Як це – бути режисером фільму про БДСМ (18+)

Коли мені запропонували написати колонку на цю тему, я почала розмірковувати, чим же відрізняється БДСМ-культура від кіноіндустрії, чи, може, в них більше спільного?

Насправді, бути режисером в сучасному українському кінематографі – це бути учасником БДСМ-відносин. Спочатку ти перебуваєш у позиції "нижнього" - шукаєш собі "домінанта" у якості продюсера, благаєш його вислухати твою ідею, очікуєш відповіді й радієш, як мала дитина, коли твій проєкт схвалюють.

А якщо ж ні, то страждання та приниження продовжуються – ти самотужки шукаєш інвесторів і намагаєшся їм сподобатися. Ти вислуховуєш багато зауважень, чому твій проєкт слід змінити, переписати, чому герої мають стати геть іншими.

Якщо ти ще й автор сценарію, вважай, що тобі вдвічі пощастило: твій текст шмагають, рвуть на частини, змушують тебе підкорятися думці тих, хто платить за реалізацію задуму.

Пітчинг в Держкіно взагалі нагадує публічне шмагання з приниженням – ти граєш у виставі "Будь ласка, дайте грошей на кіно", а на тебе дивляться так, ніби ти у сиріт останнє відбираєш.

Але разом з тим - відмучився, вистраждав, отримуєш кошти, можеш запускати виробництво. І тут ролі змінюються – режисер стає домінантом. Ти щодня приїжджаєш на майданчик, і всі очікують, щоб ти їм сказав, що робити. І ти починаєш встановлювати правила, наказувати, стежити за виконанням роботи.

Обов’язково хтось вирішить зробити все не так, хтось буде ледарювати і ось ти вже сваришся, з очей летять іскри, з вух валить дим, і з твоєю появою люди припиняють балачки та удають, що вони чимось сильно зайняті. Знімальна група за будь-яку ціну не хоче самотужки приймати рішення, акторський склад взагалі поводиться, ніби щойно з дитсадку й думки про те, що ти єдина доросла людина на всю цю зграю, не покидають твою голову аж до останнього "стоп! знято!"

Тому людей, які взялися за режисерське ремесло, ніяким БДСМ не злякаєш.

Просто інший антураж, а так усе, як завжди. Так думала і я, коли вирішила, що одна зі сцен мого фільму "Бюро знахідок" буде виконана з використанням БДСМ-тематики.

Спочатку мені треба було знайти підходящу локацію для зйомок. Домовившись із адміністрацією одного з київських барів, я почала розмірковувати, де шукати масовку, яка зможе грати відвідувачів подібного закладу та не втрачати свідомість від сорому. Вирішили запросити людей, які цікавляться БДСМ та беруть участь у тематичних вечірках. Я наївно вважала, що запросивши людей знятися в кіно та пообіцявши їм гарно провести час, як вони люблять розважатися, я отримаю чудову компанію, якій особливо не треба давати команди та вказівки.  

Практики! Що буде в кадрі такого, щоб усі зрозуміли – це справжня БДСМ-вечірка, тут дорослі розваги та й узагалі, наше кіно не для сором’язливих? Так я вийшла на "експертів галузі", які, вислухавши мої побажання, порадили, що саме і з ким можна робити. Що ж, подумала я, нічого складного – оцих дівчат ми прив’яжемо, цей чоловік повзатиме в ногах, ця дівчина горітиме на барі.

Картинка в моїй голові видавалася "гарячою" та захопливою.

Настав день зйомок. Ми приїхали на локацію, і тут почалося справжнє БДСМ, до якого жоден з учасників знімальної групи не був готовим.

По-перше, гримерка, яка погодилася з нами працювати, в останню хвилину "передумала" й довелося оперативно шукати заміну. По-друге, адміністрація клубу чомусь вирішила, що керівництву не обов’язково знати про зйомку, тому просто не попередила їх про оренду. Мене ж поставили перед фактом: "Ну, знаєте, ви тут не зовсім легально, тому давайте за пару годин швиденько все зробіть, щоб клопоту не було". По-третє, така численна масовка, яка зголосилася знятися у кіно, здебільшого, просто не приїхала.

Тоді я зрозуміла: специфіка жанру важливіша за будь-які домовленості.

Зібравши всіх до купи, ми почали працювати. І десь посеред важкого та напруженого кадру мене відтягує в бік адміністратор і вимагає, щоб усі опубліковані сторіз в інстаграмах учасників з геолокацією бару були вилучені, бо про зйомку може стати відомо власниці закладу і тоді нам всім влетить. Знову вмикаю в собі домінантку таі починаю відстежувати, хто не дотримався заборони на публікацію у соцмережах. Знову галас, "та я тільки одну фотку із собою", "так а шо тут такого?", "ой, воно само" і таке інше.

Допрацювали те, що змогли під безперервні "закінчуйте!" від адміністратора. Розуміємо, що потрібно дознімати, адже половину кадрів просто не було змоги зробити через відсутність акторів. І десь між збором речей і викликом таксі мені повідомляють, що власниця закладу таки дізналася про зйомку і чекає мене з поясненнями надворі.

Знову БДСМ-режим увімкнено, але тепер я в позиції дівчинки, яка принесла "двійку" і тепер її "матуся" буде карати.

На щастя, власниця бару виявилася адекватною людиною, ми досить швидко порозумілися і навіть домовилися про співпрацю щодо оренди ще одного знімального дня.

…Минув час, завдяки нашим меценатам, ми зібрали необхідну суму для організації зйомок. Але ж питання масовки знову стоїть гостро! І я знову перейшла в позицію "нижньої" і пішла в люди з пропозицією зйомок. Пропонувала, загалом, у тематичних чатах Телеграму. Де отримала таке словесне шмагання, від якого ще декілька днів відходила.

Чи не кожен учасник вважав обов’язком честі розповісти мені, що я знущаюся з людей (!), бо знімаю стрічку власним рахунком і не хочу платити по 2000 гривень за зміну. Що я вже всіх задовбала (!!), бо шукаю рабську працю і все в такому ж ключі.

Пошук масовки за прийнятніші гроші також результату не дав. Я була у відчаї. Вирішила шукати зацікавлених через власну сторінку на Фейсбуці та знову отримала купу глузувань, адже абревіатура БДСМ у тексті спонукала декількох людей вигуляти власне почуття гумору.

І коли я вже думала, що нічого, окрім нецікавих та банальних жартів не отримаю, мені почали відписувати друзі та знайомі. Дехто ставив купу питань, і я бачила, що людині цікаво, проте страшно.

Тема сексу та все, що дотичне до неї, в Україні вкрито глибоким шаром стереотипів і стигм.

У нас простіше вважати, нібито сексу не існує, ніж намагатися перевести всі дискусії про нього в те ж саме русло, де, наприклад, зараз існують дискусії про гінекологію, урологію або планування вагітності.

Якщо ви дочитали до цього моменту і подумали, що в другу зміну до мене пришла ватага добровольців, то ви помиляєтеся. Людей теж бракувало. Але жодного зайвого учасника, жодного неприємного інциденту, жодних "швидше-но!" не було. Досвід попередніх зйомок допоміг владнати половину проблем ще до їхньої появи.

Так, певну частину часу мені самій довелося бути в кадрі, а я цього не робила з часів навчання в кіношколі. Досить незручно було бігати в коротеньких шортиках і білизні по майданчику і роздавати вказівки.

Проте, коли всі напівоголені, окрім піротехніка та операторів, то якось і не так соромно.😊 

Як це – бути режисером фільму про БДСМ? Так же, як і будь-якого іншого фільму. Ті ж самі проблеми та виклики. Тільки масовка трохи специфічна, вдягнена (чи, скоріше, роздягнена) в шкіру. То тут, то там свистять батоги, віск капає на оголені жіночі груди, що разом з  їхнею власницею звисають зі стелі. Хтось повзає в ногах, хтось сидить у клітці, ну а хтось горить на барній стійці. Але, за великим рахунком, все теж саме, що і в будь-якому фільмі сучасного українського кіно, де є хоч трошки душі та фантазії.

Фото: Слава Полянцев/@slava_poliantsev_photography

P.S. Якщо ви бажаєте допомогти проєкту "Бюро Знахідок", відправте будь-яку комфортну для вас суму на картку: 5375 4141 0469 1505 (Монобанк, ім'я власника - Кирило Шапарь). Усіх меценатів ми згадаємо в титрах. А тих, хто надішле 1000 грн та більше, очікують подарунки від знімальної групи. 🎈🎁🎀

Ольга Гдуля
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту