Чому в туалеті краще думається: історія питання до Всесвітнього дня вбиральні

Усамітнюючись "там", ми пізнаємо нове, знаходимо рішення для складних ситуацій та, як стверджують у київському музеї історії туалету, проводимо не менше трьох років життя. "Йод" розмірковує про важливість святкування Всесвітнього дня туалету і це не забавка😁

Уперше про необхідність цього дня та залучення до нього уваги  заговорили у 2001 році. Тоді, на міжнародній конференції з антисанітарії в Сінгапурі, він і був проголошений.

Цього року Всесвітній день туалету святкується під гаслом - Ніхто не повинен опинитися за бортом.

Пояснюється просто і приголомшливо: майже в 5 млрд людей на планеті туалету вдома немає, а якщо і є, то утилізація нечистот відсутня. І це в той час, коли роботи наступили на п'яти людині.

А ось 2 млрд щасливчикам поталанило: вони відвідують туалет з комфортом і, разом з природними, там відбуваються й пізнавальні процеси. 

Генрі Міллер казав, що читає в туалеті великі книжки. "Гаргантюа і Пантагрюель" Рабле письменник радив читати в сільському сортирі з прорізом в двері для кращого освітлення. 

Ернест Хемінгуей пішов далі та організував у своєму туалеті бібліотеку: ліворуч від нього стояли улюблені книжки. А унітаз із його улюбленого бару, тоді він жив у США, перетрансформувала в домашній фонтан. Ернест взяв його на згадку, адже туди він "влив" достатньо грошей". 

Але залишмо великих з їхніми дивними звичаями та поміркуймо, чому в туалетах і читається цікавіше, і думається швидше.

В Британії, наприклад, згідно з опитуваннями, кожен третій житель країни виконує в туалеті кілька справ одночасно. 

  • 65% респондентів – щось шукають або читають в інтернеті;
  • 14% - планують справи;
  • 10% - гортають соцмережі;
  • 8% - читають книжки;
  • 4% - складають кошториси.

Психологи стверджують, що читають у туалеті люди, які дуже цінують час, а також ті, хто не має достатнього простору для усамітнення. А тут - невеличка кімнатка, щільно зачинені двері та насолода тимчасовою самотністю.

Люди, особливо залежні від інтернету, можуть забувати, навіщо вони в туалетній кімнаті, засиджуючи там довше звичайного😉

🚻🚹🚺🚾

Можливо, любов до читання в туалеті вкоренилася в нас через те, що в різні епохи зі своїми законами та звичаями він виконував не лише свою пряму функцію. У будь-якому разі, причин і фактів для пофантазувати достатньо. 😊

Туалет як місце думки

Найнаближеніший до сучасного туалет з'явився в Давньому Римі. Це були кам'яні споруди-сидіння з отворами, побудованими по периметру.

У таких місцях збиралися переважно чоловіки. Заможні.

Багатії ділилися новинами/думками, обговорювали життєві питання, укладали договори, якщо на сучасний лад – своєрідні конференц-зали або брифінги, тільки паралельно з пікантними процесами☝ Ось, для чого в першу чергу існували громадські вбиральні. 

Фото: pixabay.com

У кам'яному "унітазі" Стародавнього Риму було два отвори: верхній призначався для того, що й сьогодні, а нижній гігієнічний.

Роль туалетного паперу виконувала палиця з намотаною на неї соломою або ганчіркою😏 Як же добре, що все це в дуже далекому минулому.

"Унітаз" громадського туалету в Давньому Римі, Музей історії туалету, Київ. Фото: Є. Боришевський

А ще в Давньому Римі вперше почали заробляти не природних людських процесах. Вислів - гроші не пахнуть - це теж із тих часів. Імператор Веспасіан, свого часу, вирішив стягувати податок з відвідувачів громадських туалетів. Мета благородна - поповнювати міські бюджети.

Так от, коли імператорський син вирішив дорікнути батька в меркантильності, той підніс до його носа монети відвідувачів відхожих місць і запитав - чим пахне? Відповідь очевидна - нічим.

А взагалі, в давньому світі туалетів боялися ☝🚽 Люди вірували, що там живуть злі духи.

Захистити від яких можуть лише боги.

Римляни вигадали собі для захисту від туалетних демонів таких богів: Крепіт, богині Клоацина та Фортуна.

Середньовічне приниження туалету

Давньоримське шанобливе ставлення до туалету й процесам, що з ним пов'язані, були геть знищені в Середньовіччі. Люди користувалися мідними горщиками, вміст після туалету виливали на вулиці, породжуючи страшні епідемії. Правда, дуже заможна знать користувалася, не побоїмося цього слова, "тронами" з отвором в стільчаку. Дами, наприклад, "у процесі" чепурилися, чоловіки дізнавалися останні новини від слуг. А деякі західноєвропейські правителі, не відриваючи королівські стегна від трону-унітаза, випорожнялися під час важливих державних нарад.

"Трон-унітаз" для середньовічної знаті, Музей історії туалету, Київ. Фото Є. Боришевський

Унітаз народився. Хай живе унітаз

Запах нечистот, полчища щурів та епідемії підштовхнули англійця Джона Харінгтона до втілення своїх ідей. У 1596 році він подарував англійській королеві Єлизаветі І нічну вазу, оснащену зливним бачком. На жаль, каналізації та водопроводу у королеви не було, і дивовижна конструкція заглухла без втілення. 

Потім за справу взявся шотландський годинникар Олександр Каммінгс і вдосконалив цю конструкцію в 1775 році. Він винайшов водяний пристрій із засувкою, яка заважала виходу запахів з унітазу. Відтоді туалети стали називати вотерклозетами - від англійської water (вода) і closet (шафа). Ці дві літери тепер вказують на місце туалету в громадських місцях.

Вотерклозет, кінець ХІХ століття, Музей історії туалету, Київ. Фото Є.Боришевський

У 1870-х слюсар з невеликого британського селища Томас Креппер запропонував підняти зливний бачок до стелі для посилення напору води, а до важеля прив'язати ланцюжок з рукояткою.

Томас Креппер сконструював прообраз сучасного унітазу. Фото Вікіпедія

Через 13 років Томас Твайфорд удосконалив модель Креппера. Тоді це була чаша з естетичного фаянсу, оснащена дерев'яним сидінням. Своє творіння Томас назвав "UNITAS", з латини - єдність.

Томас Твайфорд, автор унітаза. Фото twyfordshistory.blogspot.com

Фаянс проти бетону

І якщо в Європі керамічні унітази з'явилися в ХІХ столітті, у нас їх замінювали громіздкі бетонні конструкції. І не важко здогадатися, що це було насильством над гігієною. Здебільшого такі дикі, як для нас сучасних, споруди ставили в комунальних квартирах. Посидіти-подумати і тим паче щось прочитати в туалеті - про це у людей і думок не було. 

Сантехнічна революція відбулася у 50-тих роках минулого століття.
🚽

У великих містах, коли людей стали переселяти в окремі квартири, були даровані санвузли, які наблизили третину населення до цивілізованого світу. А більша частина людства продовжує жити як може.

А може якось не дуже.

Проблема відсутності санвузлів абсолютно не в тому, що на білому фаянсі "тепло і затишно" гортаються книжки і стрічки соціальних мереж.

Це ще й про життя без хвороб. 

Неконтрольована антисанітарія, так міжнародні організації делікатно називають випорожнення, які течуть вулицями, забирає близько півмільйона життів на рік.

Ще півмільярда людей досі випорожнюються на вулиці. А два мільярди людей п'ють воду, забруднену фекаліями. Ці данні можна знайти на сайті The World toilet day.   

Найбільше через антисанітарію страждають країни Азії та Африки. В Європі, у тому числі й у нас, з туалетами все благополучно. Але не ідеально.

В Україні, згідно з дослідженням міжнародної організації WaterAid в 2018 році, 4,1% людей не мають вдома вбиральні. А за даними міністерства освіти, у 10% шкіл туалети - на вулиці. В основному це школи в селах, де про центральну каналізацію найчастіше чули тільки по телебаченню.

Як би довго не існувало людство, туалет протягом усієї історії залишається темою, де завжди є що вивчати і над чим працювати. Не дарма музей історії туалету, який знаходиться в Києві і єдиний такий на всю Східну Європу, входить в топ найбільш відвідуваних музеїв столиці. До Всесвітнього дня вбиральні вони, традиційно, проводять безкоштовні екскурсії, тому перед входом завжди черга.

Обкладинка noch.com

Матерiали по темi
Так очманів від туалету, що забув під унітазом 100 тисяч євро
Ірина Маслова
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту