Як це - створювати ілюстрації для книжок Нобелівських лауреатів, авторів бестселерів і поетів: інтерв’ю з Оксаною Йориш

Дизайнерка Оксана Йориш розповіла про залаштунки своєї професії: чи існує мода на обкладинки, як паперовим книжкам вдалося вижити в конкуренції з кіндлом та чому для створення ідеальної ілюстрації потрібне ціле дослідження.
Оксана Йориш

- З книжками я хотіла працювати завжди. Проте спочатку творила в сфері, наближенішої до дизайну та верстки журналів. Малювала переважно для себе або виставок, брала участь у закордонних бієнале.

Перше замовлення від Видавництва Старого Лева я отримала в 2013 році. Мені потрібно було намалювати обкладинку книги про Різдво. Відтоді я продовжую співпрацювати з видавництвом як дизайнерка-ілюстраторка на вільній основі. 

За цей час я оформила близько 40-ка книжок. Сім з них - це не тільки дизайн та обкладинка, а й ілюстрації всередині. 

Щоб створити обкладинку - потрібне дослідження

Перш ніж почати роботу - треба вивчити досвід попередніх обкладинок. Насамперед коли йдеться про закордонний бестселер. Це важливо, щоб випадково не потрапити в той самий образ або ідею. І після цього - обов'язково сідати читати книжку. Кожен може побачити в сюжеті щось інше, помітити дрібну деталь і розвинути її в ілюстрацію. 

Єдине - не завжди на це є час. Буває таке, що книжка тільки перекладається. У такому разі редактор або перекладачі забезпечують дизайнера синопсисом. Але цього мало - адже він просто передає зміст стисло. Це не про душевний або настроєвий стан книжки. 

Також дуже допомагає дослідження. Я завжди кажу своїм студентам (Оксана викладає комп'ютерну графіку та дизайн в It-академії. - Авт.), що важливо не тільки заглибитися в сюжет, але ще й в історичні події та стилістику, яка була на той час у мистецтві, одязі, дизайні інтер'єру.  

Наприклад, я робила обкладинку для книги чеського автора Патріка Оуржденіка "Європеана". Вона розповідає історію ХХ століття не в хронологічному, а в переміщеному порядку за допомогою цікавих фактів - дуже оригінально написана, трохи сюрреалістична. 

оли я її прочитала, то згадала, що найнеординарніша мистецька течія ХХ століття - це дадаїзм, який створював максимальний хаос та зламав усі стереотипи. Після цього для мене не стояло питання, як ілюструвати цю книгу.  Для створення обкладинки я використала композиційний та ідейний підхід дадаїстів - пастиш.  

Так само я вчинила з романом "Місто дівчат" Елізабет Ґілберт. Події відбувалися в 30-40-х роках минулого століття в Нью-Йорку. Це період модерну, розкоші, розваг, тому за основу я взяла популярні ілюстрації того періоду. І таким чином передала стиль та антураж того часу.

Навіть шрифт на обкладинці відповідає цьому історичному проміжку, а паттерн на форзаці - стилізовані шпалери тих часів. Якщо намагаєшся передати настрій епохи - треба враховувати кожну деталь.  

Під час створення обкладинок для книжок Гемінґвея "І сонце сходить" та "По кому подзвін" - подивилася декілька екранізацій, слухала музику того періоду, прочитала всі історичні факти про події в книжці, дивилася фотографії тих місць, костюми. Також важливо звертати увагу на портрети людей, які жили в той час, бо вони все ж таки відрізняються від нас. 

Іноді один атрибут з того періоду наштовхне на певну ідею. Наприклад, табуретка або гудзик. 

На деякі книжки треба 4 місяці щоденної роботи

Скільки триває робота над книжкою? Це дуже складне питання. Спочатку я намагаюся все дослідити, проаналізувати, повноцінно увійти в цей стан. Після того у меня з'являються образи і картинки. Коли я працювала над обкладинкою для "Міста дівчат" - спочатку схематично намалювала на папері композиційний скетч, а потім за годину намалювала в фотошопі цей колаж. Мабуть, це найшвидша обкладинка за свою мою історію, якщо не враховувати час на дослідження. 

А часом буває по 5 варіантів. І проблема не в тому, що не підходить арт-директору чи автору. Мені не підходить. Внутрішній критик каже: добре, але не те.

Так було з обкладинкою "По кому подзвін". Я закінчила її об 11 вечора, а зранку встаю і думаю: Що це таке? Хто це зробив? У мене був дедлайн до 4-ї години дня. І за цей час  я зробила нову. 

Найдовше і найбільшими творчими муками створювалася книга нобелівського лауреата Кадзуо Ішігуро "Не відпускай мене". Я прочитала її тричі. За настроєм ця книжка для мене одразу була чорно-білою і такою розмитою. Власне, автор і пише так: не до кінця зрозуміло, що відбувається. 

Ще під час навчання в Академії я дуже любила малювати графічним матеріалом - вугіллям, тому вирішила обрати саме цю техніку. На всі ілюстрації мені знадобилося чотири місяці щоденної роботи. Сама робота над однією ілюстрацією триває, можливо, хвилин 20, але якщо щось не так - треба перемальовувати все наново, бо вугілля любить легкість. Гумкою тут не скористаєшся, і ctrl+z  не зробиш. 

Пам'ятаю, що у мене було варіантів 20 портрета цієї дівчини з обкладинки. І щоразу: не той погляд (сміється).  Це були, напевно, найдовші такі пошуки. 

Потім довелося робити обкладинки та малюнки для наступних книжок Ішігуро цієї ж серії: другу, третю, четверту. Це теж ускладнює роботу: стилістика та матеріал визначені, але щоразу має бути інша композиція, колір, динаміка. Інакше прийде в магазин людина і купить не ту книжку, бо вони дуже схожі обкладинками.  

Ілюстрація поезії - це вже співавторство

Перша книжка, яку проілюструвала повністю - збірка поезій Люби Якимчук "Абрикоси Донбасу". Як сказала сама авторка, вийшло співавторство її поезій і моїх прожитих ілюстрацій.  Далі - "Лібрето для пустелі" вірменської авторки Сони Ван, яка була присвячена досить важкій темі - геноциду вірмен турками. І збірка поезій Лариси Лебедівни, яка знайшла мене сама. 

У романі є сюжет та персонаж, тому ілюстрації йдуть, як кадри з фільму, що фактично розповідають історію книжки. Поезія - це збірка роздумів. Звісно, є якась загальна лінія, але кожен вірш може мати інший настрій. 

Складність полягає в тому, що ілюстрації мають стати доповненням до емоційного та психологічного стану книги, підсилити його для читача. Саме тому важливо заглибитись у поезію, зрозуміти. 

Для мене це такий тривожний момент, чи зможу я не переборщити з емоційним навантаженням? Або, навпаки, чи не зроблю щось  занадто просте? 

Автор може допомогти, а може - збити

Поспілкуватися із закордонними авторами фактично не існує можливості, бо права на переклад книжки продає агенство. Але обкладинки обов'язково надсилають їм на затвердження. І вони можуть сказати: їм сподобалося або потрібно спробувати щось ще. 

Наші автори зазвичай довіряють видавництву і повністю віддаються їм у руки. Інколи можуть висловити побажання: уникати темних кольорів або зберегти певний настрій. 

Наприклад, Люба Якимчук коротенько розповідала мені, що вкладала в ці вірші. Але одразу сказала, що не хоче впливати на мої ілюстрації чи навіювати певні образи, щоб не збити мене. Їй навіть було цікаво, як людина, яка мислить образами, зможе це оформити. 

На щастя, коли авторка побачила перші ескізи - була в захваті. Вона нічого не казала мені про червоний колір, тому була здивована, як я вправно влучила. У нас з першого разу вийшла надзвичайно вдала співпраця. Але бувають письменники, які можуть не дуже коректно нав'язувати свою думку. Це інколи збиває творчий процес.  

Техніка залежить від настрою книжки

Діджитал-ілюстрацій є багато. Чимало художників чудово в цій техніці працюють, але я більше люблю реальні матеріали: акварель, туш, олівець. Бажано, щоб це все ж було щось графічне. Це мої улюблені матеріали. 

В "Абрикосах Донбасу" - колажі, це поєднання моїх фотографій та ручної графіки. Обкладинку книги Фоззі "Червоні хащі" я намалювала широким графітним олівцем. 

Поезії Лариси Лебедівни дуже легкі, ніжні, тому я запропонувала акварель. 

Тренди не мають бути основою

Для мене немає моди на обкладинки. Якщо використовувати всі тренди, за два роки стане зрозуміло: а, її в 20-ому році робили. 

Я вважаю, що в обкладинці треба підтримувати не моду, а її вимоги, історії, настрій. Фотографія це, колаж чи крейдою на асфальті намальовано - головне передати енергетику книжки. Сама книжка має сказати, який вона хоче мати вигляд. Навіть якщо подивитися на закордонні книжки - можна побачити і сучасні шрифти, і ретровінтажний колаж. 

У бізнесових або мотиваційних книжках - можна використовувати кольори, модні цього сезону, пильнувати за тенденціями шрифтів, композиції. Пробувати частково вносити всі ці елементи в інші книжки, але не захоплюватися і не робити основою.

Друковані книжки вижили, бо стали гарними

Зараз українські книжки геть не відрізняються від закордонних. Ми вийшли на високий рівень, наші ілюстратори виграють велику кількість міжнародних конкурсів. 

Якби ви поставили мені це запитання 10 років тому, я б сказала, що ми відстаємо на 50 років, бо не існувало культури книжки, обкладинки, був повний хаос у шрифтах, підходах, матеріалі, папері. Все було доволі дешеве і доволі безлике. Можливості друкарень теж покращилися. Способи друку, тиснення, ефекти, матеріали, фарби - все це має значення.   

На сьогодні є дуже багато видавництв: і Абабагаламага, і Наш формат, і Основи, які видають надзвичайні  книжки. 

Пам'ятаю, років п'ять тому казали, що аналогова книжка зникне. Все перейде в електронний формат. Зараз про кіндл вже ніхто не згадує  (сміється). 

Прийшла мода купувати друковані книжки, мати їх у своїй бібліотеці. Але чому? Бо вони стали гарними. 

Коли тримаєш у руці витвір мистецтва, можеш переглядати її, давати іншим - це все не зрівняється з електронною книгою. Відкриваєш книжку і чуєш запах свіжої поліграфічної фарби та паперу. Ммм. 

Дуже приємно коли читачі починають ділитися моїми книжками в соціальних мережах або студентка каже: Я таку гарну книжку знайшла. А потім відкриваю її і бачу, що там написано: дизайнерка-ілюстраторка Оксана Йориш. 

Часом приємніша не так фінансова оплата, ніж розуміння того, що я рухаюся в правильному напрямку. Це не даремно витрачений час. І люди  цінують мою роботу.  

Ольга Ліцкевич
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
укр
рус
© 2018 «Йод.Медia». Всi права захищенiРозроблено у Wander Black
Ми збираємо і використовуємо cookie, для того щоб формувати достовірну статистику та робити контент цікавішим для кожного з наших читачів. Що таке cookie-файли, як їх ввімкнути/вимкнути, ви можете прочитати тут.Редакція шанує авторське право, тому, якщо хочете передрукувати будь-який наш матеріал, напишіть нам сюди.
Пошук
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту