Наскільки правильною є революційна теорія німця Теодора Калуци, котрий 1919 року заявив про існування в нашому Всесвіті, окрім звичних довжини, ширини, висоти і часу, ще й п'ятого виміру? А сенсаційна заява американського біофізика Джеймса Джинса про те, що "Всесвіт більше схожий на велику думку, аніж на велику машину"? Чи оригінальна гіпотеза про його будову львів'янина Моріса Гольдхабера?
Запаморочливі загадки світобудови хвилювали Дмитра Максутова з юних літ: вже в 15 його прийняли до Російського астрономічного товариства. Тож не дивно, що попри усі перипетії долі - революції, війни, арешти - він уперто прямував "курсом на небо". Конструюючи телескопи. ?
Своє найбільше відкриття зробив у потязі, яким радянських учених евакуювали на схід СРСР від німецького наступу. Саме у вагоні йому прийшло осяяння, в результаті якого з'явився телескоп з принципово новою оптичною системою - комбінація сферичного дзеркала зі злегка випукло-увігнутим меніском.
Ось що про "евріку в потязі" розповідає колега Дмитра Максутова, фізик та астроном-любитель Степан Враський ?:
Меніскові телескопи Максутова стали великим стрибком в оптичній техніці. Популярні й понині, вони надійно слугують астрономам в усьому світі - як професіоналам, так і любителям.
Перший прилад з'явився того ж 1941 року в Йошкар-Олі, він мав діаметр дзеркала 100 мм. Згодом значно більші запрацювали в обсерваторіях Казахстану, Таджикистану, Криму і Московського університету. Два найбільших таких апарати з лінзами діаметром 700 мм встановили в Абастуманській обсерваторії (Грузія) та Астрономічній станції Серро-Ель-Робле (Чилі). Причому в останній – єдиний у світі двохменісковий телескоп (АЗТ-16), другий меніск якого має діаметр 1000 мм.
"Найкращий телескоп системи Максутова на Землі і в Сонячній системі".
Напис на табличці, встановленій чилійськими астрономами в Серро-Ель-Робле.
З 1960-х років почався продаж любительських меніскових телескопів для астрономів-аматорів. Численні американські, японські й тайванські компанії виробляють славетні "Маки".
Ставлення більшовиків до представників дворянства добре відоме. Проте не всіх запроторювали до таборів чи ставили до стінки. Очільники Країни Рад розуміли: революційні матроси й пролетарі економіку не реанімують. Тому на крамольне минуле цінних спеціалістів закривали очі, тримаючи їх на міцному спецслужбівському гачку. Потрапив до цієї категорії і миколаївець - нащадок давнього татарського княжого роду Максутових.
Дід був контр-адміралом імператорського флоту, батько разом з молодшим сином Костянтином (обидва - офіцери) після 1917-го емігрували до Франції, а потім - США.
Сам молодий науковець також намагався перебратися в спокійніші краї. 1918 року Дмитро за підробленими документами спробував виїхати до Америки через Китай. В Харбіні його затримали й посадили до в'язниці, згодом випустили. Однак через проблеми зі здоров'ям учений вимушений був повернутися до Сибіру, який тоді контролювали білогвардійці. Максутов не тікав - змирився з долею - тим паче, що в Одесі залишилася на самоті хвора мати.
Удруге за грати потрапив у лютому 1930-го. Тоді вже стартували сталінські арешти "ворожих елементів". Потрапив під "каток" і Максутов. За його спогадами, ніхто не проводив жодних слідчих дій - людей розстрілювали навмання. Але йому посміхнулася доля - навесні вийшов на волю.
1938 року, коли по всьому СРСР саджали сотні тисяч невинних людей, інженеру-дворянину з членами родини за кордоном висунули типові звинувачення у "шкідництві" й шпигунстві на користь Японії. Однак і цього разу Максутову дивовижним чином поталанило: заарештували в березні, а вже в грудні зміг повернутися до улюбленої оптики. І, як ми вже знаємо, не дарма.
? Народився 23 квітня 1896 в Миколаєві (тоді - Херсонська губернія). У левовій частці біографічних довідників, аж до Великої Радянської Енциклопедії, місцем народження вказується Одеса, але до неї хлопчика перевезли майже у 3-річному віці.
?? Навчався в Одеському кадетському корпусі (1913), петербурзькому Миколаївському інженерному училищі (1914), Кавказькій школі військових льотчиків (1916-1917), Томському технологічному інституті.
?? Працював майстром-оптиком Одеської астрономічної обсерваторії (1920-1930), інженером Ленінградського державного оптичного інституту (1930-1952), завідувачем відділу Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії Академії наук СРСР (1952-1964).
? Двічі лауреат Сталінської премії (1941; 1946).
? Кавалер Великої золотої медалі Виставки досягнень народного господарства СРСР (1962).
?? Дружина - Наталія Василівна (у дівоцтві - Єфремова), дочки Олена та Зінаїда, син Дмитро.
? Помер 12 серпня 1964 року в Ленінграді. Похований в некрополі Пулковської обсерваторії. Надгробок чорного мармуру прикрашає оптична схема винайденого ним телескопа, хрест і півмісяць з княжого герба родини.
☝ Іменем Максутова названі:
? мала планета 2568 Maksutov, відкрита 1980-го за допомогою максутовського телескопа;
? великий ударний кратер на зворотному боці Місяця.
"Привид" на кораблі
Кримська війна 1853-1856 років коаліції європейських держав проти Російської імперії розгорнулася на багатьох театрах воєнних дій, включаючи Далекий Схід. Саме тут при обороні Петропавлівського порту (1854) загинув один із пращурів видатного оптика Олександр Максутов. Через сотню років його іменем в СРСР назвали великий морозильний риболовний траулер. За тодішньою традицією, загиблого воїна офіційно зарахували до екіпажу і виконували за нього норму, передаючи гроші до комсомольських фондів.
Однак після 1991-го, коли здоровий глузд і економічна доцільність взяли гору над ідеологією, "за того хлопця" працювати ніхто не хотів. Але ж він - офіційно член екіпажу! Кмітливі моряки знайшли вихід: капітанові подали заяву від імені князя Олександра з проханням про звільнення... за сімейними обставинами. Так траулер позбавився надокучливого "привида" давно загиблого аристократа.