Вкрали смартфон: як я цілий місяць жила без гаджета і отримувала від цього задоволення

Соціальний експеримент. Доки весь світ звикається із самоізоляцією, автор Йод.media, яка не уявляла життя без телефону, упродовж місяця випробувала на собі діджитал-детокс. Тож як це - бути без зв'язку в наш час і чи є в таких обставинах бонуси?

Інформаційний детокс за своїми правилами

Місяць тому зі мною стався страшний сон заповзятої прихильниці діджиталізаціі: у мене поцупили телефон. Здавалося б, усе банально: йшла до метро, ​​поспішала на роботу, слухала музику. Але недовго музика грала - хтось висмикнув смартфон прямо з руки. У вухах залишилися навушники, а в них - останні звуки тієї самої музики, яка за пару секунд остаточно затихла. Усередині ж усе вибухнуло.

Паніка. Стрес. Порожнеча. Безвихідь. Біль.

А тепер - невеличкий камін-аут. Я тотально залежна від соцмереж. Ще відтоді, як опублікувала перше фото в соцмережі в 2010-му і відчула всю силу нових технологій. Спілкування в Мережі мені завжди давалося набагато легше, ніж у реальному світі. Пристрасть до онлайн-комунікації підживила та зміцнила робота, безпосередньо пов'язана з нею. Ви колись бачили журналіста і піарника без соціальних мереж і активності в них?

Біль і безвихідь ситуації також полягала в тому, що злодії поцупили найновішу і дорогу модель Iphone - 11 Pro Max (39 000 грн. - Ред.), подаровану коханою людиною. 😔

Але залишимо за бортом сопливі рефлексії, а разом з ними - і 10 тисяч фотографій, безповоротно пішли в невідомому напрямку (я одна з тих людей, хто не пам'ятає і не зберігає паролі до віртуального сховища, тому всі спроби його відновити обернулися фіаско).

Зрозумівши, що найближчим часом нового такого телефону у мене не з'явиться, а міняти улюблений айфон на інший апарат мені категорично не хотілося, я вирішила зовсім обійтися без зв'язку. Провести експеримент: чи довго мене вистачить і коли почне "ламати".

Отже, я склала правила мого особистого занурення в інформаційний детокс:

  • не відновлювати мобільний номер,
  • у робочий час мати зв'язок на корпоративному ноутбуці: пошта, телеграм, Фейсбук,
  • ну, і ПК-версія Instagram - як окремий вид мазохізму (без можливості публікувати фото, сторіси й читати/відповідати на повідомлення),
  • жодних лайків і коментів під час роботи: дивитися можна, "чіпати руками" - зась.

"Фантомні болі" за телефоном

"Ви б краще собі "Жигулі" купили за ці гроші, - з легкою посмішкою казав черговий інспектор поліції, беручи мою заяву про крадіжку телефону. - Вам би й на метро не довелося їздити".

Чорт забирай, а він знає сенс у житті! Це була найцінніша інформація від поліції тоді - телефон мій, ясна річ, ніхто не знайшов.

Перше, з чим я зіткнулася з огляду на відсутність телефону, - "фантомні болі" цифрового характеру. Еге ж, таке теж є! Проявляється це в галюцинаціях, ніби вам хтось дзвонить або ж написав повідомлення. А як інакше, якщо телефон був мало не частиною тіла?! Вважай, третьою рукою, готовою відобразити геть усе й транслювати світові.

Разом з телефоном була загублена неймовірна можливість будь-якої миті піти з нудної зустрічі, удаючи, що тобі терміново хтось написав чи подзвонив. Раніше цей прийом завжди рятував. Тепер же виручає чесніший метод - "Вибач/те, але я дуже поспішаю". І чому раніше я мала брехати? Не зрозуміло. 

Висновок: відсутність телефону змушує бути чесним. Непогано.

Ще з болючого - це коли ти на подив неймовірно гарна, а світло за вікном ніби натякає: "Чудовий привід для селфі!". Від усвідомлення того, що нові фото найближчим часом мені не світять, зачіска та макіяж вранці стали дедалі частіше програвати тривалішому сну. Реальне суспільство зрозуміє і пробачить, а скріншоти невдалих фото - залишаться.

Став зникати й азарт, щойно побачивши красиві локації. Виявилося, без можливості влаштувати імпровізовану інстаграм-фотосесію, вибір місця для зустрічі або прогулянки перестав бути болісним і тривалим. І ентузіазм вибратися на променад без контенту для соцмереж помітно послабшав...

За цей місяць я пройшла випробування десятками "інстаграмних" локацій і не спокусилася на жодне фото, навіть на телефони близьких і знайомих. Замість цього - пильно спостерігала за оточенням, яке не відлипає від своїх гаджетів. І от що я вам скажу: "Люди! Ми хворі". І справа тут не в коронавірусі.

Діджиталізація зробила з нас кореспондентів власного життя! Навіть якщо в ньому немає нічого примітного, кожен нині вважає своїм обов'язком транслювати його в Мережу.

До слова, до числа тих самих спокус увійшла вельми оригінальна локація - столичний РВВС. Отут шкода, що не організувала лайкательний контент на тлі мавпятника. Тепер-то без фото можуть і не повірити, як мене "потріпало" життя.🤦🏻‍♀️

На роботі: "А дайте мені свій телефон - подзвонити треба"

Мабуть, найнебезпечнішою частиною безгаджетного перфомансу була робота, що полягає в комунікації зі ЗМІ. "Піарник без зв'язку" - такий собі оксюморон, що став реальністю. Але експеримент відбувся успішно. Принаймні мене не звільнили. І от чому:

Найбільше напружує в усій цій історії - неможливість миттєво набрати потрібний номер. І щоб вирішити цей квест, доводилося по черзі просити телефони у колег або ж підходити на офісний ресепшн.

Зайві рухи ставали дискомфортними: моя бестелефонна пригода періодично завдавала незручності іншим. Але особистий асистент мені не по кишені, тому доводилося викручуватися.

Попри те, що прохання подзвонити супроводжувалися незручністю, це не змусило мене завершити експеримент. За цей місяць я отримала 9 пропозицій від друзів і знайомих тимчасово покористуватися їхніми запасними телефонами, але, так і знайте, не похитнулася. Хоч і завагалася з усім цим експериментом.😊 

Щоранку в понеділок хвилювала невідомість: що ж прилетіло на пошту за вихідні? З’ясувалося, нічого не горить, якщо не мати звичку "забирати" роботу додому в п'ятницю. І це стало першим важливим інсайтом моєї цифрової сублімації:

вихідні справді можуть бути на сто відсотків вихідними!

Перерви на обід підпали під трансформацію

Я з тих, хто не розстається з телефоном навіть під час їжі. І до крадіжки телефону думала, що обідаю сама. Але де там!

Сходивши декілька разів на обід без мобільного, я зрозуміла, що весь цей час трапезувала не сама, а в компанії стрічок соцмереж. Самі не знаючи цього, люди вдиралися в мій простір. І я їх приймала. Навіть під час обіду.

Ще одне відкриття - спілкування з прибиральницею на корпоративній кухні. Слово по слову і я дізналася, що Тамара - жінка з важкою долею, але з добрим серцем. Тепер, проходячи повз, я вітаюся не просто з колегою, а з героїнею, якою вона стала для мене після дуже відвертої розмови. "Спілкуючись" з телефоном, я б ніколи про це не дізналася.

Зустрічі: довелося бути пунктуальною

Це для наших батьків було нормою домовитися про зустрічі, не маючи під рукою телефонів. Зараз же це справжнісінький квест: ми звикли, що завжди можна подзвонити й попередити про запізнення або уточнити місце свого перебування.

Зустрічі ж без телефону зобов'язують до пунктуальності як вас, так і того, хто ризикнув з вами законектитися в реалі. Наприклад, можна запросто розминутися, домовившись зустрітися з подругою у метро. Я чекала її біля виходу, вона мене - на платформі.

Спілкування з рідними теж змінилося. Тепер моя бабуся частіше спілкується з моїм чоловіком, тому що їй доводиться дзвонити йому з проханням "дати Каті трубочку". Тож особистий асистент у мене все-таки знайшовся.😜 Правда, тільки вдома.

"Відірвана від світу" через тиждень стає "вільною"

Найскладніше у відсутності зв'язку - пережити кризу першого тижня. Після цього періоду адаптації "відірвана від світу" трансформується у "вільну" і "ту, хто виграла час". Яка дивиться на всі боки, мало не впиваючись у гаджет, і усвідомлює, що це навіть корисно та цікаво. І не марнує час на черговий марнославний пост, а робить щось корисне: у хаті чи на роботі.

Правда, не без казусів. Одного разу на вулиці чоловік у віці попросив мене набрати дружину і попросити передати, щоб вона не хвилювалася - у дідуся просто розрядився телефон. У відповідь на моє "вибачте, але у мене немає мобільного" я побачила мовчазне здивування - дідусь мені точно не повірив.

5 особистих інсайтів, отриманих від цифрового утримання

  1. 1Залишитися без зв'язку в наш час - велике задоволення. Захотів погратися в цифрового дауншифтера - будь ласка, придбай живого органайзера, який виконуватиме за тебе типові завдання, пов'язані з комунікацією. Немає такої можливості? Відновлюй номер, купуй бюджетний смартфон і не випендрюйся.
  2. 2Купувати собі Iphone останньої моделі та не мати можливості їздити на особистому авто або в таксі - як мінімум небезпечно. Та й просто безглуздо.
  3. 3Світ не впаде від вашої відсутності в соціальних мережах. Туди навіть не тягне так сильно, як раніше, якщо тиждень утриматися.
  4. 4Якщо відмовитися від монотонного перегортання стрічки соцмереж, можна встигнути багато чого. Так упродовж місяця "годину на соцмережі" перед сном я вигідно обміняла на 10 фільмів, відкладених "на потім", написала 4 тексти й переглянула більше 20-тьох TEDx-виступів.
  5. 5Так, сучасний світ важко уявити без соцмереж і гаджетів. Але не забувайте про те, що реальність набагато цікавіше і приємніше!
P.S.

Коли настав час вибирати новий телефон, купувати таку ж модель не було ні можливості, ні бажання. Я зупинилася на бюджетному варіанті "яблука". Так мені спокійніше.

А перед тим, як відновити номер, дала собі дві обіцянки. Перша: не діставати телефон у людних місцях. Друга: якщо і комунікувати в соціальних мережах, то так, щоб від цього була якась користь для інших. Тепер у моєму Інстаграм стане набагато більше чесних історій з життя, а не просто картинки без сенсу.

Втрата телефону і подальша відмова від зв'язку стали класним тестом на цінності. Тепер, з появою нового гаджета, я намагаюся час від часу "загубити" його вдома, коли треба кудись вийти. Щоб не забувати про те, що реальне життя - зовсім не в екрані гаджета.

Як втішну компенсацію доля піднесла мені несподіваний бонус - можливість побути моделлю для творчої зйомки у гуру фотосесій вагітності. І тепер зроблені кадри гріють душу набагато сильніше, ніж весь втрачений архів! Фото: Олександра Матусенко.
Катя Бахаджаті
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту