"В моєму житті немає війни, бо кожного дня хтось захищає небо над моєю головою"

Авторська колонка, присвячена Дню захисника України.

Мене, як і більшість дітей, часто залишали в селі з бабусею і дідусем. Я була ще дуже маленька, але саме там я вперше почула про війну. Це було ще до того, як я пішла в школу і до всіх цих виступів біля обеліску з незрозумілими бантами і в білих блузках. Тоді ще не було моди на вишиванки і ми, навіть, подекуди співали російські пісні.

Та вже тоді я знала, що війна - це дуже страшно, бо побачила кадри з якогось фільму по телевізору. Того літа у мене почалась параноя. Це страшно згадувати навіть зараз. В голові з'являлися питання, які я нікому не озвучувала, але постійно над ними розмірковувала.  

Мене дуже цікавило, як люди дізнавалися про початок війни, якщо не було телевізорів і радіо. І якщо війна почнеться знову, де ми будемо ховатись? А коли я ходила з дідусем в погреб, то в голові складала собі план, що от якби війна таки почалась, тут нас точно ніхто не знайде. Мені було страшно, і я майже щоночі прокидалась  із страхом, що десь там, можливо, хтось нападає, а ми не знаємо. Я нікого не будила і подекуди просто чекала ранку, щоб почати бавитись. Проте в одну з ночей, я таки не витримала і розбудила бабусю з словами: 

- Бабусю, а якщо почалась війна, а ми про це не знаємо?

Бабуся крізь сон розсміялась, обійняла мене і сказала: 

- Спи, Надійка, війни вже не буде ніколи.

 І я заснула. 

В той день, коли по всіх телеканалах оголосили, що в Криму російські війська, я була на Майдані. Тоді ми волонтерили в Українському домі, людей вже майже не було і це мав бути наш останній день перед від'їздом.

Перед тим, як повернутись до Львова, я ще домовилася зустрітися з однокласницею. Ми були студентками першого курсу, які останній раз бачились на випускному. В день, коли ми танцювали на випускному, ніхто не знав, що того року почнеться майдан і ми зустрінемось не на зустрічі випускників, а на барикадах. 

Вона приїхала до Українського дому і ми разом піднялися по Грушевського до Верховної ради. Був вже пізній вечір і падав легенький дощ. Я дуже добре пам'ятаю картину: світло ліхтаря, яке освічує барикаду, на вулиці немає нікого. З іншої сторони барикади виходять три чоловіки, які кажуть до нас: 

- Дівчата, ідіть по домах. В Україні почалася війна.

- Тобто війна? Яка війна?

Того дня ми не повернулися до Львова, ми залишилися в Києві ще на день. Ту останню ніч в Києві перед від'їздом я так і не заснула. Згадувала слова бабусі про те, що війни не буде і не могла зрозуміти, що в цьому випадку маю робити. 

Ми повернулися всі по домах і почали далі будувати своє життя, де про війну нагадували новини і поодинокі люди в формі, яких я бачила на вокзалах. Я відправляла з ними свої думки на схід, але моєю реальністю було зовсім інше життя. Життя в якому, як і обіцяла бабуся, не буде більше війни.

 

В моєму житті не було війни, бо з того вечора біля барикади кожної секунди хтось захищав небо над моєю головою.

В моєму житті не було війни, бо кожного дня хтось приймав цю війну на себе. 

Співаючи колись пісні біля пам'ятнику невідомому солдату, я мало що відчувала. Та в моєму житті з'явились ті невідомі солдати, яким пам'ятник завжди буде в моєму серці і безмежна вдячність за те, що в моєму житті немає війни.

З Днем захисника України.

Ця країна невмерла і не вмре, допоки будуть люди, які встануть на захист її свободи.

Закохана у цю землю і в кожного її захисника та захисницю,

Ваша Душа Мегаполісу

Обкладинка - фото "Ministry of Defense of Ukraine"

Душа Мегаполіса
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Halia Usenko
Про війну я теж вперше почула від своєї бабусі. Вона казала'Хай буде голод, хай буде все що завгодно, аби не війна... З того часу саме слово ''війна'' викликає в мене просто неймовірний страх. Тому ніяких слів подяки не буде достатньо від мене тим, хто мене береже...
15 жовт 2019 р., 20:50
Viktor Kukurba
Колись ти скажеш своїй внучці те саме
14 жовт 2019 р., 18:49
Марія Жарська
Як завжди, дуже зворушливо, до сліз на очах і з комком в горлі
14 жовт 2019 р., 17:04
Юлія Краска
Дуже зворушливо
14 жовт 2019 р., 15:20
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту