"Улюблену книгу купили у алкаша за троячку": відомі люди - про свої літературні вподобання

Наш автор, письменник-сатирик, драматург і кіносценарист Олександр Володарський починає серію матеріалів, у яких знаменитості з різних сфер життя розповідатимуть про свої улюблені книги.

Як правило, найсильніші та найнезабутніші враження людина виносить з дитинства. Першу смішну та найулюбленішу досі книгу принесла мені мама.

Алкаш біля гастроному на вулиці Адама Міцкевича, на київській Чоколівці, за троячку на пляшку продав їй товсту коричневу книгу О. Генрі "Оповідання".

Я, тоді пацан років дванадцяти, читав її багато разів. Любив відкрити й читати з будь-якого місця, на будь-якій сторінці. З моєї точки зору в світовій гумористиці немає рівних цьому автору в багатстві фантазії та веселій вигадці. Так я думав тоді хлопчиськом, так само думаю і нині, коли сам часто працюю у цьому ж жанрі.

Багато років тому в кіножурналі "Фітіль" у мене взяли сценарій гумористичної кіномініатюри, уклали договір на солідну на ті часи суму, а, коли я йшов, редактор сказав:

- А над кінцівкою, Олександре, ми ще подумаємо!

- Давайте я сам подумаю, - образився я.

- Не переживайте, - сказав редактор, - у нас навіть коли Жванецький приносить сценарій, збираємося ми, чотири редактори, та придумуємо фінал.

А О. Генрі все придумував сам! Яскраві герої, захопливий сюжет, а потім - несподівана, парадоксальна розв'язка.

- Милий, я, мабуть, з'їла би персик, - каже наречена з оповідання "Персики" своєму нареченому Мак-Гаррі в розпал медового місяця, і той, надягнувши пальто й капелюха, кидається виконувати забаганку коханої. Торговець фруктами пропонує помаранч, для персиків - не сезон, але чого не зробить справжній чоловік заради кохання. І він видобуває персик, здавши копам притон і мало не втративши життя, приносить його і чує: "Хіба я просила персик? Я б набагато охочіше з'їла помаранч!" На мою думку, це все, що потрібно знати про жінок. А якщо у жінок є заперечення, читайте О. Генрі.

Уривки з книги О. Генрі "Оповідання". Фото: yakaboo.ua

Мильний король Ентоні Рокволл з оповідання "Золото і любов" влаштовує за гроші грандіозний затор на Бродвеї, щоб його син встиг освідчитеся дівчині. Що все це було підлаштовано, ми дізнаємося наприкінці, коли мільйонер Рокволл, вручаючи гонорар, запитує свого підручного, не зневажає той гроші, і у відповідь звучить фраза, яку гідно висікти на будівлі кабміну або взяти епіграфом до проєкту бюджету: "Я б убив того, хто вигадав бідність!".

"Встигнемо добігти до канадського кордону!" - фраза пішла в народ, але не всі згадають, що це теж О. Генрі з оповідання "Вождь червоношкірих".

Можна сказати, що з екранізації цієї новели в далекому 1963 році почав свій славетний шлях в кіно геній кінокомедії режисер Леонід Гайдай.

Американський письменник Вільям Сідні Портер - справжнє ім'я О. Генрі, прожив лише 47 років, перебрав безліч професій, сидів у в'язниці за сумнівним звинуваченням і встиг написати кілька сотень оповідань. Критики називали письменника "американським Кіплінгом", "американським Мопассаном", "американським Гоголем", "американським Чеховим", а як на мене, то він такий - єдиний і неповторний. І улюблений.

Якщо у вас поганий настрій, погортайте томик О. Генрі, на будь-якій сторінці прочитайте пару оповідань – перевірений спосіб, щоб стало краще. Звідки у цього письменника така фантазія, таке відчуття комічного - не уявляю.

Дякую, шановний Вільяме Сідні Портер! Ви для мене - письменник "намбер ван"!

Обкладинка: freepik.com; pixabay.com

Фото в тексті: wikipedia.org; books.ua

Олександр Володарський
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту