберті, однак вони не привертали уваги. А банкнота у тисячу гривень привернула, оскільки НБУ її піарив і для людей її поява стала якоюсь ознакою можливої інфляції. Хоча я так не думаю, є ж 500 євро і нічого. Тисяча гривень, думаю, теж нічого поганого чи хорошого не означає, от тільки був би у неї дизайн професійний.

Останнім часом українська спільнота дизайнерів і шрифтарів зміцніла, покрилася трішки всесвітніми нагородами, визнанням, наприклад, Red Dot. Спільнота почувається помітною більш-менш завдяки гучним проєктам. Тому така увага була в наших професійних колах до виходу нової банкноти. Тепер ми замислюємося, чому в нашій країні дизайнерська спільнота розвивається, а на банкнотах наче час застиг?

Він навіть не застиг, а триває повільненька деградація.

Якщо порівняти гривню від 1992 року, то вона набагато, як небо і земля, грамотніше зроблена, ніж сучасні гривні. Вона простіша у дизайні, може, в неї і менше ступенів захисту, але вона не виглядає такою карнавальною. Її дизайн стриманий, там сто відсотків українська графіка та шрифти. Тоді робили шрифти ексклюзивно виключно для гривні. У шрифту був автор.

Еволюція гривні: 1992 рік, 1995 рік, 2004 рік, 2006 рік.

– Це були ексклюзивні шрифти?

– Так-так. Це ексклюзивні шрифти з урахуванням української історії. Не обов'язково ж враховувати архаїчну історію. Можна зробити сучасний шрифт, який має натяк на сьогоднішню чи майбутню Україну, тоді такого, як зараз, точно не було б. Ані історія, ані сучасність не враховані у новій банкноті. Ми бачимо лише намагання створити купюру з багатьма ступенями захисту.

– Ви кажете, що українська спільнота дизайнерів шрифтів зміцнюється, отримує міжнародні премії, а чи не хоче вона допомогти НБУ створити новий дизайн гривень?

– Ми намагалися, Богдан Гдаль зв'язувався з НБУ, щоби дізнатися, хто створює банкноти, імена дизайнерів. У відповідь були названі якісь прізвища, але це невідомі люди у середовищі дизайнерів і до кінця не зрозуміло, що саме вони робили. 

Відомо, хто створив перші гривні. Хто створює зараз – це якась внутрішня справа НБУ. Вони якось обирають дизайнерів, але не кажуть - як і кого.

Українські шрифтарі, думаю, дуже б хотіли створити ексклюзивний дизайн та шрифт для українських грошей. У цьому зацікавлені всі та особисто я. На сайті Rentafont буде допис з рекомендаціями щодо дизайну банкнот.

У нас вистачає готових шрифтів, які можуть підійти для нових банкнот і вистачає людей, які можуть ексклюзивно розробити шрифт. Якби була комунікація з НБУ, тоді б ми щось запропонували. Наразі ми публічно привертаємо увагу, а вони публікують відмовки.

– Слідом за "піратськими гривнями", у Фейсбуці з'явився пост Вероніки Чебаник. Вона звинуватила Офіс президента у нелегальному використанні шрифту її батька – каліграфа Василя Чебаника, який отримав Шевченківську премію за створення надзвичайно красивих літер для української абетки. Спочатку всі різко відреагували на її пост, однак пошук у ґуґлі показує, що шрифт почали використовувати не зараз, а за часів президента Петра Порошенка – мінімум з 2017 року. Вам відомі обставини цієї ситуації?

– Мені казали, я не гарантую, але начебто за Порошенка поставало питання: "Що це за графіка". І тоді якусь компенсацію чи винагороду виплатили. За що було заплачено, як це виглядало юридично – я не знаю. Наприклад, це могло бути на певний термін  – п'ять років чи на рік. Є багато тонкощів ліцензування творів.

Треба уточнити у Василя Яковича Чебаника або його дочки про юридичний бік питання – наскільки правомірно зараз використовувати цей шрифт, коли, наприклад, Адміністрація президента має іншу назву, минув якийсь час. Може, час ліцензійного використання вже сплив, а може, й ні. Чи були права на переробку графіки Чебаника?

– Василь Чебаник сказав, що шрифт на бланках "Президент України" – це "не злизування, а перешивання" з його літер. Ситуація схожа на авторську графіку НБУ😜. Що потрібно зробити, щоби вирулити ситуацію у правову площину?

– Спочатку жодних судів чи жодних звинувачень. Представник Офісу президента має поспілкуватися з представником автора чи самим автором, щоби з'ясувати – сплачено чи не сплачено, і якщо так, то за що. Якщо щось нелегально використано, змінити й переробити макети та використовувати легально.

"Треба перевірити шрифти на паспорті й інших документах"

– У 2017 році міністерство освіти й науки повідомило, що для них був створений власний шрифт, кольорова гама, логотип.

– Так. Те, що зроблено – мені сподобалося.

– Шрифт і логотип розробив дизайнер Кирил Ткачов і тепер, коли ми бачимо якийсь документ чи лист, то лише за шрифтом розуміємо, що це міносвіти. А чому інші державні структури не мають фірмового стилю?

– Останні п'ять років ситуація не така сумна, як може здатися. Гривня – так, до неї ще не дійшов позитивний тренд змін. Може, дійде… Ми ж хочемо цього. Але, наприклад, шрифт як об'єкт замовлення чи шрифт як елемент стилю, айдентики за останні роки з'явилися не лише у МОН.

Декілька років тому був створений шрифт для Збройних сил України. Його використовують на формі. Шрифт розробив Сергій Ткаченко. У нас була безпрецедентна хвиля територіальних брендів. Київ, Дніпро, Маріуполь, Вінниця, Суми, Луцьк, Біла Церква, Запоріжжя – це різні використання, інколи це бренд міста чи області. Це тренд, що тішить. Викликає гордість.

Остання "шрифтова" новина – проєкт зі створення дизайну для державних сайтів. Вийшов брендбук щодо стилю, який має бути у сайтів держустанов. Це шрифт українського дизайнера. Він схожий на той, що використовують для міської навігації Києва "Агенти змін". Є багато чого, чим можна пишатися.

Шрифт МОН - Кирил Ткачов. Шрифт Збройних сил України - Сергій Ткаченко.

– Чи не планує спільнота дизайнерів перевірити державні структури на використання неліцензійних шрифтів?

– Мені одразу спало це на думку. Треба перевірити документи, де є державний герб: паспорт, посвідчення, перепустки, права – щось офіційне. Я ще не встиг це вивчити і зробити ґрунтовний аналіз, але планую.

– Є ризик, що знайдуться нелегальні шрифти?

– Ну, звісно. Забюрократизованість нашої системи не скасовує корумпованість чи безвідповідальність. Наприклад, найняти професійного дизайнера – це відповідальний крок. Найняти якогось аматора-родича – ні. Некомпетентний дизайнер зробить щось зі шрифтом, і замовник не здогадається, що саме. А прямих доказів, що мали заплатити зарплату професійному дизайнеру, а заплатили незрозуміло кому – немає.

– Скільки може коштувати робота дизайнера, наприклад, над гривнею?

– Над дизайном гривні має працювати не одна людина, а команда. Має бути арт-директор, який бачить цілісну ситуацію і спілкується з виробниками, бо треба розбиратися не тільки у дизайні, а й у системі захисту. Далі має працювати художник-графік, ілюстратор, каліграф чи типограф.

Звісно, має бути конкурс, як, наприклад, проводять на бренд міста. Не народний, а професійний, бо звичайні люди завжди виберуть квіточки, усмішки, сонечко. Має бути тендер, де розглядається декілька рішень. Це не буде чимось грандіозним для бюджету.

– Середня зарплата – десь тисяча доларів?

– Можна й так сказати.

"Красти шрифти - це соромно"

– Наскільки важко довести в суді, що хтось використовує нелегальний шрифт і отримати компенсацію?

– Судова практика по компенсаціях за нелегальне використання шрифтів не дуже велика, але вона є. І є навіть у Росії. А там усе на законодавчому рівні схоже на те, як є в Україні. Тобто для України судові процеси, що були в Росії, можуть бути ближчим прикладом, ніж суди в Америці.

Але зазвичай юристи працюють таким чином: вони доводять нелегальне використання шрифтів і пишуть листа до користувача, мовляв, припиняйте неліцензійне використання і виплатіть нам компенсацію чи штраф, купіть ліцензійні шрифти, або ми звернемося до суду.

В Україні були випадки вирішення подібних ситуацій у досудовому порядку – це з того, що мені відомо. Але можливо є судові випадки, про які я не знаю.

– Якби в Україні максимально скоротили використання неліцензійних чи нелегальних шрифтів, наскільки б сильно це підштовхнуло уперед вашу галузь. Можливо, є підрахунки?  

– Про підрахунки я не готовий сказати, але шрифтовим дизайнерам буде простіше в усіх сенсах робити свою справу. Та й країна змінилася б. Легальні шрифти не лише для того, щоб автор заробив, це ознака прогресивного суспільства, яке поважає технології, інтелект, законність. Тоді б наша країна претендувала на місце у розвиненому світі та не була б серед країн перехідного періоду.

У розвинутих країнах дуже мало нелегального копіювання музики, кіно, програм – будь-чого. Вони заробляють дедалі більше на технологіях, а не на сировині.

Український ринок шрифтів зростає. Повільно, але зростає. Якби ми взагалі відкинули нелегальне використання, це б означало повагу до інтелектуальної праці, взагалі - одне до одного. Красти шрифти чи програми – це ж сором, як давати хабарі чи смітити на вулиці.

– Ви здивуєтесь, дізнавшись, як багато людей не вважають це за сором.

– Так, але я кажу про те, що якщо буде одне, наприклад, не красти шрифти, то незворотними стануть й інші зміни у суспільстві.

💸💸💸

Відсьорбни скоріш 100 грам – і мерщій у Телеграм!

Ти не п'єш? Кури бамбук – і скоріш до нас в Фейсбук!

Ганна Мамонова
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ghanna Mamonova
19 лип 2019 р., 14:19
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту