Український консультант серіалу "Чорнобиль": "Творці фільму хотіли крові, як на війні"

Анна Королевська, яка декілька років співпрацювала з творцями картини, розповідає про те, що з показаного - правда, а що - плід бурхливої фантазії сценаристів.

Найближчого понеділка, 3 червня, вийде останній епізод п'ятисерійного фільму "Чорнобиль" - спільного продукту американського каналу HBO і британської телемережі Sky. Він уже очолив рейтинг найкращих серіалів в історії від авторитетного порталу і найбільшої бази даних про кінематограф IMDb. Там серіал оцінили на 9,7 балів з 10 можливих. Він обійшов таких "монстрів" як "Гра престолів" і "Пуститися берега". А ще - позбавив сну і спокою глядачів по всій планеті, які розбирають буквально кожну деталь кіно - правда це чи ні?

"Йод" поговорив з людиною, яка знає відповіді на всі найскладніші запитання, - Анною Королевською, заступником директора з наукової роботи Національного музею "Чорнобиль". До її порад прислухалися і творці фільму. Обережно - спойлери!😏

"Першого листа від сценаристів отримала близько п'ятьох років тому!

- Фільм залишає дуже багато питань. Я дивлюся з олівцем в руці - виділяю те, що кричить, повз чого пройти зовсім вже не можна. Тому що з питаннями про те, що побачили або почули - люди потім йдуть до нас, у музей. Не тільки наші, а й іноземці, - розповідає Анна Віталіївна.

Почнемо з того, що фільм заявлений як художній, але ж прізвища у персонажів - реальних людей, їм вкладаються певні слова в уста, приписуються певні дії.

Анна Королевська. Фото: Дарія Давиденко / "ЙОД"

Тому багато хто сприймає його як документальний, в цьому і полягає головна небезпека. Адже деякі з тих, кого глядачі спостерігають на екрані, ще живі. Живі також ті, які в фільмі не показані, але брали участь у тих подіях і добре їх пам'ятають. Живі дружини, діти цих людей... Це сучасна історія і треба до неї дуже обережно підходити.

Я сама кілька років працювала з цією знімальною групою, намагалася їх, так би мовити, спрямувати на шлях істинний. Але все одно бачу, що не вдалося їм позбутися тенденційного західного сприйняття радянської історії.

- Як і коли ви дізналися, що цей серіал хочуть знімати?

- Близько п'яти років тому ми отримали першого листа від сценаристів, а зйомки, як я знаю, тривали близько двох років.

Вони пояснювали, що хочуть дуже точно передати ті події, тобто претендували на історичність, на документалізм. Ставили за мету дуже точно передати атмосферу на станції, нюанси радянського побуту. Вважали, що це дуже важливо. Тому крім групи, яка займалася сценарієм, ми багато працювали з художниками, які робили 3D моделі станції, художниками по костюмах.

Декілька разів вони були безпосередньо тут, у музеї, ми показували їм костюми, в яких працювали ліквідатори. Потім дуже багато консультацій було в телефонному режимі - вже безпосередньо з Литви, де відбувалась велика частина зйомок, дзвонили художники, організатори зйомок.

Вони буквально мене тероризували в будь-який час дня і ночі з питаннями:

  • "А ось які були машини?"
  • "А чи були отакі автомобілі в той час?"
  • "А для евакуації яку техніку використовували?"
  • "А міліція - яку?"
  • "Як відбувався похорон жертв?"...

- Щодо локацій зйомок з вами радилися?

- Ні, вони просто розповіли мені, що основні зйомки будуть на закритій Ігналінській атомній станції, в Литві. Це пояснюється тим, що АЕС там така ж, з тим же реактором типу РБМК, який був на ЧАЕС.

І потім міста-супутники - вони типові, будувалися практично по одному проекту. Звісно, самі будинки трошки відрізнялися, але все одно план тамтешнього міста-супутника - це Прип'ять чистої води. Правда, потім з'ясувалося, що кадри Прип'яті чомусь знімали на околиці Вільнюса. Частина зйомок також була в Чорнобильській зоні.

Кадр із серіалу. Фото: HBO

Усе розпочалося з "історії трьох, які врятували світ"

- А що насамперед цікавило сценаристів?

- Крейг Мазін починав свій сценарій з "історії трьох, які врятували світ", - про водолазів (це показано в другій і третій серії фільму. - Авт.). Історія з інтернету, якою зазвичай напередодні річниці катастрофи репостять у Фейсбуці. "Герої, вони врятували світ, слава їм і вічний спокій..."

Машиністи парових турбин 4-го блоку: Сергій Адвахов, Іван Полин та Леонід Корчовий, яки у ЗМІ часто помилково видають за тих самих водолазів-героїв. Фото: Василь Пясецький.

- У фільмі їх теж показують як людей, які вирушили на неминучу смерть і жити яким залишилося мінімум тиждень...

- Але ж вони не вмерли! Мазін написав листа - я йому відповіла, розповіла, що ця історія є неправдивою. Якийсь російський журналіст вигадав, потім це стали постити всюди. І я ось уже скільки років воюю з цією історією - де б не побачила.

Водолази (так їх називають, а насправді - інженери атомної станції) отримали не такі великі дози опромінення. Ці люди - Беспалов, Ананенко і Баранов - пройшли басейн-барбатер під реактором, зробили свою роботу - відкрили засувки, вийшли звідти і жили після цього.

Борис Баранов помер у 2005-му році, але не від радіації, не в страшних муках. Валерій Беспалов і сьогодні живе в Києві. Олексій Ананенко ще тривалий час працював у Держкоматомі України, а два роки тому його збила машина на пішохідному переході, він був у комі кілька місяців.

Тоді ми писали в Фейсбуці про це, прямо під постами про те, де вкотре розповідали, що "померли герої, низький їм уклін". Ми говорили: ось, глядіть - людина ця жива і прямо зараз потребує допомоги, а не співчуття!

Торік Ананенко був на ЧАЕС, на одному із заходів, де президент вручав йому нагороду за мужність, його приводив син - Олексій пересувається з паличкою.

Кадр із серіалу. Фото: HBO

Парадокс: подолати подібну катастрофу легше при тоталітарному режимі

- У фільмі дуже детально, фактично похвилинно відтворюється катастрофа, її перші години. З вами консультувалися з приводу того, як виглядало саме місце аварії, руйнування?

- Про це ми довго говорили, бо вони хотіли крові, як на війні. Замотати людям голови, руки забинтувати. Я їм одразу сказала: "Не здумайте! Це дуже примітивний підхід". Так, звісно, десь кров справді була, якщо людина постраждала від обвалу, уламків... Але не в таких масштабах.

Тоді вони запитали, що ж таке можна показати. Відповідь - ядерна засмага. Але це все одно не одразу проявляється, як показано. Все залежить від рівня опромінення. Наприклад, коли 100 бер людина отримала, у неї не ядерна засмага, а навпаки - обличчя біле стає, немов пудрою присипане. У тих, хто отримав 200-300 бер - може потім виявитися почервоніння, але має час пройти.

Головні герої серіалу - реальні люди: партійний діяч Борис Щербина та вчений Валерій Легасов (кадр із сериалу). Фото: HBO

Розумієте, це ж не вибух атомної бомби, де люди, які стоять у певному радіусі, просто перетворюються на тіні. Реактор не може вибухнути, як бомба. На ЧАЕС відбувся тепловий вибух, який спричинив величезний викид радіонуклідів - 300 мільйонів кюрі (для порівняння - атомна бомба, скинута на Хіросіму - це 5 мільйонів кюрі). Люди від вибуху там не гинули. Були радіаційні опіки та термічні.

- Серіал лякає відчуттям того, що всі ці люди на ЧАЕС - абсолютно безпорадні й кинуті напризволяще. Нікому немає до них справи, керівництво країни приховує масштаби трагедії. Намагаються приймати якісь рішення лише дві особи - вчений Легасов і партійний діяч Щербина. Вас це не збентежило під час перегляду?

- Насправді 40 різних міністерств і відомств брали участь у ліквідації аварії, кожне з них створювало свій оперативний штаб, свою оперативну групу, а регулювала все урядова комісія. До її складу також входили і члени нашого, українського республіканського уряду.

Але у фільмі справді є перебільшення в демонстрації того, як ухвалювалися рішення. Там навіть не урядова комісія вирішує, а лише дві особи. Решта - тільки виконують. Але було не так - працювала маса фахівців, усі сили Радянського союзу були мобілізовані в одному місці. Якби цього не було, ми б не подолали катастрофу.

Сказали, наприклад, що потрібно бор скидати зверху на реактор - так усі поїзди країни повезли туди тонни бору. Сказали, що потрібен свинець - весь, що був, відправили туди...

У чому ще парадокс - це, по суті, можна було зробити тільки в системі тоталітарного режиму. Якби в країні був приватний бізнес, товарно-грошові відносини - тут би все вже інакше розгорталося. І ми бачили це на прикладі Японії і аварії на Фукусімі.

Кадр із сериалу. Фото: HBO
Кадр із сериалу. Фото: HBO

"Люди розуміли, з чим мають справу"

- Творці серіалу підводять глядачів до того, що багато помилок, прорахунки під час катастрофи і при її ліквідації є причиною того, що це перша в історії аварія такого масштабу. За фільмом - ніхто взагалі не готовий і не розуміє, з чим має справу. Невже до Чорнобиля не було аварій на атомних станціях?

- 154 аварії сталися до Чорнобильської катастрофи - не тільки в СРСР, а й в інших країнах світу, в Штатах в тому числі. Були аварії із загибеллю людей, з переопроміненням, з розплавленням активної зони. Хоча, звісно, не в таких масштабах, як на ЧАЕС.

Але ситуація була така, що в Радянському союзі безпека фінансувалася за залишковим принципом. І найголовнішим було - наздогнати й перегнати США з виробництва енергії на душу населення. При цьому забезпечити секретність у цій галузі, яка виросла з надр військово-промислового комплексу.

Тому ті аварії, які ставалися на атомних станціях, не обговорювалися. Про це не знала не лише громадськість, журналісти та люди, які жили там поруч. Це навіть не обговорювалося в професійному середовищі.

Анна Королевська. Фото: Дарія Давиденко / "ЙОД"

При цьому фахівці, звісно, розуміли, з чим вони мають справу. Не з неба ж впали радянським інженерам ці технології - вони ж їх самі й розробили.

У 1985-му, за рік до трагедії, в Курчатовський інститут надійшов лист з ЧАЕС про недоліки, що проявилися в процесі експлуатації реактора, зокрема про так званий позитивний паровий ефект реактивності (на малій потужності реактор мав глушитися, а він навпаки розганявся). Цей лист прийняли, розуміли, що треба запланувати відповідні роботи, але цього не зробили.

Справа в тому, що система таємності породжувала самовпевненість і безвідповідальність і вчених, і керівників. Люди не чули про проблеми, а чули тільки про те, що атомна енергетика Радянського союзу виняткова, непогрішна, найбезпечніша в світі.

"Те, що вони показали, принижує українську сторону"

- Зрозуміло, серіал ще триває, але давайте детальніше зупинимося на епізодах, які найбільше обговорюють глядачі. Наприклад, плутанина з вимірами рівня радіації в першій серії. Дозиметричну розвідку насправді довелося особисто проводити начальнику хімічних військ СРСР Володимиру Пікалову?

- Те, що вони показали, - це жахливо та дуже принижує українську сторону. По-перше, саме ця вантажівка, обшита свинцем, на якій у фільмі поїхав Пікалов. Ну який свинець там був у ніч аварії?! На екрані дату пишуть - 26 квітня, точний час, а події показують з пізнішого періоду, все змішалося. В ніч аварії ні про яку обшивку транспорту свинцем, ясна річ, не йшлося. Це з'явилося пізніше.

Ну а по-друге, ніхто на вантажівці до реактору не їздив. Для цього були спеціальні броньовані розвідувально-дозорні машини (БРДМ) радіаційно-хімічних військ, як та, що у нас стоїть на вході перед музеєм. Прикручувати дозиметричний прилад, як у фільмі, там нікуди не потрібно - він усередині вже встановлений, а виноситься тільки датчик назовні, сама приладова дошка - всередині.

І ось на такій машині 26 квітня вранці в Прип'ять виїхав київський полк Цивільної оборони. Провів дозиметричну розвідку в місті і на станції, склав відповідні мапи (вони є у нас в музеї), оголосив про те, що рівень радіації підвищений. Їм не повірили. Вирішили, що прилад показує не мілірентгени, а мікрорентгени.

Зазвичай на такому БРДМ стоїть прилад, який розрахований на 250 рентген, але тут стався неймовірний збіг обставин - 26 квітня як раз починалися вчення Цивільної оборони Київської області. Тому в машині для тестування було встановлено прилад на 10 тисяч рентген. І безпосередньо на станції він фіксував рівень радіації 1400 рентген на годину!

Людина, яка була в тій машині, і нині жива, ми знаємо її. Це офіцер, старший лейтенант Київського полку цивільної оборони Олександр Логачов, який з честю виконав свою роботу. Але глядачам показали генерала Пікалова з Москви, який насправді прибув на ЧАЕС тільки 27 квітня.

Кадр із сериалу. Фото: HBO

- Неабияк лякає у фільмі гвинтокрил, який падає в реактор. Це було справді?

- Це неправда, такого не було в квітні. Справді впав гвинтокрил, але це сталося вже, коли реактор був закритий, - 2 жовтня 1986 року! Коли закінчилося розчищення покрівлі, був практично побудований саркофаг і відбувся мітинг з приводу завершення робіт. І ось після мітингу гвинтокрил, який займався дезактивацією території, зачепився своїми лопатями за баштовий кран, впав за стіну машинної зали та загорівся, його дві години гасили пожежні Луганського зведеного загону. А 26 квітня баштових кранів не було.

- У фільмі багато моментів, які покликані посилити ефект катастрофи. Наприклад, ніч вибуху, коли на вулиці гуляють діти, на яких летить радіоактивний попіл...

- Цей момент з першої серії мене приголомшив. Аварія сталось о 01:23 ночі. І ось 2 годину ночі показують на екрані, а режимне місто живе. Діти танцюють на вулиці, дорослі горілку наливають в алюмінієву кружку, стовп диму на станції спостерігають... Але тоді місто спало! О 10 годині вечора - усі по своїх квартирах, об 11 - всі вікна в будинках темні. Тоді так було, насамперед у провінції.

Зрозуміло, що в фільмі всі гуляють на вулиці не випадково - щоб показати кількість людей, які опромінилися. Але правда в тому, що на Прип'ять уночі 26 квітня хмара не пішла. Переопромінився Рудий ліс, який прийняв на себе цей удар (близько 202 км² лісової зони, прилеглої до ЧАЕС. - Ред). А в Прип'яті рівень радіації став підвищуватися тільки вранці.

Кадр із сериалу. Відео: HBO

"Похорон ліквідаторів дуже цікавив американців"

- Багатьох збентежив епізод з третьої серії, де показано, як тульські шахтарі працюють на ліквідації аварії абсолютно голими - "як діди", за їхніми словами. Люди справді так працювали?

- Було дуже спекотно, але шахтарі працювали в білих костюмах. У станційних шапочках, куртках і штанах. Їм видавали респіратори- "пелюстки". Я можу допустити, що їх вони знімали, вони висіли у них на шиях. Може, хтось міг куртку розстебнути, а хтось і зняти - молоді, навіжені. Але оголеними - ні.

- Безумовно, один з найдраматичніших епізодів - похорон у Москві загиблих ліквідаторів, які дуже детально описані. У коментарях глядачі, передусім іноземні, шоковані самою процедурою, де труни заливають бетоном... Як все відбувалося насправді?

- Процедура похорону була секретною, адже в Москві були й іноземні журналісти. Тому навіть не дозволяли, щоб там було багато родичів - тільки найближчі. Попереджали, щоб там не казали ніяких промов, мовчали про причини смерті, не називали імен...

Американці дзвонили мені – це їх дуже цікавило. Я знайшла людину, яка займалася організацією похорону пожежних, була відповідальною за це, зараз цього чоловіка, на жаль, немає серед живих...

І ось він мені розповідав, що тіло загиблого загортали в плівку, потім клали в дерев'яну труну, а вже потім - у цинкову, не свинцеву. А з приводу бетону... Як я знаю, заливали вже потім, не в присутності рідних, вони цього не бачили.

І не ховали всіх в один день, масово, як там показано. Похорон відбувався щойно, як вмирали ліквідатори. Першим пішов з життя пожежний Володимир Правик, 11 травня.

До речі, після розвалу Союзу матері та удови ліквідаторів, які поховані там у Москві, на Мітінському кладовищі, порушували питання, щоби перевезти тіла сюди, в Україну. Але їм відмовили, мотивувавши це радіаційною безпекою.

🕒

Чим обернувся провал йодної профілактики після Чорнобильської катастрофи, як розсекречували реальні дані про наслідки аварії і чого українським дорослим варто повчитися у японських дітей - читайте нижче:

Матерiали по темi
Консультант серіалу "Чорнобиль": "Треба вчитися жити з радіацією - це небезпека для всіх на століття"

Відсьорбни скоріш 100 грам – і мерщій у Телеграм!

Ти не п'єш? Кури бамбук – і скоріш до нас в Фейсбук!

Юлія Мамойленко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Алек Венцреш
Осторожно относитесь к комментариям госслужащих. Они заинтересованные лица. И они - бывшие коммунисты, которые как раз и устроили украинцам " Чернобыль".
1 черв 2019 р., 12:04
Афдотья Жопова
Как же тошнит от такий статей. Сериал этот не является документальным фильмом. Отвалите уже от создателей, уроды. Всё пытаетесь на его популярности выехать, вот и постите бред
31 трав 2019 р., 13:45
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту