Видавець "Енеїди" латинкою: "Наш Еней - не козак з оселедцем у шароварах, а воїн АТО, морський піхотинець"

Видавництво "Zалізний тато" випустило гумористичну поему "Енеїда" у дуже незвичайному форматі: замість кирилиці – латинка; Еней – не козак, а воїн; ще є сепари, президенти, попи. Цікаво, як би Іван Котляревський відреагував на такий жарт?

Презентація оновленого видання відбудеться під час форуму видавців у Львові. Головний редактор проєкту та очільник видавництва Дмитро Савченко напередодні розповів "Йоду", якого ефекту чекає від експерименту зі зміною абетки і чому він – прибічник переходу України на латинку (не плутати з латиницею).

Попереджаємо, якщо для вас "Енеїда" латинкою – це щось веселе й екстравагантне, то для пана Дмитра – важлива для українців справа. Він дуже серйозно налаштований популяризувати нову абетку 😊. Каже - жити стане легше. Тож готуйте свої аргументи та пишить їх у коментарях. Але спочатку – інтерв'ю.

👇👇👇

- Дмитро, як виникла ідея видати "Енеїду" Котляревського латинкою? 

- Ми вирішили увіковічнити нашого класика, з якого починається історія модерної літератури та подати її в латинковому варіанті. Ми не проводили ніяких хірургічних втручань у тканину тексту, тому що це класика, а вона має бути непорушною. Для осучасненої версії ми взяли не ілюстрації Базилевича - у більшості цей твір асоціюється саме з ними, а екстраполювали це на проблематику дійсності. 

Тепер Еней не козак з оселедцем, у шароварах і з оголеним торсом, а воїн АТО, морський піхотинець.

Тому виходить, що всі позитивні герої у нас мають проукраїнську позицію. Наприклад, Дональд Туск, з яким Еней укладає угоду, і польська армія приходить йому на допомогу. Після такого нам точно будуть закидати, що ми - польська агентура.

Антигерої - це різноманітні сепари, колаборанти. Серед них є і Лукашенко як такий хитромудрий мінський лобіст невідомих інтересів, митрополіт Онуфрій -  предстоятель Української православної церкви Московського патріархату або конкретніше - російської церкви в Україні. 

- Путіна немає?

- Ні. Але ще не вечір. У нас є пан Насіров як головний корупціонер. На ілюстрації він навіть оперезаний ковдрою. Це та епічна ковдра, якою він прикривався в суді. А отак виглядає сутичка українських героїв з антигероями "МГБ", "ДНР" (гортає книжку). Ось Захарченко, нині усопший. 

Таким чином ми вирішили збадьорити "Енеїду".

Якщо твір надихає людей на якісь експерименти - значить, цей твір живий, а не скелетик в Інституті антропології, який там нерухомо висить і ніяких емоцій не викликає.

Саме тому ми вирішили піти на провокацію, щоби картинка багатьох обурила, щоб росіяни нас піддали анафемі, а прибічники кирилиці з нами посварилися. Але всім цим ми робимо дуже корисну справу - оновлюємо ноосферу навколо "Енеїди" як такої та привертаємо інтерес до української класики. Зараз навколо "Енеїди" знову почнуться активності та дискусії. З'явиться новий інтерес. Нові покоління зможуть інакше подивитися на цей твір. 

- У вас цікаве оформлення і якби ви видали книжку кирилицею, то книга б краще продавалася. Як вважаєте?  

- Не думаю. Зрештою, комусь же треба починати рух з латинізацією.

- А чому ви за латинку? Хто вас спонукнув до цього?  З чого почався інтерес до цієї теми?

- Справа у тому, що я зловив себе на цікавому історичному спостереженні: де б не з'являвся російський окупант, він повсякчас фанатично насаджує на загарбаних територіях "московський КГБ-патріархат" та кириличні літери. Це стосується заборони латиниці у Литві, як кари литовців за їхню участь у польському повстанні 1863 року. Це стосується також й самих поляків, яким агресивно нав'язували кирилицю методами лютої заборони традиційної для них латиниці. Те саме спостерігаємо і в Молдові. Щойно радянські танки здійснили окупацію Бессарабії, вивіски на кишинівських установах і крамницях поміняли на кириличні. Далі "совки" нав'язали молдаванам кирилицю через радянську систему освіти. 

- Коли саме ви зацікавилися цією темою?

-  Приблизно 8 років тому. Свій перший вірш я опублікував латинкою у 2012 році у поетичній збірці "Бліцкриг Fутуризму". 

- Тобто можна сказати, що на цю тему вийшли через патріотичні переконання та цікавість до історичних процесів?

- Саме так.

- Ви погоджуєтеся, що "Слово о полку Ігоревім", написане кирилицею, - це пам'ятка української мови? 

- Так. 

- Хіба перехід на латинку - це не певною мірою відмова від спадщини? 

- Вся румунська література до XIX століття написана кирилицею, але ніхто не ставить під сумнів її румунське походження. Перейти на латинку було рішенням їхніх еліт та інтелігенції. Без жодного примусу. Вже у 1830-х роках там майже все було латинковим. І зараз це вже частина їхньої культури.

Станом на сьогодні серби на 80 відсотків відмовилися від своєї вуковиці та перейшли на латиницю, хоча нею послуговуються їхні найзатятіші вороги - хорвати. І це їх не зупинило. Але вони нормально на це дивляться і не кричать: "зрада". Серби добре розуміють, щоб рухатися разом зі всім світом, треба підганяти свою культуру під цивілізаційні стандарти. Інакше ми залишимося на цьому кириличному острівку в меншості. 

Зараз нею користуються виключно росіяни, білоруси, болгари та ми, українці. 

Презентуємо латинку під гаслом "Геть від Москви!"

- Як я знаю, "Енеїда" - не перша книжка вашого видавництва латинкою?

- Так, бажання підтримати цей рух - наша дуже давня ідея. Перша книга нашого видавництва теж вийшла латинкою. Це збірка оповідань "ТежBeSket". Там три співавтора, одним з яких є я. Ідея та ініціатива була наша, але вона вийшла в світ завдяки підтримці наших співгромадян. Ми згенерували ці кошти через краудфандингову платформу "Спільнокошт", за що ми їм безмежно вдячні. 

- І як її сприйняли в суспільстві?

- По-різному. Реакції на неї були дуже контрадикторні. На презентації у Маріуполі сиділи зацікавлені люди зі здивованими очима -  у них ця ідея радше викликала симпатію. Відгуки були дуже теплі: "О, клас! Виявляється, є ще й така українська ініціатива, такий культурний феномен". У Львові була інша ситуація. Там вигукували, що ми - польські агенти. Щонайменше, працюємо на інтереси польського геокультурного простору. Для них це така культурна колонізація, яку поляки нашими руками проводять на теренах України.

- Чому такі різні реакції?  

- Люди реагують крізь призму історичної специфіки того чи іншого регіону. Ми презентуємо латинку під гаслом "Геть від Москви!", тому у Маріуполі це було дуже добре сприйнято. Натомість, у Львові, з огляду на те, що близько розташований кордон, є маса невирішених або дискусійних питань між українцями та поляками, багато суперечливих територій. 

- Ви сказали, що реакція на вашу книжку - позитивна. Тобто її купують? 

- "ТежBeSket" - це формат студентської захалявної книжечки. Вона у м'якій палітурці, її зручно читати в метро - можна кудись за пасок запхати, куди студенти зазвичай ховають конспекти. І в оформленні більш молодіжно орієнтована, дещо субкультурна. 

А "Енеїда" - це вже такий подарунковий варіант. Вона має унікальну конструкцію. Якщо не помиляюся, ми перші в Україні зробили таку багатосекційну обкладинку. Відповідно, тут уже інший формат книги, інша аудиторія, інше значення. 

Українських латинок неймовірно велика кількість

- Наскільки важко було перекласти "Енеїду" латинкою?

- Взагалі неважко. Ми не перенабирали основне тіло тексту. Є програмне забезпечення, яке дозволяє це зробити в три кліки. Єдине, що потрібно - все уважно вичитувати, бо программа може допуститися технічної помилки.

- Чула, що навіть серед прихильників латинки є суперечки, яку з версій краще використовувати.

- Раніше у дискусіях, пов'язаних з латинковим правописом, було два основних табори - "лозинка" та "їречківка". Послідовники Лозинського вважали її зручною, оскільки вона сперта на польський правопис, польську орфографію. "Їречківка" більш апелює до чеського правопису.  

Зараз версій українських латинок - неймовірно велика кількість. Мені здається, це дуже хороша штука, оскільки філологи одне з одним сперечаються - і ці суперечки врешті-решт кристалізують оптимальний варіант латинки.

Можливо, це допоможе викристалізувати оптимальний її варіант і поставити стіну між нами та "руським міром".

Кожна з її версій легка для розуміння. Питання в тому, наскільки вона є оперативною, легкою, зручною тощо. Адже, якщо ми візьмемо звичайну транслітерацію, потрібно використати надто багато латинських знаків, щоб перекласти, наприклад, український звук "з". 

- І якою саме версією латинки надрукована "Енеїда"?

- Цей твір опублікований так званою "лучуківкою", розробленою Іваном Лучуком. На мою думку, вона є досить лаконічною та відповідає фонетичній структурі української мови. 

Для нашої попередньої книжки ми використали не "лучуківку", а "новолаб" (повна назва "Новітня українська латинкова абетка"). Вона відрізняється, але там теж усе можна зрозуміти. 

- В Україні теча за використання латинки виникла у XIX столітті і досі точаться суперечки. Чому ви вважаєте, що перехід на неї колись відбудеться?

- Україна вже у недалекому майбутньому стикнеться з необхідністю прийняття власного латинкового правопису. По факту, ми вже його використовуємо - наші державні органи видають закордонні паспорти, де наші прізвища записані транслітерацією. Але транслітерація занадто складна - не відображає фонетичну сутність української мови. 

Наступний приклад - транслітерація назв міст на дорожніх знаках. Зараз іноземець, який на машині приїхав в українську провінцію, щоб подивитися архітектурні пам'ятки, навіть не зможе  прочитати назву населеного пункту. Інша річ, якщо це було б продубльовано латинкою. 

Ми як видавництво робимо все можливе, щоби цей ключовий момент - офіційне затвердження української латинки - відбувся якомога швидше.

 Це не означає, що ми всіх будемо заганяти палицями: "Використовуйте латинку!" Ні. Давайте створимо рівні правові умови для кирилиці та для латинки. А там побачимо: який правопис виживе, такий і залишиться. 

- Українці і так зараз не досконало знають рідну мову. Скрізь суржик. Не боїтеся, що латинка ще більше ускладнить процес? 

- Я не бачу в нашій країні фанатичних прихильників російської мови, які готови виходити заради неї на мітинги. Не знаєш української? Вивчи. Для цього є телебачення, школа, книжки. Головне - бажання. Ви говорите, що це може розколоти суспільство? За своєю природою люди, які використовують риторику: "Ми не знаем украинского языка" - пасивні. Такі члени суспільства не готові на протест: вийти і простояти під Верховною радою кілька годин. Це просто лінощі та побутовий нігілізм.

- Як на використання латинки реагують українські письменники?

- На мою думку, "Енеїда" пожвавить дискусії навколо української літератури, суперечки у самому таборі письменників та критиків. Хтось буде кричати "зрада", хтось - "перемога". Створення цієї шумової завіси - все одно добре. Будь-який шум штовхає нас на нові етапи усвідомлення. 

Скажу одне. У таборі сучасних письменників є прибічники латинки. Я опитування, звісно, не проводив, але знаю точно, що серед них - Андрій Бондар, Антін Мухарський, Іван Семесюк. 

Ми готові до роботи на цій ниві аби популяризувати латинку. Сильні нації ніколи не бояться втратити щось старе, щоб натомість бути відкритими для пошуків нових горизонтів і експериментів з  формами та пропорціями. 

Якщо триматися тільки за своє, то українцям треба відмовитися від смартфонів та поїздок у метро. Ходити тільки в вишиванках, косити серпом жито і складати його в снопи.

Між іншим, я звернув увагу на таку важливу деталь, яка часто спливає в дискусіях з прибічниками кирилиці. Вони кажуть: "Що ви робити? Це зрада української культури". Яка ж зрада? Давайте подивимося в історію. Кирилицю хіба українці вигадали? Це болгарські літери. Їх сюди принесли Кирило і Мефодій. Ми за це їм пам'ятник поставили.

Цікавий культурний етап: коли з'явилися перші мобільні телефони без кирилиці, українці стикнулися з необхідністю писати одне одному повідомлення латинськими літерами. Ніхто не помер, і всі одне одного розуміли. Що тут знати чи не знати? Це висмоктана з пальця проблема. Все набагато простіше. 

Латинка - це певна оптимізація життя, а людині властиво прагнути до чогось зручного і прогресивного. Тому кирилицю можна повісити як артефакт у шафу та дивитися як на музейний експонат, натомість на практиці використовувати латинку. 

Фото надане Дмитром Савченко / Ілюстрації із книги "Енеїда" 

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту