У джазі тільки гумор: з чого сміються музиканти

Відомий піаніст Єфим Чупахін розвінчує стереотипи про джазменів і розповідає про курйози гастрольного життя.

Джаз і гумор мають набагато більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. Навіть популярний у всьому світі жанр стендапа колись народився з виступів ведучих, які розігрівали публіку перед виходом музикантів на сцену.

"Йод" поговорив про веселе з одним з найталановитіших українських джазменів, піаністом Єфимом Чупахіним, який зараз живе в Нью-Йорку.

Фото надане Єфимом Чупахіним

Про почуття гумора музикантів

- Мої знайомі музиканти - доволі веселі люди. Майже всі в нашому середовищі здатні посміятися із себе. 

Але наші жарти про музику та інструменти - настільки "внутрякові", що їх не зрозуміють люди, які нічого не розуміють у джазі.

Про стереотипи про джаз

- Перше. Дратує, коли вважають: якщо людина грає джаз - отже, вона більше ніяку музику не любить, не слухає та не грає. Такі люди серед джазменів є, але це далеко не всі.

Другий стереотип, що джаз - це якась "лабуда". Якщо так говориш - спершу треба хоча би послухати й перевірити, чому ця "лабуда" називається мистецтвом. Мене дратує категоричність у розумінні музики.

І третій стереотип: "джаз - це музика для багатих". Для деяких це просто маркетинг. Потрібно продати альбом, тому вони можуть сказати, що це музика людей, які сидять у салоні та курять сигари дорогі. Маркетинг - це добре. Але це занадто, як на мене.

Як підколюють музиканти

- Тут, у Нью-Йорку, багато хто возять свої контрабаси в метро. Навіть якщо у вас є машина, на ній дуже важко пересуватися через трафік. І одне з найпоширеніших питань від випадкових попутників: "Це у вас віолончель?"

Усі реагують по-різному. Одні відповідають: "Так, так, звісно". Хтось злиться, хтось жартує у відповідь. Наприклад, деякі спеціально ліплять на чохол наліпки: "Це не віолончель" (вони тут дуже популярні).

Другий об'єкт для жартів - музиканти, які грають на духових інструментах. Якщо музикант грає на саксофоні, тромбоні, флейті, трубі, кларнеті - про нього все одно кажуть, що він грає на "дудці".

Усі музиканти люблять підколювати одне одного. Особливо прикольно робити це після вдалого концерту. Усе було круто, а музикант виходить зі сцени і каже: "О, я так налажав". І всі йому такі: "Так, так, ти так налажав, друже". 😊

У США є ще така "фішка". Коли хтось грає дуже добре - йому кажуть: "He is bad" ( "Він поганий". - з англ.). Хоча мають на увазі зовсім протилежне.

Про конфузи на сцені

- Дуже часто трапляються такі ситуації, коли смішно та сумно водночас. Буває, насолоджуєшся концертом, погойдуючись у такт музиці, дуже емоційно розмахуєш собою і... з усієї дурі головою б'єшся об кришку рояля. Зі мною таке теж було. У такому душевному пориві ти просто не помічаєш, що відбувається навколо аж раптом - "бум". Через це стає весело - і мені, і всім у залі. Хоча реакція людей різна: хтось сміється, хтось кричить "Ой!".

Про курйози на гастролях

- Одного разу ми приїхали до Одеси. У нас був концерт у місцевій філармонії. А організатори забули, що має бути багато інструментів, звукової техніки. Заходимо на сцену, а там нічого немає. Тітоньки на нас дивляться круглими очима та питають: "А хіба Сергій не сам з гітарою гратиме?" (Я тоді працював із Сергієм Бабкіним). Це був сумний і веселий момент, бо зазвичай, коли приїжджаєш на концерти, готовий до того, що там усе гаразд. А там не було нічого. Тож ми самі попрацювали в якості вантажників, носили колоночки. Було дуже весело".😊

Чи сміється публіка на джазових концертах

- Усе залежить від артиста, звісно. Хтось більше такий ентертейнер.

Хтось серйозніший. Раніше я думав: краще, коли люди поводяться на сцені більш невимушено. А зараз вважаю, що це не має значення.

Я сам несерйозний. Та коли йдеться про музику, просто хочу, щоб вона звучала, а всієї цієї "мішури" було поменше. Ми всі хочемо випробувати якийсь досвід - я, як артист, і мої друзі, з якими я на сцені. Нам цікавий цей зв'язок, відчуття одне одного, відчуття чарівництва від того, що музика виходить. Якщо воно є - це найкращий концерт.

Жарти про джазменв від самих джазменів

- У чому різниця між рок-гітаристом і джазовим гітаристом? 

- Рок-гітарист грає 3 акорди для 1000 людей, джазовий гітарист грає 1000 акордів для 3 людей.

🎷🎷🎷

- Тромбоніст припаркував свою машину в магазині, щоб купити пачку сигарет, але залишив інструмент на задньому сидінні. Коли він вийшов, його вікно було розбите і на задньому сидінні було... ДВА тромбони!

🎷🎷🎷

- Хеві-метал дуже схожий на джаз: і там, і там є слова, які ти не чуєш.

🎷🎷🎷

- Як ви дізнаєтеся, що у ваших дверей барабанщик?

- Він ніколи не знає, коли увійти.

🎷🎷🎷

- Що отримав барабанщик на тесті IQ?

- Слюни.

🎷🎷🎷

- Як ви назвете гітариста без дівчини?

- Бездомний.

🎷🎷🎷

- Чому погано мати співака в якості сусіда по кімнаті?

- Вони завжди втрачають ключ.

Що подивитися, аби краще розуміти джазменів

"У джазі тільки дівчата"

Музичний фільм з Мерілін Монро, напевно, бачили майже всі. Але ніколи не буде зайвим подивитися вічну класику трошки під іншим ракурсом.

"У пошуках Колтрейна" (Chasing Trane: The John Coltrane Documentary)

За життя цей легендарний музикант майже не давав інтерв'ю. Але недавно його сім'я відкрила доступ до архівів, які раніше ніхто не бачив. Історія Джона Колтрейна розказана на тлі соціальних, політичних і культурних умов того часу.

"Ніна"

Документальний фільм про співачку Ніну Симон, яка вирішила підтримати громадський рух за права темношкірих. Тоді вона перестала бути просто артисткою, а стала голосом громадського руху. І цей вибір вплинув на її шлях в розважальній індустрії того часу.

І наостанок, найвідоміший інтернет-мем про джаз:

Ілюстрації freepik.com

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту