Pixabay

Від знедолених кошенят - до кохання

У Всесвітній день захисту тварин (4 жовтня) українські зоозахисниці діляться історіями про те, як собаки, коти та інші пухнасто-вусо-лапі змінили їхнє життя.

На перший погляд, у них більше різного, ніж спільного. От тільки всі вони носять екосумки, не купують шуби, не вживають м’яса, разом зустрічаються на заходах із захисту тварин. Вони навчились говорити за тих, хто цього не може.

З чого починається захист тварин

Дарія виступає під часу Маршу за тварин. Фото: facebook.com/voronkova.dasha

Дарья Воронкова – зооактивістка, вегетаріанка з 11-річним "стажем".Уперше дівчина відмовилась від тваринної їжі в дитинстві, коли дізналася, що гематоген виробляють з бичачої крові. Досі з усмішкою пригадує слова мами: "Знаєш, є такі люди – вегетаріанці. Ти, напевно, одна з них". 

Світлана Руденко, юрист, волонтер. Ще малою приносила сусідам кошенят, вмовляючи взяти, за що потім сварили батьки.

- Але мені було не важливо - насварять чи ні. Місію виконано. 

Світлана (в центрі) з колегами. Фото: facebook
Фото: facebook.com/uliana.pcholkina

А Уляна Пчолкіна - зооактивістка - у першому класі врятувала кошеня, яке хлопці хотіли скинути з другого поверху.

- Для мене захист тварин важливий. Я з дитинства не розумію, як може бути інакше.

Стати голосом тих, хто не може говорити

Під час Другої світової прабабуся Дарії Воронкової переховувала у себе єврейську дівчину, яка не чула й не розмовляла. І це дуже ускладнювало ситуацію. Постійно проходили рейди нацистів, інколи навіть крикнути не встигали, щоб ховались. Постійно в напрузі.

Після того, як німці відступили, дівчина теж пішла з дому, де її прихистили. Здавалось б, на цьому історія закінчена. Проте зараз нащадки врятованої живуть в США, а в Ізраїлі на Алеї Праведників висаджено дерево на честь прабабусі Дарії Воронкової.

- Моя бабуся своїм вчинком стала голосом тих, хто не міг говорити. Фізіологічно, як ця дівчина. Так і тих, хто фізично розмовляв, але їх катували, ставили на них експерименти. Адже вони - “унтерменшен”, а є якась вища раса. Власне, це ж відбувається з тваринами, але люди про це мало замислюються. І дуже важливо стати голосом тих, хто не може говорити.

Фото: facebook.com/voronkova.dasha

"Що більше допомагаю тваринам, то більше розчаровуюсь у людях"

Уляну Пчолкіну дуже хвилює тема з цирками. І вона відверто про це розповіла, сидячи у візку, на марші за тварин.

- Я порівнювала ситуацію. Люди з інвалідністю, а в минулому просто "виродки", ще до середини минулого сторіччя використовувались у цирках заради розваг. І багато з них навіть не розуміли, чому їх виставляють напоказ, принижують і сміються, тицяючи пальцями, - пояснює Уляна своє ставлення до проблеми з цирками, де використовують тварин.

Тільки після Другої світової війни про права людей з інвалідністю заговорили вголос. "Виродки" виявилися живими людьми, зі своїми почуттями, мріями та бажаннями.

- Люди з ментальними порушеннями не можуть себе захистити  і виказати все те, що їх влаштовує чи не влаштовує. Ними просто користуються, заробляють на них. Так і з тваринами. Для мене ця тема досить особиста. І я дуже хочу, щоб цирки з тваринами заборонили. А тварини, які зараз є у цирках, потрапили до реабілітаційних центрів.

До того ж Уляна півтора роки тому відмовилась від м’яса - саме через зоозахисну діяльність.

- Я просто зрозуміла, що більше так не можу, - пояснює дівчина. – Одного разу, їдучи в авто, я побачила фуру, що перевозила курей. У клітках. Я просто зупинилася та заплакала.

Зараз вона каже:

- Що більше допомагаю тваринам, то більше розчаровуюсь у людях.

Чи є життя після того, як стаєш зоозахисником?

24-річна Дарія Воронкова зустріла своє кохання, коли їй було дуже важко. Дівчина не встигла подати документи в аспірантуру, втратила роботу, гроші закінчувались. В інтернеті побачила оголошення: "Потрібні волонтери на фестиваль!"

- Я прочитала, що можна поїхати "на шару" на фест - супер. Прийшла, а там повноцінний тренінг, серйозна організація. Познайомилася з першими веганами у своєму житті та знайшла кохання, ми одружились. 

Фото: facebook.com/voronkova.dasha

Звісно, окрім романтики, в зоозахисній діяльності багато небезпек. Юрист і волонтер Світлана Руденко – одна з тих, хто домігся заборони використання тварин в одеському цирку

І вона, як ніхто інший, знає, як інколи важко захищати тварин від людей. Насамперед через погрози. Проте за словами Світлани, зараз стало набагато легше, ніж 5-10 років тому.

- Коли думаєш, що щось неможливо, то це тимчасово. Головне – не здаватися!

😻
Христина Ямбор
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту