Як неідеальному українцю вижити в ідеальній Європі: 10 спостережень заробітчанки

Коли життя змушує переїхати - доводиться приживатися. Питання тільки в часі та зусиллях. Щоправда, іноді й це не допомагає 😊.

Данія стабільно входить до десятки країн з найвищим рівнем життя. І якби тільки це: світові організації стверджують, що там живуть найщасливіші люди на планеті! Щорічно в доповідях про щастя ООН або Європейського соціологічного дослідження ідеться про те, що данці знайшли той рецепт ідеального життя, при якому і робота не в тягар, і відпочинок - суцільна радість.

Вчені припускають, що на 50% щастя скандинавів залежить від генетики. Усе через довшу ділянку гена, що впливає на вироблення серотоніну - "гормону щастя". Але інші 50% - це правильне ставлення данців до самого життя (ясна річ, за адекватної політики держави 😊).

Леся подалася в Данію на роботу – доглядати корів на фермі. У дівчини це заняття безпосередньо пов'язано зі спеціальністю - "фахівець м'ясомолочної продукції". Але, каже, навіть якби не це - все одно би поїхала. Адже данське "хюгге" аж надто привабливе для українців .

Зараз закінчується третій місяць, як Леся підкорює данську частину Ютландії.

Але іноді дівчині здається, що все навпаки - це країна її підтискає під себе. А все через незвичний українцеві спосіб життя місцевих, до якого за пару місяців звикнути навряд чи вийде (якщо ти не данець у душі, звісно).

Що таке данське "щастя" і чи так легко його приміряти на себе? Леся ділиться своїми заробітчанськими враженнями з містечка Сількеборг.

Машина у всіх і не в усіх одночасно

Якщо ти живеш у маленькому данському містечку, машина - це мастхев. Усе через неабиякі дистанції між домом, роботою, місцем відпочинку тощо.

Але в Данії на покупку машини діє величезний податок: від 105 до 180% від вартості самого авто. Попри це, в передмістях автомобілів багато.

Інша ситуація - з великими містами. Там машина - рідкість: жителі викручуються за допомогою велосипедів, електросамокатів тощо. Це й екологічно, і зручно, бо навіть найбільші міста (Копенгаген, Орхус) не зрівняються за розмірами зі світовими мегаполісами. Що говорити - у всій Данії живе близько 6 мільйонів людей.

Коли я приїхала на ферму - мені відразу запропонували освоїти квадроцикл.

Спочатку навіть раділа: швидко, екстремально, незвично. Але коли погода зіпсувалася (а це в Данії буває часто), відчула всю красу бескузовного транспортного засобу. Але нічого, капюшон затягнула, плащ надягла - і навіть в дощ ганяю. Намагаюся не зважати на погоду, як справжня данка 😊.

Громадський транспорт є, але дати йому лад важко

У продовження теми про транспорт. У Данії, як і в будь-якій країні Скандинавії, весь транспорт їздить чітко за розкладом. Написано, що в 13 хвилин буде на зупинці - значить, так і буде. Маршрутки сучасні, водії ввічливі.

Але я вже відчула на собі один нюанс. Трапляється, що тобі потрібно переїхати з одного містечка в інше. Між ними - від сили 80 кілометрів. Але, щоб це зробити, тобі доводиться робити близько трьох пересадок: зі свого містечка доїжджати в більше, звідти - в ще більше і вже на третій маршрутці дістаєшся місця призначення.

Звісно, так буває не завжди. До того ж, є спеціальні програми для смартфона, в яких можна подивитися, куди та як швидко ти доїдеш.

Але українцеві, звиклому 400 кілометрів їхати на одному "спринтері", спочатку може стати ніяково. А ще більш ніяково стає від цін на проїзд: вони стартують від 4$ (близько 80 грн).

Життя за розкладом

У Данії не тільки транспорт працює за розкладом. Усі магазини та установи теж працюють суворо за графіком. Якщо продуктова крамниця працює до 8 вечора, то вона не закриється "на переоблік" за пів години до кінця робочого дня. Навіть без двох хвилин до закриття ти зможеш щось купити на касі.

До речі, з магазинів ніколи не виганяють, якщо ти до закриття ще робиш покупки. Це я на противагу до типової ситуації в Україні, коли 3 хвилини до закриття, ти стоїш п'ятий у черзі, а касир кричить: "Одного прийму, всім іншим - до побачення". З'ясувалося, до адекватного сервісу теж звикати потрібно 😊.

Місцевий супермаркет

Архітектура без "витребеньок"

Данія дивує двома речами: природою та низькими скромними будинками приблизно в одному стилі. Приватний будинок зазвичай будують на 1-2 поверхи, побачити триповерхівку - вважай щасливець.

Ніхто не наносить на будівлі барельєфи в стилі римських імператорів або російських царів. Нейтральні сірі, коричневі, білі кольори, великі вікна - от і весь дизайн. Охайно підстрижена трава при вході, практично відсутні паркани. Замислюєшся: а що б наші олігархи на це сказали?

Данці не розуміють навіть, навіщо робити подібні хороми: за це, по-перше, треба платити податок, по-друге, доглядати. Різниця трохи багатшого данця від менш у тому, що будинок може бути новішим. Але ніяк не розкішнішим. Рівність у всьому.

Музей в Сількеборзі.
Готель у Сількеборзі.
Площа в Сількеборзі.
Центр міста Сількеборг.

Незвичний побут – без штор і ванн

У країні не заведено вішати штори. Данці вважають, що якщо ти вішаєш щось на вікно, є що приховувати. Або чогось боятися.

Був один кумедний випадок. У мене у вікно світив Місяць і сонце. Я попросила орендодавця повісити штори. А він взяв і образився! Але коли я пояснила, що кімната через це нагрівається - здався і повісив шторку.

Але не це "вбило", так би мовити. Реально в шоку я була від того, що у данців немає... ванн. У них всі користуються душем. Але й душем це назвати можна з натяжкою: так, проста дірка в підлозі зі шторкою. І то не впевнена, що в багатьох вона є.

Усі сортують сміття

Данці сортують сміття в кілька етапів.

Перший - вдома. У кожного є ящики або відра для сортування відходів. Зелений - для харчових, синій - під упаковки, пляшки, метал і папір (на переробку), чорний - для того, що не сортується (плівки, упаковки-сіточки та ін.)

Потім ящики виносять на вулицю до спеціальних контейнерів. Кожен з них відведено під певний матеріал: метал, пластик, папір, скло, харчові відходи й те, що не переробляється ("растафальт"). До речі, є ще маленький контейнер для батарейок.

Пункт прийому пластику.

Пекельні ціни на товари

Зізнаюся, досі не розумію, за яким принципом у Данії визначають ціни на продукти. Іноді вони - не вище, ніж в Україні, а іноді - навпаки. Наприклад, морозиво "Снікерс" за 50 грн в Україні, в місцевих крамницях можна купити за 25. І, навпаки: імпортна фарба для волосся, яка у нас коштує 200 гривень, у них коштує удвічі дорожче. Як і безліч інших товарів з б'юті-сфери.

Окрема історія про овочі. У середньому ціни у нас і в них однакові. Але є продукти, які завжди коштують чимало. Наприклад, огірки. Вони данські, не імпортні, але коштують 8 крон за штуку (близько 32 гривень).

Взагалі, чимало товарів продаються поштучно - фрукти, наприклад. Було складно звикнути до того, що ціни в таких випадках вказують не за кілограм, а за одиницю товару.

Просто панти

У Данії, як і багатьох скандинавських країнах, у супермаркетах є пункти прийому пляшок - панти місцевою мовою 😊. Коли ти здаєш тару, вилазить чек на певну суму. По ньому ти можеш розплатитися за новий продукт.

Якось ми здали два ящики пляшок з-під пива та по чеку взяли один новий. Правильний коловорот товарів у природі 😊.

Апарат для прийому пляшок.

Робота попри вік

Те, що розчулює досі: в Данії заведено працювати ще з 15-ти років.

У секондах, наприклад, працюють пенсіонери, а на касах магазинів - школярі. Їм потрібна спеціальна характеристика для навчання, тому вони йдуть працювати.

Але ніхто не скаржиться: всі щасливі, усміхнені. Завжди допоможуть, якщо в чомусь не розібрався. Англійська, при цьому, на гідному рівні, тому тебе завжди зрозуміють, якщо данської не знаєш.

Кафе і барахолка.

Пити до зірочок в очах

Мені смішно, коли говорять, що українці п'ють найбільше в Європі. Або ж п'ють так, що потім ледве додому доповзають.

Хочу сказати: заспокойтеся. Данці точно можуть скласти нам конкуренцію. П'ятниця у них якийсь страшний день: з кожного бару чутні крик, спів і стукіт келихів. А коли ще й фестиваль якийсь проводять - то краще з дому не виходити. Вони пісяють, де бачать, розкидають пляшки по вулицях та іржуть як божевільні. Навіть малолітки "закидають".

Єдине, що відрізняє їх від нас - так це прибирання наслідків п'янок. За ніч комунальники вулиці вичищають до ідеальної частоти: на ранок ніколи не скажеш, що вночі тут був апокаліпсис.

По буднях данці теж п'ють, але скромно та навіть... мило. Беруть декілька бляшанок пива, йдуть в обнімку й пісні співають. Чисто для атмосфери, без "ужертися до смерті". За таким спостерігати навіть приємно 🥰. 

Обкладинка: unsplash.com; freepik.com / Колаж Йод

Віка Степаненко
Для публікації коментарів потрібно авторизуватись!
Через соцмережi
Через пошту
Ви
Увiйти
Через соцмережi
Через пошту