Великий шлях до себе. Співачка SLEZA - про роботу з психологом, зміну стилю і особистий декаданс

Історія талановитої дівчини Лізи Жихарєвої (в "минулому житті" - Lisa Wassabi), якій довелося багато пережити в пошуках свого призначення та власної ідентичності. З перших вуст.

Зараз SLEZA – це успішний новий проєкт київської співачки та сонграйтерки Лізи Жихарєвої. Вона вже випустила кліп "Проблема", який розійшовся музичними виданнями та соцмережами. Він порушує важливу тему гендерних стереотипів та того, як чоловіки сприймають жінок у ролі ляльок чи аксесуарів.  

Проте до цього дівчині довелося пройти через популярний проєкт Lisa Wassabi, зміну продюсерів та втечу за кордон у пошуках себе. 27-річна співачка встигла наслухатися від чоловіків про свою неідеальність, опинитися в депресії і врешті-решт прийняти себе такою, яка вона є.

Спеціально для Йод.media Ліза розповіла свою історію - про шлях до внутрішньої гармонії, попри критику, гендерні кліше та поради оточення. Стиль і манера авторки збережені.

???
Кажуть, 27 для багатьох – переломний рік або криза середнього віку, якщо хочете. Коли ще раз відбувається знайомство з собою. Хто ти? Де ти? Що взагалі відбувається?

До цього моменту я вже встигла наслухатися від інших, якою мені потрібно бути, побувала на піку невпевненості в собі й перманентних істериках.

Після року життя і навчання в Лондоні, я стала чистою книгою і почала ставити собі питання: "Хто я? Чого хочу саме я? Як звучу насправді?".

Впевнена, що подібні переломні моменти бувають в різному віці у кожного. Але способи впоратися з цією екстремальною їздою однакові. І ось основні, які я для себе зрозуміла:

Повернися в дитинство

Я знайшла свої дитячі фото і помітила, що моя посмішка була набагато більш щасливою і зубастою рівно до того, як я пішла в школу. Там мені сказали, що не можна дерево зображати фіолетовим, голосно розмовляти й дівчатка так не поводяться. Ну і все в такому дусі.

Постійні перегони за місце в зграї тривали до 28 дня народження. Я зрозуміла, що всі ці люди, які розповідають мені, що якого кольору має бути – йдуть до біса. Всередині мені знову 5, і це мій спосіб бачити навколишній світ. Як тоді: пробувати все на смак, заново розглядати й вивчати все навколо.

Якщо здається, що ти вже все знаєш про свою повсякденність і, повір, у неї є незвідані тобою сторони. Мені, як дитині, стало знову цікаво всюди залізти й проявляти себе по-живому.

Одягайся, як відчуваєш, і радій

Коли я провела сеанс аналізу мого гардеробу зі стилісткою, з'ясувалося, що я тримала дуже багато старих речей. Тих, які я ніколи не одягну, які мені не пасували і які давно відпрацювали себе.

І ось на шляху до ідентифікації ми зі стилістом Настею викинули купу непотрібних речей, залишили всі широкі джинси та сорочки, які, виявилося, можна було не заправляти. Ця трансформація навряд чи здасться людині ззовні кардинальною. Але для мене це було звільненням. Мені нібито сказали: "Так-так, ти можеш носити ці широкі штани з цією широкою майкою". Але і сексу ми додали – вкоротили майже всі спідниці. І що важливо – я не втратила багатоманітність своєї натури, а просто її причесала.

Якщо ти раніше була пацанкою, але п'ять років тому вдарила кулаком по столу і вирішила змінити образ і стати леді, то вже не тримай ці джордани. Вони тільки збивають з пантелику. Мозок – ледар. Перше, що побачив, те й надягнув. А тим паче, якщо якісь речі вже стали звичкою для нас. Потім ходиш, і не відчуваєш себе у своїй тарілці.

Одягайся так, як відчуваєш себе, і не йди на компроміси. Не повинна вже давно дівчинка носити сукні й довге волосся. Шелак теж не є обов'язковим для жіночої статі. І хлопчик нехай хоч з голови до ніг вбереться в рожеве. Якщо так він відчуває себе добре – нехай живе і радіє.

Якщо у вас є робочий дрескод – дотримуйтесь його, але дозволяйте собі індивідуальність в прикрасах, спідній білизні, малюнку на пластирі або кишеньковому годиннику. Це допоможе бути собою.

 Речі говорять за нас. Тому одягатися потрібно, висловлюючи свою гендерну ідентичність в момент дії, прислухатися до внутрішнього стану.

Так що не бійтеся експериментувати, не зберігайте старих давно не ваших речей і намагайтеся одягатися не похапцем, а усвідомлено.

Не романтизуйте особистий декаданс

Коли я йшла до психолога, то уявляла, як з гордо піднятою головою зараз дізнаюся новину про те, що у мене депресивно-маніакальна фаза біполярного розладу другого ступеня. Виявилося простіше – я просто весь час намагаюся заслужити любов у себе до себе. Але якщо я люблю мопсів і чоловіка просто так, чому я не люблю безумовною любов'ю себе? Я в основному ставлю свої цілі тільки тому, що якщо я досягну їх – то тоді скажу собі: "Я молодець". А поки – ні, не молодець.

Нещодавно, коли я озвучила слова, якими описувала себе пару років тому, то злякалася. Я зрозуміла, що такі епітети заслуговують до себе останні маніяки, але ніяк не я.

 Якщо саморуйнування – це наше все, то до біса його. Романтизувати декаданс з боку здається чимось витонченим. Але насправді, коли ти кричиш про допомогу – це вже не виглядає так красиво. Поруч з тобою немає Джонні Деппа, ти не одягнена в шовкову нічну сорочку і не п'єш шампанське з пляшки, сидячи у ванній з тушшю, що розтеклася по обличчю. Ти просто в суцільній темряві. Навіть якщо, як і раніше, миєш голову і робиш манікюр.

Важливо вчасно закричати. Навіть якщо хтось скаже, що це все тому що у тебе багато вільного часу, постав собі питання: "Чому його так багато і що зупиняє заповнити його раціонально?". Це щось сидить всередині тебе і псує життя. Потрібно знайти це і прогнати дуже далеко.

Два роки тому мені робили операцію. Коли мене виводили з наркозу, то ввели антибіотик, який викликав анафілактичний шок. За дві хвилини моє серце сповільнилося більше, ніж вдвічі, я помирала. Добре, що поруч були досвідчені лікарі, які швидко схаменулися. Коли я прокинулася в палаті, то не зрозуміла, чому у мене так паморочиться голова і чому стільки метушні навколо.

Такі події змушують замислитися, а чи треба страждати через дрібниці? Точніше усі проблеми починають здаватися дрібницями. Але, на жаль, навіть такого досвіду теж може вистачити ненадовго. Що-небудь відбувається і починаєш самокатування знову.

Ти б замутив/-ла з собою?

Не намагайся всім сподобатися. Взагалі забий на всіх. Хто вони такі? Якби хотілося сподобається Мадонні або Ілону Маску, це я ще можу зрозуміти. Але одержимість в бажанні сподобається всім тим, хто нам чомусь здаються “крутими хлопцями” – дивна. Стань крутим для себе. Сподобайся собі. Ти б замутив/-ла з собою? А дружила б? Чи в цілому не точно?

Прийми себе

Свої руки, ноги, ніс, колір волосся, товщину щиколоток, форму нігтів, коліна, живіт, волосся на своєму тілі, голос, запах, статуру прийми. Вони прекрасні. Ти не товар, зовнішність – не єдине, за що тебе люблять. Будь, ким хочеш.

Хлопці, з якими я зустрічалася, вічно говорили мені, що у мене проблеми зі стилем, маленькі негарні груди. Доходило навіть до того, що мені говорили що у мене навіть  форма нігтів на пальцях ніг якась не дуже жіночна.

Згодом я багато років вважала себе некрасивою, нецікавою, і другорядною. Вважала, що на мене ніхто ніколи не зверне увагу і відчувала себе сірою мишею. Я ненавиділа те, що бачила в дзеркалі й на фотографіях.

Прийняти себе мені допоміг чоловік.

Я знайшла однодумця, який не переробляв мене, а допоміг розслабитися, розкритися, стати ще кращою, не лаяв мене за дивні витівки, ніколи не говорив мені піти перевдягнутися або як мені потрібно говорити або думати. Знайдіть таких людей у ​​своєму житті або станьте для себе таким однодумцем. Це важливо.

Хто твій персонаж? Як він рухається?

Я почала ходити на танці. Але це не просто приватні уроки хореографії, це про стійку на сцені, про поставу і вміння правильно ходити. І в цьому випадку "правильно" – це не суб'єктивний критерій журі, а анатомічний факт. Наприклад, я сутулюся через те, що неправильно ходжу. Не туди переношу вагу тіла, не доводжу ступню – від цього завжди спазми в литках. Ці заняття – теж знайомство з собою. Я дізналася, де в мене коліна та лікті. 

Я дуже хвилювалася, що ніколи не займалася хореографією. Адже будь-якому порядному артисту потрібно танцювати. Але виявилося, що танець залежить тільки від того, які у мого внутрішнього персонажа кінцівки і як він ними керує. Адже якщо у вас всередині лев, як же він станцює танець русалки або Сі Тріпіо. Потрібно знати, як працювати зі своїми лапами, потрібно мати свій стиль. Це не означає, що не потрібно вчитися танцювати. Це просто означає, що тільки твоя індивідуальність допоможуть тобі бути максимально переконливим на сцені. І під сценою я зараз маю на увазі життя в цілому.

Не бійся спробувати

Якщо щось не вб'є тебе, але зробить сильнішими – спробуй це. Повір, то що тобі здається зоною комфорту – клітка з колючого дроту. А тобі потрібно на свободу. Ми так застрягли у своїх комплексах, невирішених проблемах, захованих за страхами, що ось ця легка перманентна істерика і пригніченість здаються нам звичною формою життя. Так, міняти себе буває непросто. Навіть якщо не вийде, спробуй ще. Або прийми, що це не твоє. Але пробуй. Не припиняй пробувати.

Я дуже хотіла підстригти довге волосся. Мені здавалося, що з коротким волоссям у мене буде інша енергія, я буду впевненіше в собі. Але хвилювалася, що жінка повинна бути з довгим. У якийсь момент я відчула, що моя жіночність не має нічого спільного з цим. Я довго не думала, прийшла в салон і мені відрізали моє найдовше волосся в житті.

У цю ж секунду у мене було бажання вилетіти з салону і бігти – я відчувала неймовірну легкість! Відчувала, що вільна, що я можу все що завгодно і ніхто не зможе утримати!

Важливо розуміти, що всі ці процеси вимагають часу. Мені знадобився рік для того, щоб відчути себе краще. Щоб повірити в себе і собі.

В цілому, пошуки своєї ідентичності – це як кільце Мебіуса. Пізнаючи себе в одному, відстежуючи свої реакції в іншому – тільки так можна зрозуміти свої внутрішні пристрасті. Але так само їх можна і виховати. 

Щось приходить до нас легко, як весняний свіжий вітер, а над чимось потрібно попрацювати, як над приготуванням лимонного пирога.

Більше колонок знаменитостей можна прочитати в нашому проєкті #кнігонавти.

Ліза Жихарева
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту