Фото Андрія Мочурада

Українська екологиня про роботу в Антарктиді: "Моє дослідження може стати індикатором змін клімату"

Марія Павловська - одна з вісьмох кращих учених з усього світу, які цього року отримали престижний грант від Наукового комітету з антарктичних досліджень (SCAR). Якщо все вдасться - її робота стане важливою сходинкою у вивченні змін клімату. І можливо, це колись врятує нашу планету.

Марія давно займається морською біологію, бере участь у проєкті програми розвитку ООН з моніторингу Чорного моря. З 2018 року Павловська працює у Національному антарктичному науковому центрі, а на початку цього року вперше відвідала станцію Академік Вернадський в Антарктиді, де протягом трьох місяців відбирала матеріал для свого унікального дослідження.

Вчена розповіла "Йоду", що відчула, вперше опинившись на холодному континенті, про знайомство з пінгвінами та важливість її дослідження.

"Коли вперше побачила айсберги - стало трохи сумно"

- Маріє, зізнайтесь: поїздка до Антарктиди надихнула на нові відкриття? Мріяли про це?

- Пам’ятаю, ще студенткою я волонтерила на першій чи другій Антарктичній конференції, яка відбулась у Києві: щось перекладала, роздавала бейджики та навіть не думала, що зможу потрапити на станцію. 

Ми виїхали в експедицію 17 січня цього року, але ще 15 січня я не вірила, що потраплю туди. Списки весь час переформатовувалися, тому зрозуміла це напевно, коли отримала квиток туди і квиток назад -  на квітень. 

- Якими були перші враження? 

Коли ми перетинали протоку Дрейка (це дуже штормова частина Південного океану), мене захитало: було дуже зле. І от ти йдеш і йдеш з кораблем - весь час таке небо сіре, а потім заходиш в Архіпелаг - і бачиш айсберги. Тієї миті мені стало трохи сумно. Я подумала, що після побаченого мене тепер навряд щось зможе так сильно захопити й здивувати. 

- А пінгвіни? Вони виявилися такими, як ви їх уявляли? 

- Усі знають, що вони невеличкі. Але все одно більші, ніж усі собі уявляють. У розпал сезону на нашому острові їх не менше ніж 5000. І 12 полярників, які там цілий рік проводять (із сезонниками, як я - 36). На маленькому-маленькому острові - один квадратний кілометр.

Спочатку ти бігаєш за пінгвінами і фотографуєш з різних боків, а потім звикаєш. Просто йдеш, переступаєш через них - це як у селі кури. 😊 Пінгвіни, які живуть на нашому острові - миролюбні та флегматичні. Переступив? Ну, переступив. Але погладити його не вийде - він одразу почне відходити. Можна зловити, але навіщо? Для тварини це стрес. 

Ще серед тварин на острові є тюлені - дуже-дуже симпатичні! У жовтні, коли стоїть антарктична весна, вони народжують цуценят - такі гарненькі, біленьки, але я бачила їх вже після ліньки - без білих шубок. Вони теж до себе не підпускають, проте за ними можна спостерігати з боку. 

Це, насправді, найдивовижніше. Ти розумієш: мабуть, уперше в житті ти не прийшов подивитися на тварин, а потрапив до них в гості - опинився серед цієї дикої природи, на континенті, куди людина вперше ступила 200 років тому.

Зараз усюди дуже багато людей і дуже мало тварин. Навіть у лісі побачити зайця - вже диво. А тут усе це навколо: купа пінгвінів, морських котиків, тюленів -  і ти серед них сама, як на якомусь Марсі.

Дослідження, яке може стати індикатором змін клімату

- Розкажіть, у чому унікальність вашого дослідження, матеріали для якого ви збирали на Південному полюсі? 

- Всі знають, що в Антарктиді тривалий період ніч - це полярна осінь, зима й весна. Літо починається доволі різко: сходить крига, прогрівається вода, одразу надходить набагато більше світла. Фактично відбувається такий вибух життя: утворюються маленькі водорості фітопланктон, активно розвиваються бактерії. Вони одночасно впливають одне на одного і стають тим базовим рівнем, який потім дає елементи та енергію для всього живого, що потім починає розвиватися у водній товщі. 

Опосередковано це впливає на ті самі запаси риби, криля, який ми виловлюємо в Південному океані. Це перший аспект

Другий аспект - розвиток цих бактерій і фітопланктону активно впливає на баланс парникових газів у атмосфері. Оскільки вони швидко змінюються, а їхній цикл життя дуже короткий - вони можуть бути чудовим індикатором змін клімату і важливою цеглиною у дослідженні цього процесу. 

Поки що у нас є картина за одне антарктичне літо: ми брали зразки кожного тижня та відслідковували, що відбувається за один сезон -  від розквіту до згасання. Якщо дослідження буде продовжено - за 10 років отримаємо дуже важливі результати. 💪 

- Як у цьому допоможе виграний нещодавно грант від Наукового комітету з антарктичних досліджень (SCAR)?

- Він дозволить мені продовжити своє дослідження у Бремені - в Інституті морської мікробіології Макса Планка, який є лідером у цій галузі. 

У них є дуже класні ресурси, які дозволять розробити оптимальну програму морського моніторингу на станції Академік Вернадський. Це допоможе не робити зайві супердорогі дослідження, а зосередитися на тому, що допоможе побудувати модель змін клімату.

Станція Академік Вернадський. Фото Flickr @ravas51
Станція Академік Вернадський. Фото Flickr @ravas51

"Наш науковець має і аналізувати статистику, і лазити в гумових чоботах"

- Великий був конкурс, щоби потрапити до Інституту морської мікробіології Макса Планка?

- Насправді, я вже 10 років мріяла попрацювати у Бремені. І врешті-решт написала їм: "Є така дослідницька ідея. Хочу до вас". Вони відповіли: "Клас!" Таким чином я отримала запрошення, яке дозволило податися на грант. Саме в такому порядку.

Цю стипендію отримало тільки восьмеро людей з усього світу. Конкурс справді великий. Але наші вчені теж можуть скласти конкуренцію. Інколи саме твоє дослідження може імпонувати журі.

Раніше я теж отримувала відмови, тому треба не боятися подаватися багато разів: це не означає, що ти дурний, а твоє дослідження нікому не потрібно. Може, просто цього разу воно було не на часі.  😊

- Тішить, що наші вчені на рівні.

- Насправді ,у мене є дуже багато знайомих з Могилянки, які вчаться або працюють за кордоном. Там набагато кращі умови для досліджень. Мені теж пропонували лишитися у Швеції в аспірантурі. Але я подумала: "Як же так, якщо всі виїдуть. Хто залишиться тут? І  вирішила повернутися і пробувати продовжувати своє дослідження тут".

- Не шкодуєте?

- Зараз, коли я листуюся зі своїми одногрупниками зі Швеції (Марія два роки вчилася там в аспірантурі. - Авт.) , вони пишуть: "Вау, ти займаєшся дослідженнями в Антарктиді, а я сиджу тут за комп’ютером і роблю якісь розрахунки".

Так. Вони стабільно сидять за цим компьютером. У них є всі ресурси. А мені часто доводиться цікавими шляхами розв'язувати свої наукові проблеми. Наш науковець має вміти абсолютно все: ти сам собі статистику аналізуєш, робиш базову інформатику, сам лазиш десь у гумових чоботах і збираєш зразки, сам працюєш у лабораторії, сам дістаєш гроші та подаєшся на гранти. Український науковець супермультизадачний 🐱‍🏍. І коли він потрапляє за кордон - дуже там цінується.  

Про міфи навколо глобального потепління, чи сортують самі екологи сміття і як ставляться до екоактивістів і Грети Тунберг читайте у другій частині інтерв’ю 10 грудня.

 

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту