Таємниця Будівництва №1: Сталінське метро на Жуковому острові (фото)

У новому репортажі рубрики #то-треба-бачити "Йод" крізь чагарники продерся до об'єкту, який раніше вважався суворо секретним.

Київський метрополітен офіційно почав своє функціонування у 1960 році. Тоді він одразу став третім у Радянському союзі за кількістю станцій та протяжністю колій, проте мало хто знає, що в Києві є "метрополітен", який старше від офіційного на 22 роки. Так зване Сталінське метро, воно ж – Будівництво №1 НКШС чи просто – тунель під Дніпром. І хвацькі кореспонденти "Йоду" вже там побували та зробили для вас світлини. Ловіть 😊.

На випадок війни

У 1936 році за наказом партії в столиці УРСР мало початися будівництво підземного тунелю, який би з’єднував лівий та правий береги міста під річкою Дніпро. 11 жовтня 1938 року ЦК КПУ затвердив особливу постанову про "Будівництво №1" – саме так мав називатися проєкт з метою збереження таємниці про його існування. Цей план включав у себе побудування двох підземних тунелів через Дніпро – Північного (від Петрівки до Троєщини) та Південного (від поселення Віта-Литовська до Бортничів).  Другий мав дублювати важливий транспортний вузол - Дарницький залізничний міст. 

Ми ж вирушили до об’єкта під назвою Титул №6, який є найбільшою спорудою, що лишилася від того будівництва. Його довжина сягає 700 метрів.

Згідно з офіційною версією, у випадку війни Сталінське метро мало замінити мости, які легко могла зруйнувати ворожа армія. В його функціонал входили як залізничні колії, так і додаткові опції, які дозволяли б через нього проганяти танки та автомобілі. Ніхто, як це було заведено в Радянському союзі, особливо не задумувався про якісь економічні мінуси цієї ідеї. Вождь поставив завдання, а отже, його треба виконувати. 

Батько Київметробуду

Однак до війни, Другої світової, будівництво об'єкта закінчити не встигли. У 1941 році будівництво призупинилося, тоді вже було точно не до нього. Тунелі затопили та закидали землею, відклавши цю ідею на потім. Після закінчення війни й відбудови міст, згадали про цей "двіж", але подальше будівництво визнали недоцільним. Просто розкопали частину й те, що ще можливо було використовувати – пустили на створення київського метрополітену. 

Власне, саме Будівництво №1 можна вважати "батьком" Київметробуду.

Усі охочі й досі можуть знайти пам’ятки тієї ідеї підземних тунелів – на Оболоні, Осокорках та на Жуковому острові (Голосіївський район у Києві) куди, власне, і погнав "Йод".

Дістатися цього тунелю можна навіть пішки з Корчуватого. Вам доведеться пройти близько 4 кілометрів. Бажано це робити за допомогою гугл-мап, бо попри те, що поворотів на цьому шляху не так і багато, перевіряти свою вдачу в такій місцині, мабуть, не варто. 

Саме так виглядає шлях на дах тунелю. Ну, або шлях до незапланованого стрибка у смердючу воду. Як пощастить.

Ідеально для криміналу

На острові інколи зустрічаються люди, які рибалять, вигулюють домашніх улюбленців або просто заблукали. Ми не знаємо, як часто там зустрічається зграя великих собак, які носяться наче під енергетиками, але ми її зустріли. Та й загалом, якщо пильно роздивитися, більшість місцин там ідеально підходять для криміналу. Мало людей, купа дерев, кущів, майже ніякої цивілізації та болота навколо. 

Частинку Сталінського метро важко не помітити, підходячи до неї. 

Добротна бетонна споруда, яка майже не зіпсувалася за понад 80 років свого існування, одразу кидається в очі. 

Тільки-но ти підходиш до тунелю, відкриваєш рот, бо дивуєшся тим малюнкам, які є на ньому. Зізнатися чесно, ми абсолютно не розуміємо, що вони означають, але подиву від того не менше. Максимально атмосферно та дуже круто вписується в навколишні пейзажі.

Готуйте човен

Сама локація напівзатоплена і в середину можна потрапити хіба що на човні, але ми не хотіли викликати гнів місцевих кажанів, тому прийняли рішення вилізти нагору споруди. Проте це було не так легко, як здавалося на перший погляд. З обох боків тунель оточений водою, тож щоб досягти цілі, довелося шукати інших шляхів. Хтось уже продумав все за нас і спиляв дерево, яке тепер слугує містком. 

Стіни тунелю, оточені водою.

Дивлячись вниз, згадуєш легендарне відео "Это фиаско, братан" і намагаєшся не повторити долю того бідолашного собачки. Але коли перелазиш, то розумієш, що воно того варте, адже звідти відкривається кайфовий краєвид на найближчі озерця. Видно, що це місце не дуже популярне, але все ж відвідуване людьми, адже навіть на даху тунелю є витоптана стежка.

Хороші локації ніколи не будуть у людних місцях, і Сталінське метро – чергове тому підтвердження. Так, тут рівень небезпеки для вашого життя набагато більший, ніж біля барахолки на Петрівці, чи на дарницькому кладовищі автобусів. Але тут ви можете не просто побачити історію, а й відчути її та побути з нею наодинці. Коротше кажучи, то треба бачити.

Фото 📷: Валентин Царук / Йод 

Влад Омельянченко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту