Українка, яка створила першу в світі книжку-розмальовку про коронавірус: У Білорусі її друкують, у нас ігнорують

Письменниця Галина Буділова розповіла, як у декреті почала писати дитячі книжки та чому її розмальовка "Робі та Злюка в короні" може полегшити життя батькам.

За освітою Галина - перекладачка іноземних мов, працює журналісткою. А ще вона - мама двох маленьких дітей, заради яких і почала писати книжки.

Писала, щоб посміятися із ситуації

- Коли народився старший син - зараз йому майже чотири роки - я почала писати для нього легенькі віршики. Все це вилилося в книгу дитячих колискових та новорічну казку в віршах - написала її, коли ми із сином годинами гуляли по снігу. Тоді ще був сніг в Україні (сміється).

Так, по-перше, я створювала те, чого мені самій бракувало. А, по-друге, під час декрету емоційно трошки бомбить. Є якісь складні моменти: недосип, розгардіяш у кімнаті, погризені речі, дитина їсть пісок. Це була терапевтична робота над собою: написати віршик, посміятися із ситуації.

З часом мені стало цікаво, чи може моя творчість бути цікавою комусь ще. Спочатку дізналася думку моїх тепер уже колег-поетес - Лесі Мудрак і Тетяни Череп-Пероганич. Ці жінки для мене зірки українського поетичного олімпу. І я була щаслива, що їм дуже сподобалося. Тоді я подалася на конкурс, де треба було написати книгу у віршах про аптеки, потрапила до шорт-листа і почалося. 

Вирішила полегшити життя батькам і дітям на карантині

Наразі у мене 10 книжок. Вісім видані у різних видавництвах, ще дві - я опублікувала самостійно. У травні мали вийти ще три, але через карантин усі проєкти відклали на невизначений час.  

Робота і книжки - це те, що дуже відволікає мене від буденного життя мами двох дітей, тому я спочатку трохи засмутилася, а потім трохи змінила акцент і подумала, що нашим малюкам зараз теж важко. Мій старший син вже ходив до садочка, звик до комунікації з дітьми, тому коли почався карантин хіба що по голові нам не ходив. 

Коли ми дивилися мультики англійською, я побачила, що один з персонажів розповідає про коронавірус - вони зробили такий спецвипуск. І подумала: справді, це не на місяць-два, а бідним дітям ніхто нічого не пояснює. На каналі "ПЛЮСПЛЮС" вийшов мультик, але зовсім коротенький. Для найменших ідеальний варіант - це книжка. Так прийшла ідея: 

Чому б мені самій її не зробити, щоб полегшити життя мамам і дітям в Україні?

За три тижні зробила все з нуля

Спочатку пробувала знайти фінансування: писала деяким компаніям, заповнила форми на фонди. Проте це займає стільки часу, а чекати відповіді треба було ще довше, тому я зрозуміла, що просто не встигну видати її до кінця карантину. У видавництва взагалі не зверталася. Співпраця з ними - це дуже тривалий процес, тому вирішила сама все робити з нуля. 

Я обрала формат розмальовки, бо хотіла дати і мамам можливість трохи відпочити, поки дитина зайнята своїми справами. Деякий час думала над історією, а потім сіла і записала її буквально за три дні.

Мене дуже підтримала молодша сестра - Богдана Теличук, яка зробила верстку. Ілюстрації створила Ольга Реньова - молода мама, художниця і дитяча письменниця-початківець.   

Під час написання книги я спиралася на рекомендації психологів, яким довіряю. Але її все одно дала її на перевірку психологу та лікарю. І тоді вже Ольга почала малювати ілюстрації. Загалом від ідеї до перших екземплярів минуло три тижні. 

Діти можуть думати, що вірус - їхня провина

Це книжка-розмальовка для дітей віком від 3 до 7 років, яка допоможе батькам правильно подати інформацію про те, що зараз відбувається. 

Головні герої - братик та сестричка Мія і Платон. Вони вже третій тиждень сидять вдома на карантині: переграли в усі ігри, перевернули весь дім догори дригом. Мама пропонує їм прибрати весь цей розгардіяш і обіцяє за це сюрприз - коробку зі старими іграшками. 

Діти починають дивитися, що там лежить і знаходять робота-лікаря Робі. Хоч він і довго пролежав на балконі, але часу не втрачав, підключився до вай-фаю і займався самоосвітою (сміється). Малюки починають у нього запитувати: "То ти знаєш, що таке карантин? Чому ми не ходимо до садочка? Та навіщо нам мити руки?" І він їм все розповідає.

Моя книжка - не тільки про коронавірус, а взагалі про розуміння того, як працює природа. Вона допомагає дитині усвідомити: пандемія - не катастрофа, а життя як воно є. Треба просто знати правила та розуміти, що кожен з нас може зробити,щоби покращити ситуацію. Коли маєш контроль над тим, що відбувається - це знижує рівень тривожності.  

Нам, батькам, може здаватися, що їм все одно, але це не так. Якщо про це не поговорити - дитина може подумати, що це вона щось не так зробила, що це її провина. 

Одна знайома сказала: доки її племінниця не прочитала книжку, реально думала - карантин тому, що з нею ніхто не хоче гуляти. Дитина, в принципі, дуже егоцентрична за своєю природою, тому дуже важливо не дати їй надумати бозна-чого.

Також варто звертати увагу на те, які кольори обирає малюк, коли її розфарбовує. Віруси у нашій книжці доволі милі, але якщо дитина їх боїться - можна дозволити їй порвати цей аркуш або навпаки - щось домалювати або зробити з пластиліну. 

Ігротерапія, арт-терапія і казкотерапія - ті засоби, які допомагають як розпізнати проблему, так і з нею працювати. 

У Білорусі книжку роздаватимуть дітям, у нас поки мовчать

Мені дуже важливо, щоб родини мали доступ до цієї дуже корисної книжки. Я не можу віддавати її безкоштовно, тому що вклала в друк свої гроші.

Але я також зробила англомовну версію і виклала її у вільному доступі, її дуже зручно роздруковувати і так про нашу книжку можуть дізнатися в усьому світі. Звісно, якщо є можливість, то найкраще - купити її, щоб підтримати автора та художника. 

Коли про мою книжку ще не писали ЗМІ, я попросила друзів зробити репости на своїх Фейсбук-сторінках. Один з таких постів зробила дуже шанована мною колега з Білорусі - Марія Мартусевич. Після цього я отримала від них пропозицію зробити гуманітарний проєкт - дозволити перекласти, роздрукувати ці книжки та роздати дітям в їхніх школах і садках. 

В Україні до мене ніхто не приходив і пропозицій не робив. Якщо чесно, мені це навіть дивно. 

Навпаки можна всім розповідати: ми зробили першу в світі розмальовку про коронавірус. 

Український автор не має жодних прав

Життя письменника в Україні не дуже просте. Багато хто думає, що все легко: написав, віддав у друк і сиди собі, тільки гроші лопатою загрібай. Насправді, договори та умови в наших видавництвах такі, що ти заробляєш мало, а часто взагалі не маєш права контролювати процес виходу твоєї книги. 

У мене був неприємний момент з книгою колискових "На добраніч, Сонечко". Це інтерактивна книжка - всі вірші ми перетворили на пісні, які можна прослухати за QR-кодами на її сторінках. 

Варіант, який планували віддавати в друк, я вперше побачила буквально в останній момент. З’ясувалося, штатний коректор видавництва зробив якісь зовсім не потрібні для пісень правки: замінив "у" на "в", підібрав синоніми для моїх неологізмів тощо. До того ж, пісні на студії вже були записані (моїм власним коштом, видавництво відмовилось це оплачувати), а вони вимагали підписати до друку книжку з цими правками.

Я на це не погодилася і змусила повернути все, як було. І у кожного молодого автора таких історій багато.  У нас принцип такий: якщо ти не свій - тебе ігнорують максимально. 

Але для мене найважливіше, щоб якнайбільше людей дізналися: допомога у вигляді такої книжки є. 

Фото з особистого архіву письменниці.

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту