Сім веселих історій про те, як американці хитрували пiд час "сухого закону" 100 років тому

Як у США навчилися дурити уряд під час антиалкогольної кампанії.

Рівно століття тому, 17 січня 1920 року, набула чинності 18-а поправка до Конституції Сполучених Штатів, що забороняє приватним підприємцям виробляти, поставляти і продавати алкогольні напої. Почав діяти так званий "сухий закон". Під заборону потрапили всі напої з вмістом алкоголю понад 1,28%, зокрема й пиво.

Наслідки "сухого закону", який тривав 13 років, виявилися дуже суперечливими. З одного боку, знизилася кількість злочинів, скоєних у стані сп'яніння, а з іншого - буйним цвітом розквітла алкогольна мафія, що займалася контрабандою та нелегальним виробництвом алкоголю. Зменшилась кількість захворювань цирозом печінки і відсоток алкоголіків у психіатричних лікарнях, але значно збільшилася кількість смертельних отруєнь контрафактним продуктом.

Більше того, історики досі сперечаються, чи вплинув "сухий закон" на кількість спиртного, що вживався американцями, причому багато хто вважає, якщо і вплинув, то знизив його лише незначно. А от що точно відомо, так це одне: народ (і злочинці, і законослухняні громадяни) навчилися майстерно обманювати державу, іноді нахабно, а іноді - користуючись недосконалістю самого закону, легально. Адже заборона не стосувалася домашнього вживання, для себе - поза законом було виробництво і торгівля. Тому й з'явилися можливості обійти закон.

"Йод" зібрав декілька найвитонченіших історій хитрощів "мокрих" - як називали противників "сухого закону" і просто любителів випити.

"За автоспорт!"

Впровадження "сухого закону" спровокувало попит на послуги так званих бутлегерів. Це слово виникло раніше, ще за років  Громадянської війни в США, коли їм називали солдатів, які мали чоботи із широкими халявами (bootlegg), куди саме поміщалася плоска фляжка з напоєм. У ширшому ж значенні так називали контрабандистів, які продавали алкоголь населенню.

На відміну від влади, в народі до них було, скоріше, позитивне ставлення. По-перше, вони давали людям те, чого ті хотіли (не безкоштовно, звісно). По-друге, це були кмітливі, по-своєму симпатичні шахраї. Це вони винайшли "Коров'ячі черевики" - взуття зі спеціальною підошвою, що імітує копита, щоб федеральні агенти не могли вистежити їхні підпільні заводи та склади по слідах на землі.

Вони ж придумали, як же не бути взятими на гарячому на морі. До ящика з алкоголем прив'язувався мішок з цукром і буй на мотузці. Якщо поліцейський катер засікав човен бутлегерів у морі, то вантаж просто викидався за борт. Через певний час цукор у мішку просто розчинявся і буй спливав на поверхню. Можна було повернутися і забрати цінний вантаж.

Ну, й зрештою, це бутлегери першими внесли революційні зміни до  конструкції автомобілів (зокрема, змінили підвіску), щоб машини стали швидшими і легше йшли від погоні. Пізніше цей принцип використовували конструктори гоночних болідів.

"За обережність!"

Найкрасивіший спосіб обходу закону придумали виноградарі Штатів. Ну, і не обійшлося без геніальних маркетологів. Перші перейшли на виробництво соку замість вина (його продажі збільшилися в 4 рази), а також дуже популярних "винних цеглин". Це були брикети з напівтвердого концентрату, який потрібно було просто розбавити водою для перетворення на безалкогольний напій.

А ще прямо на упаковці було написано застереження:

"Обережно! Якщо ви залишите сік у сухому і темному місці та забудете про нього на три тижні, то він може забродити і перетворитися на вино, за смаком нагадує бургундське"

Ну, звісно ж, "ніхто так не робив", еге ж! ?

"Будьмо здорові!"

Хто точно виграв від "сухого закону", так це лікарі та аптекарі. Вони виписували тисячі рецептів уявним і справжнім "сердечникам" ліків, що містять еллагову кислоту. Як профілактику захворювань серця. Крім того, ця речовина є антиоксидантом, а також має антиканцерогенні властивості.

А міститься еллагова кислота в потрібній концентрації в солодовому віскі. І цей напій продавався в аптеках під час дії "сухого закону" весь час. Але тільки за рецептом.

"З Богом!"

Непогано заробили на "сухому законі"... театри. А точніше, театральні костюмери. Найбільший попит у них мала послуга оренди костюма священика. Продаж певної кількості червоного вина для ритуальних церковних обрядів була дозволена. Головне - дістати костюм священика.

"За дружбу народів!"

Спритно обходити закон навчилися не тільки пересічні громадяни, а й перші особи. Так 31-й президент США Гувер (1929-1933) надто вже часто заходив у справах і просто так до амбасади Бельгії. Згідно із законом, це - територія Бельгії, на яку закони Штатів не поширюються. І там наливали, чим і користувався Гувер.

"За тишу!"

Але походи до амбасад - не для простих обивателів. Довелося ходити в "спікізі". Саме так (з англійської Speak easy - "говори тихо") називали в народі підпільні бари, в яких наливали алкоголь. Потрапити туди можна було тільки своїм (членам клубу) та привести із собою декількох друзів. На вході треба було назвати пароль. Тихо і невимушено (easy - в даному випадку це ще й "невимушено, легко"), який не викликав би підозр у законослухняних перехожих. Щось типу: "Як життя у тітоньки Моллі, вже одужала?" Відгук: "Так, іди-но сам у неї спитай". Після чого компанія потрапляла в бар.

"За тих, хто в морі!"

 У 1920-1933 роках територіальні води США не перевищували 5 кілометрів від берега. А отже, відпливши на 5 км на кораблі, можна було не боятися порушити закон, бо він переставав діяти.

Цим скористалися організатори круїзів, які стали пропонувати дуже короткі морські "алко-тури" неподалік узбережжя, без заходу в будь-які порти. Відпливли на 5 км? Наливай!

Руслан Меженський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту